2. Класифікація інформаційних технологій
ІТ відрізняються по типу оброблюваної інформації (рис. 2), але можуть поєднуватися в інтегровані технології.
Рис. 2. Класифікація ІТ залежно від типу оброблюваної інформації
Наведена схема певною мірою є умовною, оскільки більшість цих ІТ дозволяє підтримувати й інші види інформації. Так, у текстових процесорах передбачена можливість виконання примітивних розрахунків, табличні процесори можуть обробляти не тільки цифрову, але і текстову інформацію, а також мають вбудований апарат генерації графіки. Однак кожна з цих технологій все-таки акцентована на обробці інформації певного виду.
Очевидно, що модифікація елементів, які складають поняття ІТ, дає можливість утворення величезної кількості їх у різних комп'ютерних середовищах.
Сьогодні можна говорити про забезпечуючі ІТ (ІТЗ) і функціональні ІТ (ФІТ).
Забезпечуючі ІТ – технології обробки інформації, які можуть використовуватися як інструментарій у різних предметних областях для вирішення різних задач. Інформаційні технології цього типу, можуть бути класифіковані щодо класів задач, на які вони орієнтовані. Забезпечуючі технології базуються на різних платформах, що обумовлено розмаїттям видів комп'ютерів і програмних середовищ, тому при їхньому об'єднанні на основі предметної технології виникає проблема системної інтеграції. Вона полягає в необхідності приведення різних ІТ до єдиного стандартного інтерфейсу та обміну даними.
Функціональна ІТ є такою модифікацією забезпечуючої ІТ, при якій реалізується яка-небудь із предметних технологій. Наприклад, робота співробітника кредитного відділу банку з використанням ЕОМ обов'язково передбачає застосування сукупностібанківських технологій оцінки кредитоспроможності позичальника, формування кредитного договору і строкових зобов'язань, розрахунку графіка платежів і інших технологій, реалізованих у якій-небудь інформаційній технології: СУБД, текстовому процесорі та ін. Трансформація забезпечуючої інформаційної технології в чистому виді у функціональну (модифікація деякого загальновживаного інструментарію в спеціальний) може бути зроблена як фахівцем-проектувальником, так і самим користувачем. Це залежить від того, наскільки складна така трансформація, тобто від того, наскільки вона доступна самому користувачу-економісту. Ці можливості все більше розширюються, оскільки забезпечуючі технології рік від року стають “дружнішими”. Таким чином, в арсеналі співробітника кредитного відділу можуть бути як технології, з якими він постійно працює (текстові і табличні процесори), так і спеціальні функціональні технології (СУБД, експертні системи, які реалізують предметні технології).
Предметна та інформаційна технології впливають одна на одну. Так, наприклад, наявність пластикових карток як носія фінансової інформації принципово змінює предметну технологію, надаючи такі можливості, які без цього носія просто були відсутні. З іншого боку, предметні технології, наповняючи специфічним змістом ІТ, акцентують їх на певні функції. Такі технології можуть носити типовий або унікальний характер, що залежить від ступеня уніфікації технології виконання цих функцій.
Як приклад можна навести банківську технологію роботи з картотекою №3, яка містить документи, що надійшли на обробку і не виконані через закриття особового рахунка за мотивами фінансового контролю. У цьому випадку спочатку закривається рахунок. Потім, якщо застосовується інформаційна технологія, цей запис позначається номером картотеки, для того щоб усі інші документи, що зменшують залишок на рахунку, попадали б у цю картотеку. У структурі операційно-облікового відділу банку перша і друга функції можуть виконуватися як одним виконавцем, так і різними операціоністами. Крім того, процеси виконання цих функцій можуть бути рознесені в часі. Таким чином, позначка в особовому рахунку, зроблена при його тимчасовому закритті одним операціоністом, використовується іншим операціоністом у процесі обробки документів, що надходять до сплати. У той же час ця позначка може бути зроблена тим операціоністом, що є відповідальним виконавцем з даного рахунку (відкриває, закриває рахунок, забезпечує операції з рахунком, нарахування відсотків та ін.).
Класифікація ІТ за типом користувальницького інтерфейсу (рис. 3) дозволяє говорити про системний і прикладний інтерфейси. І якщо останній пов'язаний з реалізацією деяких функціональних ІТ, то системний інтерфейс - це набір прийомів взаємодії з комп'ютером, що реалізується операційною системою або її надбудовою. Сучасні операційні системи підтримують командний, WIMP- і SILK-інтерфейси. В даний час поставлена проблема створення суспільного інтерфейсу (social interface).
Рис. 3. Класифікація ІТ за типом користувальницького інтерфейсу
Командний інтерфейс - найпростіший. Він забезпечує видачу на екран системного запрошення для введення команди. Наприклад, в операційній системі MS-DOS запрошення виглядає як З:\>, а в операційній системі UNIX - це звичайно знак долара.
WIMP-інтерфейс розшифровується як Windows (вікно) Image (образ) Menu (меню) Pointer (покажчик). На екрані висвітлюється вікно, що містить образи програм і меню дій. Для вибору одного з них використовується покажчик.
SILK-інтерфейс розшифровується - Spich (мова) Image (образ) Language (мова) Knowledge (знання). При використанні SILK-інтерфейсу на екрані за мовною командою здійснюється переміщення від одних пошукових образів до інших по семантичних зв'язках.
Суспільний інтерфейс буде містити в собі кращі рішення WIMP- і SILK-інтерфейсів. Передбачається, що при використанні суспільного інтерфейсу не потрібно буде розбиратися в меню. Екранні образи однозначно вкажуть подальший шлях. Переміщення від одних пошукових образів до інших буде проходити по семантичних зв'язках.
Операційні системи (ОС) поділяють на однопрограмні, багатопрограмні і багатокористувальницькі. До однопрограмних операційних систем відносяться, наприклад, MS-DOS. Багатопрограмні операційні системи, наприклад UNIX (XENIX), Windows, починаючи з версії 3.1, DOS 7.0, OS/2 та ін., дозволяють одночасно виконувати кілька додатків. Розрізняються вони алгоритмом поділу часу. Якщо однопрограмні системи працюють або в пакетному режимі, або в діалоговому, то багатопрограмні можуть об’єднувати зазначені режими. Таким чином, ці системи забезпечують і пакетну, і діалогову технології.
Багатокористувальницькі системи реалізуються мережними операційними системами. Вони забезпечують віддалені мережні технології, а також пакетні і діалогові технології для спілкування на робочому місці. Усі три типи інформаційних технологій мають широке застосування в економічних інформаційних системах.
Більшість забезпечуючих ІТ і функціональних ІТ можуть бути використані управлінським працівником без додаткових посередників (програмістів). При цьому користувач може впливати на послідовність застосування тих або інших технологій. Таким чином, з погляду участі або неучасті користувача в процесі виконання функціональних ИТ, усі вони можуть бути розділені на пакетні і діалогові.
Економічні задачі, розв'язувані в пакетному режимі, характеризуються наступними властивостями:
• алгоритм рішення задачі формалізований, процес її рішення не вимагає втручання людини;
• мається великий обсяг вхідних і вихідних даних, значна частина яких зберігається на магнітних носіях;
• розрахунок виконується для більшості записів вхідних файлів;
• великий час рішення задачі обумовлений великими обсягами даних;
• задачі вирішуються з заданою періодичністю (регламентність).
Діалоговий режим є не альтернативою пакетного, а його розвитком. Якщо застосування пакетного режиму дозволяє зменшити втручання користувача в процес вирішення задачі, то діалоговий режим передбачає відсутність твердої закріпленої послідовності операцій обробки даних (якщо вона не обумовлена предметною технологією).
Особливе місце займають мережні технології, які забезпечують взаємодію багатьох користувачів.
Інформаційні технології розрізняються за ступенем їхньої взаємодіїміж собою (рис. 4). Вони можуть бути реалізовані різними технічними засобами (дискетна і мережна взаємодія), а також з використанням різних концепцій обробки і збереження даних (розподілена інформаційна база і розподілена обробка даних).
Рис. 4. Класифікація ІТ за ступенем їхньої взаємодії
Інформаційні процеси і системи
Інформаційна технологія тісно пов'язана з інформаційними системами, що є для неї основним середовищем. На перший погляд може здатися, що визначення інформаційної технології і системи дуже схожі між собою. Однак це не так.
У загальному випадку роль інформації може обмежуватися емоційною дією на людину, проте найчастіше вона використовується для вироблення керуючих дій, в автоматичних (чисто технічних) і автоматизованих (людино-машинних) системах. У подібних системах можна виділити окремі етапи (фази) обігу інформації, кожний з яких характеризується певними діями.
Послідовність дій, які виконуються з інформацією, називають інформаційним процесом.
Системи, які реалізовують інформаційні процеси, називають інформаційними системами (ІС).
Основні етапи (фази) звернення інформації в ІС:
збір (сприйняття) інформації;
підготовка (перетворення) інформації;
передача інформації;
обробка (перетворення) інформації;
зберігання інформації;
відображення (відтворення) інформації.
Оскільки матеріальним носієм інформації є сигнал, то реально це будуть етапи обігу і перетворення сигналів (рис. 5).
Рис. 5. Етапи обігу інформації в ІС
На етапі сприйняття інформації здійснюється цілеспрямоване витягання і аналіз інформації про який-небудь об'єкт (процес), внаслідок чого формується образ об'єкту, проводяться його упізнання і оцінка. Головне завдання на цьому етапі - виокремити корисну інформацію від тієї, яка заважає (шумів), що у ряді випадків пов'язано із значними труднощами. Простим видом сприйняття є розрізнення двох протилежних станів: наявності ("так") і відсутності ("ні"), складнішим - вимірювання.
На етапі підготовки інформації здійснюється її первинне перетворення. На цьому етапі проводяться такі операції, як нормалізація, аналого-цифрове перетворення, шифрування. Іноді етап підготовки розглядається як допоміжний на етапі сприйняття. В результаті сприйняття і підготовки виходить сигнал у формі, зручній для передачі, зберігання або обробки.
На етапі передачі інформація пересилається з одного місця в інше (від відправника до одержувача-адресата). Передача здійснюється по каналах різної фізичної природи, найпоширенішими з яких є електричні, електромагнітні і оптичні. Витягання сигналу на виході каналу, схильного до дії шумів, носить характер вторинного сприйняття.
На етапі обробки інформації виявляються її загальні і істотні взаємозалежності, важливі для системи. Перетворення інформації на етапі обробки (як і на інших етапах) здійснюється або засобами інформаційної техніки, або людиною.
У загальному випадку під обробкою інформації розуміють будь-яке її перетворення, що проводиться за законами логіки, математики, а також за неформальними правилами, заснованими на "здоровому глузді", інтуїції, узагальненому досвіді, поглядах, які склалися, і нормах поведінки. Результатом обробки є теж інформація, яка представлена в інших формах (наприклад, впорядкована за якимись ознаками), або така, яка містить відповіді на поставлені питання (наприклад, рішення деякої задачі). Якщо процес обробки формалізується, він може виконуватися технічними засобами. Кардинальні зрушення в цій галузі сталися завдяки створенню ЕОМ - універсального перетворювача інформації, у зв'язку з чим з'явилися поняття дані і обробка даних.
Дані - факти, відомості, представлені у формалізованому вигляді (закодовані), занесені на ті або інші носії і які допускають обробку за допомогою спеціальних технічних засобів (в першу чергу ЕОМ).
Обробка даних передбачає проведення операцій над даними, в першу чергу арифметичних і логічних, для створення нових даних, які об'єктивно потрібні (наприклад, при підготовці відповідальних рішень).
На етапі зберігання інформацію записують у запам'ятовуючий для наступного використання. Для зберігання інформації використовують в основному напівпровідникові, магнітні, оптичні носії. Вирішення завдань витягання збереженої інформації (пошуку інформації) пов'язане з розробкою класифікаційних ознак і схем розміщення збереженої інформації, систематизацією, правилами доступу до неї, порядком її поповнення і оновлення, тобто усім тим, що визначає можливість цілеспрямованого пошуку і оперативного витягання збереженої інформації.
Етап відображення інформації повинен передувати етапам за участю людини. Мета цього етапу - надати людині потрібну йому інформацію за допомогою пристроїв, здатних впливати на його органи відчуття.
Класифікація ІС.
Інформаційна система може розглядатися як середовище, яке забезпечує цілеспрямовану діяльність організації. Тобто вона є сукупністю таких компонентів як інформація, процедури, персонал, апаратне і програмне забезпечення, об'єднаних регульованими взаєминами для формування організації як єдиного цілого і забезпечення її цілеспрямованої діяльності (рис. 6).
