Порядкові чисельники

Однозначні і багатозначні порядкові числівники пишуться словами (наприклад, третій, тридцять четвертий, двохсотий). Виключення складають випадки, коли написання порядкового номера обумовлено традицією.

Порядкові числівники, що входять до складу складних слів, пишуться цифрами (наприклад, 30-процентний розчин).

Порядкові числівники при записі арабськими цифрами не мають відмінкових закінчень лише в тому випадку, якщо вони стоять після іменника, до якого відносяться (наприклад: на рис. 5, в табл. 4).

У відмінковому закінченні порядкові числівники, позначені арабськими цифрами, мають:

а) дві букви, якщо вони закінчуються на приголосний і голосний (друга – 2-га),

б) одну букву, якщо вони закінчуються на «й» (п'ятнадцятий – 15-й), на приголосну букву (тридцятих – 30-х);

Під час переліку декількох порядкових числівників відмінкове закінчення ставиться тільки один раз. Наприклад, діти 1 і 2-ї категорії.

При записі римськими цифрами порядкові числівники не мають відмінкових закінчень (наприклад, ХХІ ст.).

Скорочення

У текстах курсових робіт зустрічаються умовні графічні скорочення за частинами слів і початковими буквами.

Загальноприйняті умовні графічні скорочення:

• які робляться після переліку: і т.д. (і так далі), і т.п. (і тому подібне), та ін. (та інші);

• які робляться при посиланнях: див. (дивися), напр. (наприклад);

• при позначенні цифрами століть і років: ст. (століття), р. (рік), рр. (роки);

• інші загальноприйняті умовні скорочення: т. (тому), н.ст. (новий стиль), ст.ст. (старий стиль), н.е. (нашої ери), м. (місто), обл. (область), кл. (клас).

Слова «та інші», «і тому подібне», «тощо» всередині речень не скорочуються. Не допускаються скорочення слів: «так званий», «оскільки», «наприклад», «біля», «формула», «рівняння», «діаметр».

Цитати

Особливою формою подачі фактичного матеріалу є цитати, які органічно вплітаються в текст наукової роботи, складаючи невід'ємну частину аналізованого матеріалу. Вони використовуються для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного розбору того або іншого твору. Необхідно точно відтворювати цитований текст, бо щонайменше скорочення думки, що наводиться, може перекрутити її зміст.

Загальні вимоги до цитування наступні:

1. Текст цитати наводиться в лапках, в тій граматичній формі, в якій він поданий в джерелі, із збереженням особливостей авторського написання.

2. Цитування має бути повним, без довільного скорочення цитованого тексту і без спотворень думки автора. Пропуск слів, речень, абзаців під час цитування допускається без спотворення цитованого тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться в будь-якому місці цитати (на початку, в середині, в кінці). Якщо перед опущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається.

3. При цитуванні кожна цитата повинна супроводжуватися посиланням на джерело, бібліографічний опис якого міститься в списку використаних літературних джерел. Рекомендується робити це таким чином: після закінчення цитати в квадратних дужках указується порядковий номер даної роботи в списку літератури і після коми – номер сторінки цього джерела. Наприклад: [4, с. 52], що означає: 4 джерело, 52 сторінка.

4. При непрямому цитуванні (при переказі, при викладі думок авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути дуже точним у викладенні думок автора і коректним при оцінці матеріалу іншого автора, давати відповідні посилання на джерело [4], [11], [36].

5. Цитування не повинне бути ні надмірним, ні недостатнім, оскільки це знижує рівень курсової роботи. Число цитат не обмежується, але воно має бути у розумних межах, диктованих вимогами (цілями) роботи.

При оформленні цитат слід знати правила, пов'язані з написанням великих і рядкових букв, а також із вживанням розділових знаків в цитованих текстах.

Якщо цитата повністю відтворює речення цитованого тексту, то вона починається з прописної букви у всіх випадках, окрім одного – коли ця цитата є частиною речення автора курсової роботи.

Якщо цитата відтворює тільки частину речення цитованого тексту, можливі два варіанти її оформлення. Перший варіант: цитата починається з великої літери, якщо цитований текст йде після крапки, наприклад:

Ще Г.В. Плеханов свого часу відзначав: «Вся зміна відносин виробництва є зміна відносин, існуючих між людьми».

Другий варіант: цитата починається з рядкової букви, якщо цитата вводиться в середину авторського речення не повністю (опущені перші слова), наприклад:

С.І. Вавилов вимагав «усіма заходами позбавляти людство від читання поганих, непотрібних книг».

Рядкова буква ставиться і у тому випадку, коли цитата органічно входить до складу речення, незалежно від того, як вона починалася в джерелі, наприклад:

М. Горький писав, що «в простоті слова – найбільша мудрість: прислів'я і пісні завжди короткі, а розуму і відчуття вкладено в них на цілі книги».