Професійні хвороби шкіри

Ці хвороби спричинюються шкідливим впливом на шкіру подразливих речовин під час виробничих процесів.

Клінічна картина професійного дерматозу залежить від виду і властивостей подразника, інтенсивності його впливу на шкіру, а також від реактивності організму й санітарно-гігієнічних умов праці і побуту.

Характерні особливості професійних хвороб шкіри

1. Пряма або непряма залежність від шкідливих виробничих подразників екзогенного, рідше ендогенного характеру. Шкідливі агенти можуть бути як облігатними (завжди спричиню-вати ураження шкіри у разі дії в достатній концентрації), так і факультативними (зумовлювати ураження шкіри лише за підвищеної чутливості до них.

2. Наявність прихованого періоду хвороби.

3. Локалізація переважно на відкритих ділянках шкіри, на які безпосередньо впливає шкідливий агент.

4. Сприятливий перебіг після усунення подразника і майже завжди зворотний розвиток унаслідок правильного лікування.

5. Виникнення однотипного ураження шкіри у кількох робітників одного підприємства впродовж короткого проміжку часу, що є свідченням професійного характеру захворювання.

Профілактика професійних хвороб шкіри передбачає такі заходи:

1. Обов'язкове дотримання правил техніки безпеки й охорони праці (освітлення, опалення, вентиляція).

2. Детальне ознайомлення з умовами виробничого процесу, виявлення причин виникнення професійного захворювання шкіри.

3. Індивідуальний інструктаж робітників, їхня санітарна грамотність.

4. Професійний добір людей, що дає можливість не допустити до роботи на тому чи іншому виробництві осіб з певними протипоказаннями.

5. Застосування захисних та мийних паст для захисту шкіри рук від шкідливого впливу різних хімічних речовин.

Хвороби шкіри з нез'ясованою етіологією Червоний плоский лишай

Етіологія захворювання остаточно нез'ясована; існує кілька теорій його походження:

- інфекційна (вірусна), на користь якої свідчить наявність

ізоморфної реакції в прогресивній стадії хвороби;

- нейрогенна, що пов'язує розвиток хвороби зі стресом;

- інтоксикаційна, за якою розвиток хвороби зумовлений

токсичним впливом деяких лікарських засобів.

Клінічна картина. Основним первинним морфологічним елементом висипу є чітко окреслений, щільний, дещо підвищений над рівнем шкіри плоский полігональний вузлик (папула) діаметром до 3 мм з пупкоподібним вдавленням у центрі. Колір його від яскраво-червоного до червоно-коричне-вого. Вузлик гладенький, блищить у бічному освітленні, може розміщуватися як ізольовано, так і згруповано або зливатися, утворюючи бляшки. На слизових оболонках елементи висипу мають вигляд сіруватих або синюшно-білуватих невеликих плям, які групуючись і зливаючись, утворюють нерівні смужки, що перетинаються у вигляді сітки.

При змащуванні поверхні вузликів рослинною олією просвічується характерна сітка Уікхема, яка складається з білястих або сіруватих смуг і крапок, що нагадує мереживо. Висип не має тенденції до периферійного росту, тобто вузлики в процесі свого розвитку не збільшуються.

Характерна локалізація висипу - згинальна поверхня зап'ястка, передпліччя, нижня частина живота, поперекова ділянка, гомілки, зовнішні статеві органи, шия, бічні частини тулуба, слизові оболонки щік, язика, головка статевого члена. Шкіра обличчя і волосистої частини голови не уражується навіть за значного поширення процесу.

Суб'єктивні відчуття: сильний постійний нападоподібний свербіж. Перебіг хвороби дуже тривалий (місяці, роки), особливо на слизових оболонках. Кожна папула існує кілька тижнів або місяців, поступово зникає, тобто у хворого можна знайти елементи різної давності; можливі рецидиви.

Лікування:

1. Антибіотикотерапія (пеніцилін по 500 000 ОД 4 рази на добу, препарати тетрациклінового ряду - до 1 000 000 ОД на добу протягом 2 тиж) та противірусні препарати (інтерферон, дезоксирибонук-леаза).

2. Седативні прапарати (валеріана, пустирник, бром, настоянка півонії тощо).

3. Кортикостероїдні гормони (при поширених гострих формах захворювання) - преднізолон по 25-35 мг/добу протягом 2 тиж з поступовим зниженням дози до повної відміни препарату.

4. Вітаміни групи В, ретинол, рутин.

5. Судинорозширювальні препарати (нікотинова кислота, теонікол, компламін).

6. Протималярійні препарати (делагіл, плаквеніл), особливо за тривалого перебігу хвороби.

7. Імунокорегувальні препарати (тимоген, тактивін та ін.).

8. Фізіотерапевтичні методи - ПУВА-терапія, ультразвук, кріо-деструкція.

9. Засоби місцевої терапії - кортикостероїдні креми; за наявності сильного свербежу - змащування 0,1 % водним розчином ментолу, 1 % розчином хлоралгідрату, в хронічній стадії для розсмоктування папул - дьогтево-нафталанові мазі.

Догляд за хворими. Догляд передбачає запобігання подразню-вальному, травматичному впливу на слизову оболонку порожнини рота, для чого призначають безсольову дієту, виключають з раціону прянощі, роблять протизапальні полоскання.