Тема Оформлення сторінки. Титульна сторінка. Заголовки і підзаголовки

Знати правила оформлення титульної сторінки, заголовків

Уміти оформлювати сторінку

Оформлення сторінки

Управлінські документи оформляють на папері формату А4 (297x210 мм) та А5 (148x210 мм). Для зручності з усіх боків сторінки залишають вільні поля: ліве — 35 мм; праве — не менше 8 мм, верхнє — 20 мм; нижнє — 19 мм (для фор­мату А4) та 16 мм (для формату А5).

Тільки перша сторінка документа друкується на бланку, друга і наступні — на чистих аркушах паперу.

Якщо текст документа займає не одну сторінку, то на другу сторінку не можна переносити тільки підпис. На другій сторінці має бути не менше двох рядків тексту. Також не бажано:

1. відривати один рядок тексту чи слово від попереднього абзацу;

2. починати один рядок нового абзацу на сторінці, що закінчується, краще почати новий абзац на наступній сторінці;

3. переносити слово на межі сторінок, слід перенести це слово на нову сторінку.

Нумерація сторінок. У документах, оформлених на двох і більше аркушах паперу, нумерація сторінок починається з Другої.

Якщо текст документа друкується з одного боку аркуша, то номери проставляються посередині верхнього поля аркуша арабськими цифрами на відстані не менше 10 мм від краю. Слово "сторінка" не пишеться, а також біля цифр не ставляться ніякі позначки.

Якщо текст друкується з обох боків аркуша, то непарні сторінки позначаються у правому верхньому кутку, а парні — у лівому верхньому кутку аркуша.

Оформлення титульної сторінки

Титульна сторінка — перша (іноді третя) сторінка книги, наукової роботи, реферату, яка містить відомості про авто­ра, тему, призначення, місце і рік видання, назву видавниц­тва тощо. Титул слугує для початкового знайомства з працею, тому важливо, щоб на ньому були зафіксовані відо­мості, які характеризують її.

Титул може містити такі елементи:

1. прізвище та ініціали автора;

2. назву установи, від імені якої видається праця;

3. заголовок, що характеризує тему;

1. підзаголовок, який уточних тематику;

2. рік видання (написання);

3. серію, до якої належить друкована праця;

7) вказівку про тип видання (рекомендації, посібник тощо);

8. номер частини, тому, випуску;

9. черговість видання, починаючи з другого;

10. вказівку, з якої мови перекладено працю, прізвище перекладача і редактора перекладу;

11. прізвище автора вступної статті або післямови, укла­дача коментарів;

12. рекомендації відповідних установ ("Рекомендовано Міністерством освіти України як навчальний посібник"; "За­тверджено до друку вченою радою Інституту мовознавства імені О.О.Потебні НАН України").

У збірниках статей прізвища авторів на титулі не зазнача­ють, а друкують перед статтею або після неї.

Якщо праця написана колективом авторів, то їх пріз­вища зазначають на звороті титульної сторінки під ано­тацією або в передмові.

Ще на звороті титульної сторінки можуть зазначатися:

1. вказівки, за яким виданням друкується книга;

2. відомості про постанову вченої ради тощо;

3. повідомлення про матеріали, на основі яких укладено книгу;

4. першоназва книги, яка в іншому виданні вийшла зі змі­ною заголовка;

5. вказівка про присудження автору почесного звання за цей твір;

6) повідомлення про додатки на вкладних аркушах;

7) відомості мовою оригіналу про видання, що є основою для перекладача (місце видання, назва видавництва тощо).

Традиційно відомості на титульній сторінці оформляють­ся посередині аркуша.

Якщо титул починається із ініціалів та прізвища автора, то їх пишуть на межі верхнього поля. Якщо ж на титулі є назва серії або інші відомості, то на межі верхнього поля пи­шуть їх, а прізвище автора зазначають через п'ять інтервалів від цих даних.

Назва книги пишеться великими буквами на 30-му інтер­валі від верхнього зрізу сторінки. Якщо у заголовку декілька рядків, то кожний рядок пишеться через два інтервали.

Назва видавництва, місце і рік видання пишуться на межі нижнього поля маленькими літерами.

Зразок:

Бібліотека державного службовця Державна мова і діловодство

С.П.Бибик, І.Л.Михно, Л.О.Пустовіт, Г.М.Сюта

Універсальний довідник-практикум з ділових паперів

Видавництво "ДОВІРА" УНВЦ "Рідна мова" Київ, 1997

Правила оформлення заголовків і підзаголовків

Заголовок пишеться великими літерами. Він має бути не довшим ніж 40 знаків. Не дозволяється у заголовку перено­сити слова. Якщо заголовок великий, то його ділять (за змістом) на декілька рядків:

ТЕРМІНИ ТА ЇХ МІСЦЕ В ДІЛОВОМУ МОВЛЕННІ

У документах заголовок пишеться з малої літери тоді, коли він розташований після назви виду документа, а з вели­кої літери, якщо передує їй.

Наприклад:

ПОЛОЖЕННЯ

про Раду з питань мовної політики при Президентові України

Про внесення доповнень до Положення про порядок реалізації, обліку торговельних патентів і контроль за їх ви­користанням.

ПОСТАНОВА

Текст від заголовка пишеться через 3—4 інтервали.

Розміщується заголовок посередині рядка або на початку рядка біля лівого поля. Крапка після заголовка не ставить­ся. Не слід писати заголовок у кінці сторінки, якщо немає місця для тексту, краще перенести його на наступну сторінку.

Короткі заголовки пишуться у розрядку, тобто з проміж­ком в один знак між буквами в межах одного слова, напри­клад:

ЗМІСТ

Підзаголовки пишуть малими літерами без підкреслень. Відстань між заголовком і підзаголовком — два інтервали, а від підзаголовка до тексту — три чи чотири. Якщо підзаго­ловок містить декілька рядків, то вони відділяються один від одного одним інтервалом. Залежно від розташування, підза­головки пишуться ідентично, приміром:

ТЕКСТИ З ІЛЮСТРАЦІЯМИ, ТАБЛИЦЯМИ І ФОРМУЛАМИ

Ілюстрації, написи, підписи, текст

Прийоми виділення окремих частин тексту

Іноді в роботі треба звернути увагу на терміни, вжиті у тексті вперше, зробити логічний чи смисловий наголос, виділити правило, теорему, визначення тощо. Наприклад:

Тарифи — система ставок, яка визначає розміри опла­ти за послуги (ціна послуг).

Для виділення у тексті окремих слів або частин існує чо­тири способи:

І. ВЕЛИКИМИ ЛІТЕРАМИ. Цей спосіб слугує для виділення окремих слів.

2. У розрядку оформляються окремі слова і короткі фрази. Коли слово пишеться у розрядку, то після кожної букви в слові робиться проміжок в один знак, а між словами, написаними у розрядку, й текстом роблять відступ у 2—З знаки, щоб слова відділялись. Розділові знаки після слів у розрядку ставляться на відстані одного знака, а наступне слово починається за 2—3 знаки.

3. Підкреслення — найзручніший спосіб виділення окре­мих слів і фраз. Лінію підкреслення починають під першою, а закінчують під останньою буквою слова, яке виділяють; розділовий знак, що стоїть після слова, не підкреслюють. Проте лапки і дужки підкреслюють. Ціле речення треба підкреслювати суцільною рискою, починаючи від першої букви і закінчуючи останньою буквою речення.

4. Курсивом виділяються слова, речення, частини тексту. Цим способом переважно користуються, коли текст набира­ють на комп'ютері.

Питання для самоконтролю

1. Які відомості включає титульна сторінка?

2. Як нумеруються сторінки?

3. Які існують прийоми виділення в тексті?

4. Як друкуються заголовки і підзаголовки?