Мій учительський досвід

Мишлякова О. , студентка хімічного факультету, V курс.

Для мене найбільш запам'ятовується власний досвід вчителя. У школі мені доводилося замінювати мого вчителя з хімії . Чомусь я вважала, що це не дуже складно - встати перед тридцятьма учнями і щось пояснювати. Коли ж я з цим зіткнулася, то зрозуміла, як це непросто. Що найцікавіше - все, що я готувала, весь матеріал відразу вилетів з голови, і я вже стояла розгублена і нічого не могла видавити з себе. Тільки після такого першого уроку я зрозуміла, як відрізнялися мої уявлення про викладання від реальності. Пояснити зрозуміло, цікаво, дохідливо для кожного учня, на мій погляд, можна лише за кількох умов: знанні предмета, знанні психології учня впевненості в собі і своєму досвіді. Ось вже в якої професії так важливий досвід! Виходячи кожен наступний раз на урок, вчитель сам чогось навчається. І якщо людина хоче стати хорошим учителем, він не може залишатися ні на одну хвилину на місці - потрібно вивчати предмет, вивчати психологію, дізнаватися весь час щось нове. Мені здається, що жодна інша професія в такій кількості цього не вимагає. До того ж я зрозуміла, що у нас в школі з хімії готують не користувачів, а намагаються закласти якісь теоретичні основи. А в підсумку ці основи забуваються через пару днів після іспиту, а заодно хлопці нічого не знають про речовини, які вони використовують кожен день. Я розповідала хлопцям про ті речовини, які вони зустрічають у складі самих різних продуктів, і їх це дуже цікавить, тому що це безпосереднє використання знань. Хімія стає цікавою. Але , на жаль, не в кожній школі це приймається позитивно. Зараз вчителем бути набагато складніше, ніж раніше, а з іншого боку - набагато цікавіше. Визначте:

- Як змінилася позиція особистості вчителя в описаній ситуації? - Який тип завдань був введений в навчальну ситуацію, які види мислення зажадаються при їх вирішенні?

- Що змінилося в позиції учнів?

Чи згодні ви з наступним визначенням: введення наукових знань у контекст особистого повсякденного досвіду - аналітична робота разом з викладачем - допомогло побачити буденне з незвичайного боку, освоювати нові знання в їх зв'язку з повсякденним досвідом, змінюючи і перетворюючи його.

Яким я бачу навчання

Голубина Є., студентка хімічного факультету, IV курс.

Я хочу розповісти про те, як у нас в школі проходили уроки математики. У 4-му класі у нас була молода вчителька. На її уроках було дуже весело. Весь клас хором вирішував завдання. Постійно влаштовувалися математичні конкурси, КВК. І незважаючи на постійний шум у класі, контрольні майже весь клас писав на «5». Але на наступний рік цієї вчительки довелося піти з нашої школи. Її змінила інша викладачка нашої школи. На її уроках була жорстка дисциплін а й цілковита тиша. Основні заліки та контрольні вона влаштовувала у вигляді конференцій та вікторин. Але це вже була так звана робота на оцінку. В результаті у більшості з'явилися трійки, в класі стали з'являтися «улюбленці». Уроки перестали подобатися.

Я вважаю, що головне - особистісна зацікавленість у навчанні, а не потреба отримати хорошу оцінку. Школяр, та й будь який навчається, не повинен боятися дати невірний відповідь при обговоренні. Чим більше варіантів дається при обговоренні, тим менше помилок робиться на контрольній та іспиті, тому що учень навчається міркувати, шукати і виділяти вірну відповідь.

***

Чи не правда - точно сказано! Важливий пошук відповіді, вибір, імовірнісна поведінка, тобто відкритий, вільний рух, а не за заданою планкою до гарантованої п'ятірці.

Визначте, чим же відрізняється структурування змісту знань і взаємодій в ході його освоєння у двох згаданих тут вчителів ?