1. За тривалістю перебігу:

- гостру (до 2 міс);

- хронічну (понад 2 міс).

2. За характером ураження:

- поширену;

- обмежену.

3. За етіопатогенетичними ознаками:

- справжню;

- мікробну;

- себорейну;

- дитячу;

- професійну.

Клінічна картина

Справжня екзема. Гостра екзема починається з появи дрібних пухирців, наповнених серозною рідиною і оточених вузьким ерите-матозним обідком. Ці дуже сверблячі пухирці швидко збільшуються до розмірів булавкової головки, а еритематозні обідки зливаються в суцільне почервоніння без чітких меж. Згодом вони швидко лопаються, а оголені яскраво-червоні ерозії мокнуть, виділяючи велику кількість прозорої клейкої рідини. Вся уражена ділянка трохи набрякла, вкрита екскоріаціями (подряпинами) від розчухування. На цьому фоні помітні дрібні, з макову зернину, яскраво-червоні м'які округлі папули та жовтуваті вологі кірочки засохлих виділень. Поступово вираженість запальних явищ зменшується, мокнуття припиняється, кірочки підсихають і відпадають, оголюючи червону блискучу ніжно-зморшкувату поверхню, пізніше виникає лущення борошноподібними або дрібнопластинчастими лусочками. Характерною особливістю справжньої екземи є симетричне розміщення вогнищ ураження.

Хронічна екзема характеризується інфільтрацією, ущільненням шкіри, яка важко збирається у більш-менш грубу складку, малюнок шкіри виразніший, посічений борозенками і виступами (ліхеніфіка-ція). Шкіра червоного кольору з різним відтінком, унаслідок інфільтрації і втрати еластичності на місцях згинів і природних складок нерідко утворюються тріщини. Під час загострення хронічної екземи на такому фоні можуть знову виникати пухирці і мокнуття.

Мікробна екзема - один із різновидів хвороби, за якої сенсибілі-зувальним чинником є мікроорганізми. їй властиві асиметричне розміщення ділянок ураження, чіткі межі, приєднання до елементів висипу пустул.

Мікогенна екзема - сенсибілізувальним чинником є патогенні гриби.

Монетоподібна екзема має вигляд круглих чи овальних вогнищ екземи, чітко відмежованих від здорової шкіри.

Себорейна екзема локалізується на волосистій частині голови, в ділянці обличчя, спини, грудей.

Дисгідротична екзема спостерігається переважно весною та на початку літа, характеризується раптовою появою дрібних пухирців на шкірі долонь, бічних поверхонь пальців, міжпальцевих складок, іноді - на п'ятках. Характеризується сильним свербежем.

Дегенеративна (дистрофічна) екзема часто виникає внаслідок постійного контакту шкіри з органічними розчинниками, що висушують шкіру. Може призвести до розвитку професійної екземи.

Професійна екзема виникає під впливом шкідливих чинників в умовах виробництва.

Тилотична (рогова) екзема відрізняється схильністю до зроговіння чи змозолілості на шкірі долонь і підошов.

Лікування:

1. Гіпосенсибілізувальна терапія (10 % розчин кальцію хлориду, 30 % розчин натрію тіосульфату внутрішньовенно); антигістамінні і седативні препарати.

2. Для зменшення набряку тканин призначають сечогінні препарати протягом 4-5 днів у гостру стадію (гіпотіазид, фуросемід).

3. За низької ефективності такого лікування призначають кортикостероїдні препарати (20-30 мг у перерахунку на преднізолон) протягом 6-8 днів, потім починають знижувати дозу до повної відміни препарату.

4. У разі мікробної екземи застосовують антибіотики, при міко-генній — протигрибкові препарати.

5. Обов'язково призначають імунотропні препарати: тимоген, так-тивін, метилурацил, натрію нуклеїнат, пірогенал.

6. При порушенні функції травного тракту призначають ферментні препарати (панкреатин, вобензим), біфідумбактерин, бактисубтил, лактобактерин.

7. Місцева терапія залежно від стадії процесу: у разі мокнуття - примочки із дезінфекційних засобів, зі згасанням запального процесу - кортикостероїдні креми і мазі (флуцинар, целестодерм, кортонітол, преднікарб).

Догляд за хворими. Загальні принципи догляду за хворими на екзему, атонічний дерматит та нейродерматоз однакові. Насамперед (за змогою) слід виключити можливі алергени, провести санацію вогнищ хронічної інфекції, організувати оптимальний режим праці й відпочинку. Призначають гіпоалергенну дієту. Проводять дегельмінтизацію. Діти мають перебувати під диспансерним спостеріганням.