33. Дослідження інстинкту у поведінці тварини і людини

10-ый вопрос +

Роботи психолога У. Мак-Дуголла значно вплинули на розвиток сучасних теорій поведінки. Вчений створив теорію «психічної цілеспрямованості», в основу якої покладено уявлення про те, що організм постійно прагне до якоїсь мети. Найбільшу популярність йому принесла книга «Соціальна психологія» (1908), у якій автор намагався показати, що всю поведінку людини можна пояснити дією інстинктів (доцільної поведінки без усвідомлення мети; поведінки, при якій здійснення одного рефлексу викликає здійснення іншого) і їх видозміною в результаті досвіду. До його переліку інстинктів входили інстинкти втечі, забіякуватості, самоприниження, розмноження, користолюбства і т. д. Незабаром стало ясно, що подібні «пояснення» насправді нічого не пояснюють, а лише дають назви певним явищам. Проте У. Мак-Дуголл зробив цінний внесок у психологію.

34. Порівняння комунікативних засобів тварини і людини

У попередній темі були розглянуті докази того, що багато тварин здатні до здійснення базових операцій, характерних для мислення людини. Вважається, що цей рівень когнітивної діяльності — основа для виникнення в процесі еволюції мови. Найвищий рівень розвитку цих операцій характерний для лю¬дини, у якої узагальнення й абстрагування реалізуються за до¬помогою символів — слів.

Питання про те, чи є у тварин певні зародки здатності до символізації (використання знаків замість реальних стимулів і понять), закономірно виникало з перших кроків вивчення по¬ведінки і психіки приматів. Тривалий час вважалося, що лю¬диноподібні мавпи не тільки не змогли піднятися на цей сту¬пінь розвитку психіки, але й навіть не наблизилися до нього (настільки "унікально людськими" вважалися особливості, які лежать у її основі).

Мова більшості тварин, включаючи і мову мавп, — це су¬купність конкретних сигналів — звукових, нюхових, зорових тощо, що діють у даній ситуації і мимоволі відображають стан тварини в даний конкретний момент.

Важлива особливість основних видів комунікації переважної кількості тварин — їх ненавмисність, тобто сигнали не мають безпосереднього адресата. Цим природні мови тварин прин¬ципово відрізняються від мови людини, що функціонує під контролем свідомості та волі.

У мовах тварин сигнали видоспецифічні: загалом вони одна¬кові у всіх особин даного виду, їхні особливості визначені гене¬тично, а їхній набір практично не підлягає розширенню. Сиг¬налізація (мови) більшості видів тварин містить такі основні категорії:

• сигнали, призначені статевим партнерам і можливим кон¬курентам;

• сигнали, які забезпечують обмін інформацією між батька¬ми і потомством;

• крики тривоги, які найчастіше мають таке ж значення для тварин інших видів;

• повідомлення про наявність їжі;

• сигнали, які допомагають підтримувати контакт між чле¬нами зграї;

• сигнал-"перемикачі", призначення яких — підготувати тва¬рину до дії наступних стимулів, наприклад, сповістити про намір гратися;

• сигнали "наміру", які передують якійсь реакції (напри¬клад, птах перед злетом робить особливі рухи крилами);

• сигнали, пов'язані з вираженням агресії;

• сигнали миролюбства;

• сигнали незадоволеності (фрустрації).

Багато доказів свідчить про те, що мови приматів і, мож¬ливо, інших високоорганізованих тварин іноді виходять за рам¬ки видоспецифічної комунікаційної системи. Відомо, напри¬клад, що в мові зелених мавп і шимпанзе є звукові сигнали для позначення конкретних об'єктів і явищ, зокрема різних видів хижаків. Вони позначають не "хижака взагалі" як небезпеку, а конкретно леопарда, змію тощо. Так само є сигнали для по¬значення не будь-якого корму для утамування голоду, а певної їжі (Зоріна та ін., 1999; Рєзнікова, 2000).

Здатність шимпанзе до розуміння мови, виявлену при засво¬єнні мов-посередників і спілкуванні з людиною в лаборатор¬них дослідженнях, очевидно, можна побачити й у природній поведінці цих тварин. Доведено, що в "довгих лементах" шим¬панзе присутні варіабельні елементи, які у неоднакових ситуа¬ціях йдуть у різній послідовності. У формуванні індивідуального звукового репертуару кожного самця шимпанзе велике значен¬ня має наслідування родичам. Ця властивість суттєво відрізняє їхню мову від звичайних комунікативних систем тварин.

Було навіть висловлене припущення, що природна комуніка¬тивна система шимпанзе є проміжною між мовою людини і ко¬мунікативними системами інших тварин.

Системи комунікації, якими користуються тварини, І. П. Пав¬лов називав першою сигнальною системою, загальною для тва¬рин і людини.

Мова людини дозволяє передавати інформацію в опосередко¬ваній формі за допомогою слів-символів, які є сигналами ін¬ших, конкретних сигналів. Саме тому І. П. Павлов називав слово сигналом сигналів, а мову — другою сигнальною систе¬мою. Вона дозволяє не тільки реагувати на конкретні стимули і події, але й в узагальненій формі зберігати і передавати інфор¬мацію про відсутні предмети, а також про події минулого і май¬бутнього.

На відміну від комунікативних систем тварин мова людини служить не лише засобом передачі інформації, але й апаратом її переробки. Вона необхідна для забезпечення вищої когнітивної функції людини — абстрактно-логічного (вербального) мис¬лення.

Мова людини — це відкрита система, запас сигналів у якій практично необмежений, водночас кількість сигналів у репер¬туарі природних мов тварин є невеликою.

Нині наявність зачатків другої сигнальної системи досліджу¬ють у приматів, а також у деяких інших видів високоорганізованих тварин: дельфінів, папуг, а також воронових птахів.

Існує два підходи до аналізу цієї проблеми:

1) проведення тестів на символізацію у звичайних лабора¬торних експериментах;

навчання тварин особливих мов — так званих мов-посе-редників, які є спрощеними аналогами мови людини; мови-по-середники переважно відтворюють її структуру, але реалізовані вони за допомогою доступніших для тварин засобів — жестів, ви¬бору жетонів, натискань на клавіші комп'ютера тощо.