Проектування навчального змісту: погляд студентів Навчальна ситуація

Навчання іноземної мови методом «Незакінчена розповіді» Мотовилін О., студент факультету психології, II курс. Традиційне навчання розмовній іноземній мові полягає або в переказі - яких заданих текстів, або в досить-таки стереотипних діалогах з викладачем у формі питань - відповідей по темі прочитаного або завчено уривка. Обидві ці методики, як я можу судити по собі, не є досить продуктивними для нормального оволодіння розмовної іноземної промовою. Тут, на факультеті, в перший рік навчання нас тренували саме за допомогою подібних методик. І, як і слід було очікувати, великих в порівнянні зі школою успіхів у цій області мені не вдалося досягти. Але на другому курсі прийшла нова викладачка і спробувала поставити навчання дещо по іншому принципу. Одну з методик, яку вона застосувала і про яку я і збираюся розповісти, можна було б назвати прийомом «незакінченого оповідання». Полягає вона в тому, що викладач починає читати якийсь текст іноземною мовою або просить читати когось із студентів, але потім читання переривається. І викладач пропонує студентам подумати і розповісти про те, що ж може статися далі. Після того, як всі або тільки охочі висловилися і сталася якась бесіда на цю тему, читання триває. Потім повторюється та ж ситуація, але припущення студентів вже дещо скориговані новим шматочком тексту. І після прочитання всього уривка цілком відбувається вже більш тривала бесіда з прочитаного. Але саме чудове полягає в тому, що викладач теж може брати участь у побудові припущень. Це, звичайно ж, може відбутися в тому випадку, коли текст береться з незнайомого йому місця, наприклад з якої книги для читання, благо зараз їх продається достатньо. Часто саме так і відбувалося.

Чим же подібна методика здалася мені набагато більш привабливою, ніж ті, які я описував спочатку (назву їх методиками першого типу)? По-перше, і я можу сказати це з достатньою впевненістю, мої пізнання в області розмовної іноземної мови значно покращилися; крім того, що я сам можу тепер набагато краще говорити французькою мовою, покращився і моє розуміння усного мовлення. По-друге, заняття подібного типу проходять набагато більш цікаво, ніж раніше. І, по-третє, відносини з викладачем стали набагато менш офіційними, тепер він не здається олімпійським богом, що знаходяться на недосяжній висоті, він тут, поруч, він така ж людина, як і ти, і тому спілкування з ним стає набагато приємніше.

Чому ж сталася подібна трансформація заняття з часом досить нудного і нудного заходу у цікавий і продуктивний діалог на рівних студента і викладача? У чому перевага подібної методики в порівнянні з методиками першого типу? Як мені здається , справа полягає в наступному: у традиційних методах навчання учень займається репродуктивної діяльністю - він переказує раніше завчені тексти, причому не завжди розуміючи, що ж таке він каже, дає стереотипні відповіді на такі ж стереотипні питання: «Про що йдеться в цьому тексті ? » - «У цьому тексті йдеться про ...» Мислення, а тим більше і уяву, не має особливої ​​можливості розвиватися, воно обмежене вузькими рамками, заздалегідь заданими кимось вищим. Крім того, авторитарний стиль спілкування теж не сприяє розкутості, а внаслідок цього й розвитку творчого мислення. У цій же методиці ситуація істотно змінюється. До роботи підключаються не тільки пам'ять і репродуктивне мислення, але також і уява, і продуктивне мислення. Виникає необхідність проаналізувати прочитане для того, щоб намагатися побудувати можливі напрямки розвитку ситуації. В принципі це добре і при роботі на рідній мові. Але якщо мова іноземна, то подібне навчання подвійно корисніше. Людина вже не замислюється про те, яке слово йому потрібно тут вжити, в яку форму поставити дієслово, його розум спрямований на осмислення всієї ситуації в цілому. Говорячи словами О.М. Леонтьєва, відбувається зміна діяльності. Пошук окремих слів і постановка їх в правильну форму перетворюється з дії в операцію; дією ж стає побудова логіки тексту - висловлювання цільних думок зі своїм змістом. Операції ж, відповідно, виконуються більш автоматично, ніж раніше, коли вони були діями. На перше місце виходить сенс, а не форма. Стимуляція уяви, крім того, дозволяє розширити діапазон вживання різних слів і виразів, які раніше були стереотипними ( в латентній пам'яті).

Переходу на новий, більш високий, рівень якості навчання сприяє також і зміна авторитарного стилю спілкування на демократичний. Тут вже відбувається не вплив викладача на учня, а їх взаємодія. Є така приказка: «В армії повинна бути тільки одна ініціатива: відсутність будь-якої ініціативи». Так от, нова методика дозволяє піти від навчання, подібного такому «армійському» типу. Учень не пригнічується заради виконання якоїсь конкретно поставленого завдання, він надається собі, своїй уяві, своєї творчості. І часом, слід зауважити, варіанти, запропоновані студентами, бувають набагато цікавішими, ніж дійсне авторське продовження.

Таким чином, методика «продовження незакінченого, або перерваного, розповіді» дозволяє більш вільно оволодіти розмовною іноземною мовою чинності стимуляції уяви, творчості, більшого розкріпачення навчаються, відмови від будь-яких стереотипів у побудові фраз і у вживанні різних слів мови. І переваги ці аж ніяк не тільки гіпотетичні, але перевірені мною самим на самому ж собі, на своєму оволодінні французької промовою і на загальному розумінні системи цієї мови .

***

Виявити

• як змінився зміст пізнавальної діяльності разом із запровадженням «методу незакінченого оповідання» ?

• проаналізуйте обидві описані навчальні ситуації з двох позицій: 1) перебудови новоутворень особистості учнів,

2 ) характеристики диспозицій особистості вчителя.