Токсикодермія

Токсикодермія - це гостре запалення шкіри та слизових оболонок, що виникає в результаті дії подразника, який потрапляє до організму через дихальні шляхи, травний тракт або під час внутрішньом'язової, внутрішньовенної або підшкірної ін'єкції, тобто гематогенним шляхом.

Токсикодермію здебільшого спричинюють деякі лікарські засоби і продукти харчування. Період від впливу етіологічного чинника до розвитку токсикодермії може становити від кількох хвилин до 1-2 міс.

Класифікація. Токсикодермію класифікують за двома критеріями:

1. За характером ураження:

- поширена форма;

- обмежена форма (наприклад, фіксована сульфаніламідна еритема).

2.За тяжкістю перебігу:

- легка форма;

- тяжка форма (синдром Лаєлла).

Клінічна картина. На шкірі виникає висип у вигляді численних яскраво-червоних, круглих, нерідко обмежених плям, пухирів, мокнуття з утворенням кірок (кол. вк., мал. 2). Сульфаніламідні препарати спричинюють фіксований висип на шкірі, слизових оболонках рота, статевих органів у вигляді досить різко окреслених яскраво-червоних набряклих плям з трохи темнішим центром, на фоні якого утворюються пухирі, суб'єктивно — інтенсивне печіння та болісність; після зникнення висипу залишається аспідно-корич-нева пігментація. Перебіг токсикодермії після своєчасного усунення етіологічного фактора, зазвичай, нетривалий.

Тяжкою формою медикаментозної токсикодермії є токсико-алер-гійиий бульозиий епідермальний некроліз (синдром Лаєлла). На шкірі та слизових оболонках раптово гостро з'являються численні буровато-червоного кольору вогнища, на фоні яких формуються в'ялі пухирі. Внаслідок їх розриву і відшарування поверхневих шарів епідермісу утворюються суцільні ерозовані мокнучі поверхні. Загальний стан хворих тяжкий. Температура тіла підвищується до 39-40 °С, порушуються серцева діяльність, функція нирок, у крові — підвищена ШОЕ, нейтрофілія, в сечі з'являються еритроцити, білок, циліндри.

Лікування хворих на токсикодермію проводять за принципами лікування пацієнтів з дерматитом. За наявності синдрому Лаєлла обов'язковим є введення глюкокортикоїдів у масивних дозах (120— 150 мг і більше за преднізолоном); застосування сольових розчинів (Рінгера, «Дисоль», «Трисоль» та ін.); проведення де гідратаційної терапії (введення сечогінних препаратів) та симптоматичної терапії (антибіотики у разі приєднання інфекції, кардіотонічні препарати — при порушенні серцевої діяльності тощо). Для місцевого лікування використовують стероїдні креми, ерозії змащують водними розчинами анілінових барвників.

Догляд за хворими. При обмеженій токсикодермії хворим дають пиття у великій кількості, очищують кишковик, у випадках поширеної токсикодермії, її тяжких форм - проводять госпіталізацію хворого, забезпечуючи його перебування в стерильних умовах (опромінення палати ультрафіолетовим випромінюванням, оброблення ерозій з дотриманням правил асептики та антисептики, догляд за порожниною рота). Важливе значення має щадне харчування: рідка і протерта їжа. Раціон хворого має містити багато вітамінів, білків, велику кількість рідини.

Екзема

Екзема - це гостре чи хронічно-рецидивне захворювання, поверхневих шарів шкіри нервово-аутоімунного генезу, яке характеризується поліморфізмом висипу і виникає у будь-якому віці. Назва захворювання походить від гр. «есгео» закипати, оскільки важливою ознакою екземи є численні згруповані дрібні пухирці, які лопаються з утворенням серозних «колодязів» і нагадують поверхню киплячої води .

Класифікація. Залежно від особливостей етіопатогенезу, характеру і перебігу патологічного процесу розрізняють такі форми екземи: