Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Конспект лекцій Історія укр.культури 2012.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

5. Архітектура та образотворче мистецтво.

Будівництво й архітектура ХІV – першої половини ХVІ ст. ви¬значалися потребами оборони і були пов’язані з ха¬рак¬те¬ром укріплення міст та стратегічно важливих осе¬ред¬ків, де сходилися економічні та торговельні шляхи. В цей пе¬рі¬о¬д активно розвиваються міста, що стимулювало ін¬ж嬬нер¬но-архітектурну думку. Другою причиною, що при¬ско¬рила міс-тобудування, було введення Магдебурського пра¬ва, яке змі¬ц¬нювало самоврядування і відкривало про¬стір для це¬хо¬вої організації ремісництва.

У церковній архітектурі ще зберігав вплив візан¬тій¬сько-руський тип трьохапсидної церкви поряд з уні¬каль¬ним зразком церкви-ротонди. У ХV ст. набули поширення го¬тич¬ні або ренесансні типи будівництва церков.

Оборонні зразки мали класичне завершення в зам¬ко¬вій архітектурі з силуетами високих башт і мурів з бій¬ни¬ця¬ми (Луцьк, Кам’янець, Збараж). Давні замки органічно вписувалися в наколишній пейзаж і розташовувалися на вер¬шинах гір, берегах річок і озер. У замках, при¬сто¬со¬ва¬них до оборони, концентрувалося тогочасне життя з кня¬жим двором і службами. Відповідно з ними були пов’язані му¬ровані укріплення міста й передмістя. Десь з середини ХVІ ст. форми оборонної архітектури поступаються місцем еле¬ментам ренесансного палацового будівництва. Такими, зо¬крема, є замки в Брежанах і Межибожі. На відмінну від ран¬ніх замків у них периметром замкового двору тяг¬нуть¬ся не оборонні мури, а житлові будинки, зовнішні стіни яких грають оборонну роль і мають бійниці, в той час, як у сті¬нах, обернених в бік двору, знаходяться великі вікна й дво¬ярусні відкриті аркади – галереї на зразок італійських па¬лаццо.

Архітектура монастирів також обумовлена обо¬рон¬ни¬ми функціями, вона включала укріплення з вежами і хра¬мо¬ві споруди (Унів, Дерман, Межиріччя). До унікальних па¬м’яток церковного будівництва початку ХІV ст. відно¬сять¬ся церкви-ротoнди (Володимир-Волинський, Горяни). Впли¬ви західної архітектури виявились у храмових спо¬ру¬дах Львова, Рогатина, Дрогобича. Багато храмів насліду¬ва¬ли давньокиївські зразки хрестовокупольних храмів і бу¬ли пристосовані до оборони (Успенська церква в Зимно, Богоявленська в Острозі, Покровська в Сутківцях).

Замки в Україні виникають поступово, в міру по¬ши¬рен¬ня тут панування литовських та польських феодалів, а та¬кож у зв’язку з будівництвом міст як центрів ремесла і тор¬гівлі. Міста потребували захисту від нападу татарів, тур¬ків та інших іноземних загарбників. Вони разом із замками феодалів були оборонними центрами цілих об¬ла¬с¬тей. Такими укріпленими містами на Волині були міста Луцьк, Володимир-Волинський, Кременець.

Луцьк – це давнє князівське укріплення, пе¬ре¬важно де¬рев’яне, з комплексом земельних валів і ровів. Нବпри¬кін¬ці ХІV – початку ХV ст. на невеликому пагорбі бу¬ло збу¬до¬вано укріплення з цегли. Цегляні мури, що до¬ся¬га¬ли 10-12 м висоти, мали по декілька рядів бійниць у ви¬гля¬ді вузь¬ких отворів. На кутах укріплення були три де¬ко¬ро¬вані квад¬ратні башти висотою 27 м. У замку були па¬ла¬ци влас¬ни¬ка замку та єпископа, кафедральний собор, бу¬дин¬¬ки зам¬кового управління, сторожі та невеликі житла для вті¬ка¬чів з околиць на випадок нападу ворога.

Значне місце в системі укріплень займає Кременець, му¬ри якого були укріплені ще під час навали Батия. Кре¬ме¬нецький замок ХV-ХVІ ст., що стояв на високій горі, був по¬дібним до Луцького замку на Волині і Бучацького в Га¬лиць¬кому Поділлі.

На Волині великий укріплений замок був побудований у ХV ст. в Острозі, резиденції князів Острозьких. І до на¬ших днів відносно добре збереглась так звана Нова башта Ост-розького замку ХVІ ст.

У ХV-ХVІ ст. деякі православні монастирі Західної Ук¬раї¬ни були оточені мурами з баштами і мали значення ук¬ріп¬лень. На Волині такими фортецями були монастирі в Ме¬-жиріччі недалеко від Острога та в Дермані біля Дубно. Дер¬¬манський монастир стояв на високому горбі, обне¬се¬ний кріпосним муром висотою 7 м. Біля стін проходив на¬пов¬нений водою рів. Вхід до фортеці зроблений був через три¬ярусну вежу, яка правила також за дзвіницю. Тут був спо¬руджений перекидний міст через рів.

Велике місце в стратегічному плані оборони України, Поль¬щі і Литви займало Поділля. Тут споруджується укріп¬лен¬ня більшого і меншого значення. Головне місце серед них займають замки в Межибожі і Кам’янець-Поділь¬сько¬му. У систему оборони в Межибожі входили також житлові кବм’яні будівлі, церква Успінія та спостережний пункт. Кବм’янець-Подільські укріплення ХV-ХVІ ст. становлять о䬬ну із складних форм архітектурних стилів і градо¬бу¬дів¬них спо¬руд України з різноманітними нашаруваннями. За¬мок стяв на невеличкому гребені, захищав вхід у місто, яке мало ви¬гляд мережі кривих вулиць з ринковою пло¬щею, нав¬ко¬ло якої були розташовані торговельні і житлові при¬мі¬щен¬ня. До наших днів при вході в Кам’янець-По¬діль¬сь¬кий сто¬їть замок, праворуч найбільше помітна п’я¬ти¬кут¬на баш¬¬¬та, на якій відсутні будь-які архітектурні прикраси. В¬на має су¬ворі форми, властиві військовим оборонним уꬬріп¬лен¬ням.

Найбільш довершеним зразком феодального замку є Хо¬тин. У хотинському замку вражає широта і задум бу¬дів¬ни¬чого. Викликає подив 35-40-метрова висота башт і му¬рів, які досягають товщини до 5-6 м. Грандіозні мури і баш¬ти замку декоровані мурованим з червоної цегли ор¬на¬ментом, який нагадує узор української народної ви¬шив¬ки. Охоплюючи ніби суцільним килимом стіни і башти, ор¬на¬мент згладжував розчленованість об’ємів замка, пе¬ре¬тврюючи його у моноліт, який є ніби природним завер¬шен¬ням ка¬м’яних скель, на яких височить замок. На по¬чат¬ку ве¬рес¬ня 1621 р. на берегах Дністра відбулась зна¬ме¬нита Хо-тинська битва, в які українські козаки на чолі з геть¬маном П. Конашевичем-Сагайдачним у співдії з поль¬ським війсь¬ком зупинили наступ 150-тисячної турецької ар¬мії.

Малярство

Пригноблення й приниження, які випали на долю Ук¬раї¬ни в ХІV-ХV ст., значною мірою загальмували розвиток ху¬дожньої культури. Тут ми не знайдемо таких гран¬діоз¬них декоратичних робіт, як це було в минулому, але іскра лю¬бові до прекрасного, що завжди тліла у народі, на¬ди¬ха¬ла до творчості й у найтяжчу епоху.

Митці того часу шукали опори в художніх традиціях Ки¬їв¬ської Русі. Але догми православної церкви, що утвер¬джу¬вали безплотні лики (обличчя), заперечувалися світ¬ськи-ми ідеалами, що почали проникати у малярство із За¬хід¬ної Європи. У цій постійній боротьбі догм православної церк¬ви і світських ідеалів, народжених новим часом, ви¬роб¬лялась неповторна своєрідність форм, властивих мис¬те¬цтву українського народу.

Західноєвропейські впливи насамперед позначились на малярстві західних українських земель, зокрема на фрес¬ках у церкві-ротонді св. Миколая в селі Горяни біля Уж¬го¬ро¬да. Горянські фрески виконані у новій стилістичній ма¬н嬬рі, основу якої становить світлотіньове моделювання. Фрес¬¬ки за своїм стилем пов’язані з італійським Перед¬від¬ро¬дженням та тірольською й чеською малярськими шко¬ла¬ми. Відомо, що село Горяни та інші маєтності на Закар¬пат¬ті угорські королі віддали у володіння італійській ро¬ди¬ні Другетів, яка для малярських робіт запросила майстрів з Італії. Характерними рисами горянських фресок є їх жит¬¬тєвість, експресивність, спроба більш ілюзорно пере¬да¬ти об’єм, добірність кольористичної гами, чіткість ма¬люн¬ку, ува¬га до внутрішнього світу людини. Головне місце у роз¬пи¬сах посідають зображення Богоматері. Художник ство¬рив образ мадонни, сповнений ліризму. Таке трак¬ту¬ван¬ня об¬разу Богоматері властиве західноєвропейському мис¬те¬цтву ХІV-ХVІ ст. Головні сюжети розписів – «Бла¬гові¬щен¬ня», «Різ¬дво», «Дари волхвів», «Втеча до Єгипту», «Страс¬ті» і «Вос¬кре¬сіння» – подані як послідовний розвиток теми ма¬тери¬н¬ст¬ва (у центрі сцен жінка – молода наречена, щас¬ли¬ва дру¬жина, мати-страдниця). Богоматір з «Благо¬ві¬щен¬ня» зов¬сім не канонічна. Марія, з ледве розкосими і на¬віть не¬по¬мітно пустотливими очима, сидить з непокри¬тою го¬ло¬вою, молитовно склавши руки. Її довгі пишні ко¬си, пе¬ре¬ви¬ті стрічкою, спадають на плечі. Їх не покриває тра¬ди¬цій¬ний для православної релігії мафорій. В її образі пе¬ре¬дана властива для теми материнська глибина і щирість по¬чуттів, що свідчить про відхід від візантійських зразків ма¬лярства. Художники створили новий ансамбль: замість тра¬диційної схеми розміщення композицій у хрес¬то¬во¬ку-поль¬них давньоруських храмах тут сюжети розміщені один за одним. Вони не порушують цілісності інтер’єру і ство¬рю¬ють відчуття безперервної розповіді. Головна їх те¬ма – страждання («страсті») Христа.

Привнесені з Західної Європи більш людяні, гу¬ма¬ні¬сти¬ч¬¬ні образи в подальшому зробили помітний вплив на роз¬ви¬ток українського малярства і стали одним з ранніх дже¬рел розуміння малярських завдань.

На жаль, загибель пам’яток малярства ХІV ст. не дає мо欬ливості скласти повного уявлення про українське об¬рବзотворче мистецтво. Проте факти запрошення ук¬раї¬н¬ських майстрів до Польщі, де ними в ХV ст. були виконані в嬬ликі малярські роботи в Сандомирській, Серадській, Кра¬ківській і Люблінській землях, свідчать про те, що ук¬ра¬ї¬¬-нське малярство стояло на високому рівні і могло ус¬піш¬¬но конкурувати з середньо-європейським.

Для розписів Замкової каплиці в Любліні характена нବявність в них життєвих рис, народність типів, значна до¬за конкретності. Тут і портрети короля Ягайла, й єпи¬с¬ко¬пів, різноликі й дуже характерні, інколи навіть гро¬тес¬кні, вояки, і буденні жіночі образи з простонародними ри¬са¬ми обличчя, і музиканти зі своїми інструментами. Май¬ст¬ри ХV ст. не тіль¬¬ки не загубили традицій мистетцва К迬⬬ської Русі, але здо¬були нове розуміння завдань і цілей ми¬сте¬цтва, що зна¬йш¬ло вияв у їх новаторських пошуках. У люб¬лінських роз¬пи¬сах більше життєвих рис, побутових под¬робиць, вони глиб¬ше, з більшим драматизмом ві¬до¬б¬ра-жа¬ють життя, не¬зва¬жа¬ючи на те, що їх сюжетами є свя¬щен¬на історія.

Але найбільшого розвитку в той час досягає іконописне ма¬лярство. Фрескові розписи в мурованих храмах, що ви¬ма¬гали великих витрат і майстрів особливо високої ква¬лі¬фі¬кації, в ХV ст. є досить рідкісним явищем. Замість них ви¬конуються ікони на дошках. Вони покликані замінити фрески, в яких послідовно розкривалося християнське вчен¬ня й життя Христа. Ось чому виникає необхідність у гру¬пуванні або підборі ікон, розміщених у певному по¬ряд¬ку. Так, з нечисленних ікон передолтарної огорожі ви¬ни¬кає монументально-декоративна композиція іконостаса, в якму в органічній єдності виступають малярство, скуль¬п¬ту¬¬ра і декоративна орнаментальна різьба.

Тематика окремих ікон відповідає сюжетам настінних роз¬писів. Український іконостас виник як одне ціле в ХV ст. Він близький до російського іконостасу, хоч і має свої осо¬бли-вості: ікони в українському іконостасі розміщували в стргому раз і назавжди усталеному порядку. Тоді як в ро¬сій¬¬ському іконостасі цього правила не дотримувались. У пер¬¬шому ярусі розміщувалися з обох боків від царських врат головні ікони Богородиці й Христа, а далі головні хра¬мо¬ві ікони. У другому ярусі, над царськими вратами, – Спас Не¬рукотворний, над ним – «Тайна вечеря», а з лівого і пра¬во¬го боків – по шість празникових ікон. У третьому яру¬сі в цент¬рі – Деісус («Моління») з дванадцятьма апо¬сто¬ла¬ми. У чет¬вертому ярусі розміщувалися зображення два¬над¬цяти про¬років. Завершувався іконостас розп’яттям. На жа¬ль, від ук-раїнських іконостасів ХV ст. уціліли тільки ок¬ре¬мі час¬ти¬ни.

Оскільки іконостас був архітектурною частиною ін¬те¬р’є¬ра, малярство ікон набуває рис декоративності. Роз¬ра¬хо¬вані на сприйняття з великої відстані (іконостаси до¬ся¬га¬ли інколи 15 метрів висоти), ікони «деісусового ряду» пи¬са¬лись з дотриманням певних норм монументального ма¬ляр¬ства. Основне місце при цьому відводилося виразності ликів і красі драпіровок. Розміщені нижче ікони пра¬зни¬ко¬вого циклу зображалися в певній послідовності життя Хри¬ста. У них часто можна побачити побутові деталі з ото¬чу¬ючого життя.

До нас дійшли імена лише небагатьох художників ікон ХІV ст. Одним з них був ігумен з Волині Петро. З його іме¬нем зв’язана ікона Волинської Богоматері з Луцька, яка свід¬чить про велику і самобутню художню культуру Во¬ли¬ні. У ній найбільш яскраво й повно втілено художні ідеали ск¬ладної епохи, коли формувалася українська народність. Тут ми маємо зразок того розуміння художнього образу, в яко¬му не було місця особистим почуттям і переживанням.

Величаві у своїй суворій гордості постаті Бо¬го¬ма¬те¬рі й ди¬тини, що сидить у неї на колінах. Їх силуети – від¬ті¬не¬ний темно-вишневим мафорієм у Марії і, в кон¬трасті до неї, створений шляхом поєднання бла¬кит¬них і білих барв у ди¬тини, дуже прямі. Голова ма¬тері злегка схилена. Риси об¬личчя в неї аскетичні: ви¬до¬вжений овал лику, довгий рів¬ний ніс, маленькі ву¬с¬та, великі очі, звернені до глядача. Во¬ни поставлені тро¬хи асиметрично й тому здаються та¬ки¬ми за¬ми¬сле¬ни¬ми. Безплотність лику Богоматері, в якому пру¬ше¬на анатомічна правдивість окремих рис, супе¬ре¬чить об’єм¬ності обличчя. Різко висвітлена права щока, на-пру¬¬жений пучок світла на лівій. І в обличчі Марії, і в муд¬ро¬му розумному погляді дитини є відчуття при¬хо¬ваної три¬воги, переданої лаконічними засобами.

Панівною тенденцією в іконописі цього періоду стає по¬м’якшення образів, прагнення проникнути у внутрішнє жит¬тя людини, передати красу навколишнього світу. Тому зміню-ються й засоби художньої виразності та іншою стає ху¬дожня мова, з’являється відмінна від попередніх віків фор¬ма творів.

Контрольні запитання

1. Чому саме гуманізм вважають основою світогляду епохи Відродження? Які основні риси ренесансного гуманізму?

2. Кого з представників українського гуманістичного руху XІV–XVI ст. Ви знаєте?

3. Який зв’язок між ідеями раннього вітчизняного гуманізму та візантійсько-християнською догматикою?

4. Що Ви знаєте про діяльність науково-просвітницького центру в Острозі?

5. Історичне значення діяльності митрополита П.Могили.

6. Яке значення мало книгодрукування для поширення освіти, наукових знань, культурного розвитку суспільства.

7. Чому саме братства стали прообразом українського громадянського суспільства другої половини XVI ст.?

8. Чим пояснюється актуальність полемічної літератури у XVI ст.?

9. Що успадкувала сучасна вітчизняна культура від епохи Відродження?

Змістовий модуль 2. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА НОВОГО ТА НОВІТНЬОГО ЧАСІВ