Економічна доцільність патентування за кордоном

Іноземне патентування здійснюється з метою використання іноземного права власності як самостійного об’єкта комерційних операцій у зовнішній торгівлі. Одержання міжнародного патенту є базою для продажу запатентованих винаходів й укладання ліцензійних угод на їх використання.

Підприємства-монополії, які володіють іноземними патентами, торгують ними, створюючи міжнародні патентні об’єднання – картелі, пули і т.д., які відіграють важливу роль у світовій економіці. Юридичну основу монополістичних об’єднань становлять угоди про обмін патентами, ліцензіями і технічною документацією з метою спільної експлуатації запатентованих ОПВ.

Метод патентної блокади полягає в придбанні патентних прав в будь-якій державі й систематичному патентуванні кожного наступного вдосконаленого об’єкта, що охороняється. Патентування за кордоном вважається недоцільним, якщо патент може бути легко обійдений. Наприклад, конструктор зарубіжної фірми зуміє скористатися ідеєю винаходу та знайти рівноцінний конструктивний варіант щодо запатентованого. Використання запатентованого способу виготовлення продукту може бути виявлено, наприклад, за залишками реагентів, що застосовуються у продукції, яка випускається, за характером обробленої поверхні виробу, за обладнанням, що постачає фірма для виробництва, особливо, коли обладнання запатентоване в комплексній формулі винаходу.

Винахід патентують в іноземних державах з метою:

• захисту промислового експорту в державах, де передбачається його здійснювати, зокрема машин, пристроїв, обладнання, матеріалів (речовин), продукції побутового призначення;

• захист так званих комплексних поставок, тобто об’єктів капітального будівництва, що споруджуються за кордоном при технічній допомозі України;

• забезпечення патентного захисту національних науково-технічних досягнень в іноземних державах, на території яких винахід буде використовуватись на підставі ліцензійного договору;

• забезпечення міжнародного науково-технічного співробітництва, включаючи створення спільних з іноземними фірмами підприємств тощо.

Щоб запатентувати винахід в іноземній державі, насамперед необхідно визначитись щодо доцільності патентування, а потім – у яких саме державах можна одержати патент. Після цього обрати оптимальну процедуру патентування.

Доцільність патентування винаходів в іноземних державах залежить від рівня та направленості технічного розвитку в тій чи іншій галузі промисловості конкретної держави.

Рішення стосовно одержання правової охорони винаходу в іноземних державах повинно прийматись за результатами оцінки перспектив його комерційної реалізації окремо в кожній державі.

Всі витрати, пов’язані з патентуванням винаходів в іноземних державах, несе заявник або, за погодженням з ним, інша зацікавлена особа. При листуванні з патентним відомством щодо одержання патенту необхідно додержуватись регламентованих строків щодо діловодства заявок та правильності сплати мита, розміри якого друкуються в офіційних патентних бюлетенях Європейського патентного відомства (далі – ЄПВ), Євразійського патентного відомства, а також РСТ Аррlicant’s Guide.

Вибираючи процедуру патентування, необхідно враховувати розміри валютних витрат, які включають розміри офіційного мита та гонорарів патентних повірених.

Вартість патентування одного винаходу в одній державі з використанням традиційної процедури від подання заявки до одержання патенту досягає від 3 до 8 тис. дол. США з урахуванням оплати послуг патентного повіреного.

Можна подати заявку безпосередньо до відомства іншої держави. Законом чітко визначено, що до подання заявки на одержання патенту на винахід в орган іноземної держави заявник зобов’язаний подати заявку в Україні.

Відповідно до п. 2 ст. 32 Закону заявник, подаючи заявку на винахід до Відомства, повідомляє про свій намір здійснити патентування винаходу в іноземних державах. Для цього до Управління права та патентної політики Відомства надсилається заявка, до якої додаються:

• матеріали заявки на винахід в повному обсязі;

• документ, який засвідчує подання заявки до Відомства (розписка в прийнятті заявки, рішення про встановлення дати подання заявки);

• експертний висновок про можливість опублікування матеріалів про винахід у пресі та інших засобах масової інформації згідно з Положенням про порядок підготовки матеріалів, призначених для відкритого опублікування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 р. № 419;

• документ, який засвідчує повноваження довіреної особи або правонаступництво.

Розгляд заявки здійснюється відповідно до Інструкції про розгляд заявки про наміри здійснити патентування винаходу (корисної моделі) в іноземних державах, затвердженої Державним патентним відомством України від 22 травня 1995 р. № 81.

Якщо протягом трьох місяців від дати надходження такого повідомлення до Відомства заявнику не буде надіслано рішення про заборону патентувати винахід в іноземних державах, він має право подати заявку на одержання патенту на винахід до відповідного органу іноземної держави. За вмотивованим клопотанням заявника Відомство може дозволити подати заявку на одержання патенту на винахід до відповідного органу Іноземної держави раніше встановленого Законом строку.

Патентувати винахід необхідно в державах, де досить розвинена відповідна галузь промисловості та проводяться у цьому напрямі наукові дослідження. Наприклад, якщо власник прагне завоювати монополію на ринку, він може запатентувати свій винахід: у державах:

• де розташовані підприємства конкурентів; у державах, де планується організувати виробництво даної продукції;

• де знаходяться основні ринки збуту;

• передбачається продаж ліцензій тощо.

Винахід можна патентувати у державах, що мають потенційні можливості для розвитку даного виробництва, зокрема у державах, що розвиваються.

Важливим фактором при вирішенні питання щодо патентування в тій чи іншій державі є укладені договори про довгострокове науково-технічне співробітництво, усталений експорт продукції, в якій використовується винахід. Необхідно звернути увагу на наявність умов для організації нового виробництва: географічне положення держави, джерела сировини та транспортні засоби, кадри достатньої кваліфікації тощо.

Патентування винаходу з метою захисту експорту бажано супроводжувати реєстрацією за кордоном знаку для товарів і послуг, що підвищить попит на продукцію та її вартість. Якщо в державі не існує патентної системи, здійснити патентування неможливо.

Вибір процедури патентування проводять з урахуванням того, чи приймає держава, в якій планується здійснити патентування, участь у міжнародних або регіональних договорах з охорони промислової власності, а також особливостей її патентного законодавства.

Якщо необхідно запатентувати винахід лише у декількох державах, можна скористатись так званою традиційною процедурою, тобто подати заявку безпосередньо в кожну державу патентування. Однак ця процедура має цілий ряд недоліків. Так, матеріали заявки, зокрема опис та формулу винаходу, необхідно складати відповідно до законів, згідно з правилами та мовою кожної з держав патентування. Необхідно оплачувати послуги патентних повірених в кожній державі патентування. Заявка реєструється патентним відомством тільки після сплати відповідного мита, і якщо заявником приймається рішення щодо недоцільності продовження діловодства за поданою заявкою в одній з держав, заявник несе збитки.

Крім традиційної процедури, патентування винаходів в іноземних державах можна здійснити і за такими процедурами:

• згідно з Договором про патентну кооперацію (РСТ);

• згідно з вимогами Європейської патентної конвенції (ЄПК);

• згідно з Євразійською патентною конвенцією (ЄАПК).