Основні характеристики нової інформаційної технології

Методологія	Основні ознаки	Результат
Принципово нові засоби опрацювання інформації	Інтеграція в технологію управління	Нова технологія комунікацій
Цілісні технологічні системи	Інтеграція функцій фахівців і менеджерів	Нова технологія опрацювання інформації
Цілеспрямоване створення, передача, зберігання і відображення інформації	Врахування закономірностей соціального середовища	Нова технологія ухвалення управлінських рішень

Нова інформаційна технологія (НІТ) – інформаційна технологія з “дружнім” інтерфейсом роботи користувача, яка використовує персональні комп'ютери і телекомунікаційні засоби.

Прикметник “комп'ютерна” підкреслює, що основним технічним засобом її реалізації є комп'ютер.

Існує три основних принципи нової (комп'ютерної) інформаційної технології:

• інтерактивний (діалоговий) режим роботи з комп'ютером;

• інтегрованість (стикування, взаємозв'язок) з іншими програмними продуктами;

• гнучкість процесу зміни як даних, так і постановок задач.

Більш точним варто вважати все-таки термін нова, а не комп'ютерна, інформаційна технологія, оскільки він відбиває в її структурі не тільки технології, засновані на використанні комп'ютерів, але і технології, засновані на інших технічних засобах, особливо на засобах, які забезпечують телекомунікацію.

Слід зазначити, що останнім часом термін НІТ поступово починає втрачати слово “нова”, а під інформаційною технологією починають розуміти той зміст, що вкладається в НІТ.

Нова інформаційна технологія – це технологія, заснована на наступних принципах:

повсюдному застосуванні ЕОМ і оргтехніки;

активній участі користувачів (непрофесіоналів в галузі обчислювальної техніки і програмуванні ) в інформаційному процесі;

високому рівні “дружнього” користувальницького інтерфейсу;

широкому використанні пакетів прикладних програм (ППП) загального і проблемного призначення;

можливості для користувача доступу до баз даних і програм, у тому числі і віддаленим, завдяки локальним і глобальним комп’ютерним мережам;

аналізі ситуацій при виробленні і прийнятті управлінських рішень за допомогою автоматизованих робочих місць фахівців;

застосуванні систем штучного інтелекту;

впровадженні експертних систем;

використанні телекомунікацій;

створенні геоінформаційних систем та інших технологій.

3. Складові частини інформаційних технологій

Використовувані у виробничій сфері стосовно до технології такі технологічні поняття, як норма, норматив, технологічний процес, технологічна операція й інші, можуть застосовуватися і в інформаційній технології. Розробка їх у будь-якій технології, у тому числі і в інформаційній, починається з визначення мети. Потім випливає структурування всіх передбачуваних дій, що приводять до наміченої мети, і вибирається необхідний програмний інструментарій.

Технологічний процес переробки інформації може бути представлений у вигляді багаторівневої ієрархічної структури (рис. 8).

1-й рівень – етапи, де реалізуються порівняно тривалі технологічні процеси, які складаються з операцій і дій наступних рівнів. Наприклад, технологія створення шаблону форми документа в середовищі текстового процесора Word складається з наступних етапів:

етап 1 – створення постійної частини форми у виді текстів і таблиць;

етап 2 – створення постійної частини форми у виді кадру, куди потім міститься малюнок;

етап 3 – створення змінної частини форми;

етап 4 – захист і збереження форми.

2-й рівень – операції, у результаті виконання яких буде створений конкретний об'єкт в обраній на 1-му рівні програмному середовищі. Так, наприклад, етап 2 технології створення постійної частини форми документа у виді кадру в середовищі текстового процесора Word складається з наступних операцій:

операція 1 – створення кадру;

операція 2 – настроювання кадру;

операція 3 – впровадження в кадр малюнка.

Рис. 8. Представлення інформаційної технології у вигляді ієрархічної структури, що складається з етапів, дій, операцій

3-й рівень – дії – сукупність стандартних для кожного програмного середовища прийомів роботи, що приводять до виконання поставленої у відповідній операції мети. Кожна дія змінює зміст екрана. Приміром, операція 3 – впровадження в кадр малюнка в середовищі текстового процесора Word, складається з наступних дій:

дія 1 – установка курсору в кадрі;

дія 2 – виконання команди ВСТАВКА, Рисунок;

дія 3 – установка значень параметрів у діалоговому вікні.

4-й рівень – елементарні операції з керування мишею і клавіатурою. Елементарними операціями можуть бути: введення команди, натискання правої кнопки миші, вибір пункту меню тощо.

Необхідно розуміти, що опанування інформаційною технологією і подальше її використання повинні звестися до того, що спочатку варто добре освоїти набір елементарних операцій, число яких обмежене. З цього обмеженого числа елементарних операцій у різних комбінаціях складається дія, а з дій, також у різних комбінаціях, складаються операції, що визначають той або інший технологічний етап. Сукупність технологічних етапів утворить технологічний процес (технологію).

Технологічний процес необов'язково повинний складатися з усіх рівнів, представлених на рис. 7. Він може починатися з будь-якого рівня і не включати, наприклад, етапи або операції, а складатися тільки з дій. Для реалізації етапів технологічного процесу можуть використовуватися різні програмні середовища.

Інформаційна технологія, як і будь-яка інша, повинна відповідати наступним вимогам:

- забезпечувати високий ступінь розчленовування всього процесу обробки інформації на етапи (фази), операції, дії;

- включати весь набір елементів, необхідних для досягнення поставленої мети;

- мати регулярний характер. Етапи, дії, операції технологічного процесу можуть бути стандартизовані й уніфіковані, що дозволить ефективніше здійснювати цілеспрямоване керування інформаційними процесами.

Інструментарій інформаційної технології і його види. Переваги, що забезпечує комп'ютерна технологія

Реалізація технологічного процесу матеріального виробництва здійснюється за допомогою різних технічних засобів, до яких відносяться: устаткування, верстати, інструменти, конвеєрні лінії тощо.

За аналогією і в інформаційній технології повинні існувати відповідні технічні засоби. Такими технічними засобами виробництва інформації є апаратне, програмне і математичне забезпечення цього процесу. З їхньою допомогою здійснюють переробку первинної інформації в інформацію нової якості. Окремо з цих засобів виділяються програмні продукти, так звані інструментарії інформаційної технології.

Інструментарій інформаційної технології – один або кілька взаємозалежних програмних продуктів для певного типу комп'ютера, технологія роботи з якими дозволяє досягти поставленої користувачем мети.

Як інструментарій можна використовувати такі розповсюджені види програмних продуктів для персонального комп'ютера: текстовий процесор (редактор), настільні видавничі системи, електронні таблиці, системи управління базами даних, електронні записні книжки, електронні календарі, інформаційні системи функціонального призначення (фінансові, бухгалтерські, для маркетингу й ін.), експертні системи і т.д.

При розгляді переваг, що забезпечує комп'ютерна технологія, можна виділити три етапи.

1-й етап (з початку 1960-х рр.) характеризується досить ефективною обробкою інформації при виконанні рутинних операцій з орієнтацією на централізоване колективне використання ресурсів обчислювальних центрів. Основним критерієм оцінки ефективності створюваних інформаційних систем була різниця між витраченими на розробку і зекономленими в результаті впровадження засобами. Основною проблемою на цьому етапі була психологічна – погана взаємодія користувачів, для яких створювалися інформаційні системи, і розроблювачів через розходження їхніх поглядів і розуміння розв'язуваних проблем. Як наслідок цієї проблеми, створювалися системи, які користувачі погано сприймали і, незважаючи на їхній досить великі можливості, не використовували повною мірою.

2-й етап (із середини 1970-х рр.) пов'язаний з появою персональних комп'ютерів. Змінився підхід до створення інформаційних систем – орієнтація змістилася у бік індивідуального користувача для підтримки прийнятих ним рішень. Користувач зацікавлений у проведеній розробці, налагоджується контакт із розробником, виникає взаєморозуміння обох груп фахівців. На цьому етапі використовується як централізована обробка даних, характерна для першого етапу, так і децентралізована, що базується на вирішенні локальних задач і роботі з локальними базами даних на робочому місці користувача.

3-й етап (з початку 1990-х рр.) пов'язаний з поняттям аналізу стратегічних переваг у бізнесі і заснований на досягненнях телекомунікаційної технології розподіленої обробки інформації. Інформаційні системи мають на меті не просте збільшення ефективності обробки даних і допомогу керівнику. Відповідні інформаційні технології повинні допомогти організації вистояти в конкурентній боротьбі й одержати перевагу.

Приклади інформаційних технологій в економічній діяльності

Найефективніше інформатизації піддаються наступні види діяльності: бухгалтерський облік, довідкове й інформаційне забезпечення економічної діяльності, організація праці керівника, документообіг, економічна і фінансова діяльність, навчання.

Найбільше число пакетів прикладних програм ППП створено для бухгалтерського обліку. Серед них можна відзначити “1С:Бухгалтерія”, “Турбо-Бухгалтер”, “Инфо-Бухгалтер”, “Вітрило”, “ABACUS”, “Бэмби+”, “Бухкомплекс”, “Бэст”, “Лука”.

Довідкове й інформаційне забезпечення економічної діяльності представлений наступними ППП: “ГАРАНТ” (податки, бухоблік, аудит, підприємництво, банківська справа, валютне регулювання, митний контроль), “КОНСУЛЬТАНТ+” (податки, бухоблік, аудит, підприємництво, банківська справа, валютне регулювання, митний контроль).

Економічна і фінансова діяльність підтримується наступними ППП:

• “Економічний аналіз і прогноз діяльності фірми, організації” (фірма “ИНЕК”), що реалізує функції: економічний аналіз діяльності фірми, підприємства; бізнес-план; техніко-економічне обґрунтування повернення кредитів; аналіз і добір варіантів діяльності; прогноз балансу, потоків коштів і готової продукції;

• “Фінансовий аналіз підприємства” (фірма “Инфософт”), що реалізує функції: загальна оцінка фінансового стану; аналіз фінансової стійкості; аналіз ліквідності балансу; аналіз фінансових коефіцієнтів (ліквідність, маневреність, покриття, співвідношення позикових і власних засобів); аналіз коефіцієнтів ділової активності; розрахунок і аналіз коефіцієнтів оборотності; оцінка рентабельності виробництва. В галузі створення фінансово-кредитних систем працюють фірми “Диа-софт”, “Інверсія”, R-Style, Программбанк, “Асофт” і ін.

В умовах конкуренції виграють ті підприємства, чиї стратегії в бізнесі поєднуються зі стратегіями в галузі інформаційних технологій. Тому реальною альтернативою варіанту вибору єдиного пакета є підбор деякого набору пакетів різних постачальників, що задовольняють щонайкраще тієї або іншої функції АІС (підхід mix-and-match). Такий підхід пом'якшує деякі проблеми, що виникають при впровадженні і прив'язці програмних засобів, а АІТ буде краще відповідати функціям конкретної індивідуальності предметної області.

Останнім часом усе більше число банків, організацій, підприємств воліють купувати готові пакети і технології, а якщо необхідно, додавати до них своє програмне забезпечення, тому що розробка власних АІС і АІТ пов'язана з високими витратами і ризиком. Ця тенденція привела до того, що постачальники систем змінили раніше існуючий спосіб виходу на ринок. Як правило, розробляється і пропонується тепер базова система, яка адаптується відповідно до побажань індивідуальних клієнтів. При цьому користувачам надаються консультації, які допомагають мінімізувати терміни впровадження систем і технологій, найефективніше їх використовувати, підвищити кваліфікацію персоналу.

Наприклад, банківська АІС Atlas фірми Internet спроектована для будь-яких можливих конфігурацій системи. Банки можуть, використовуючи свій власний персонал, настроїти конфігурацію системи відповідно до своїх вимога. Для цього в системі Atlas мається повний набір засобів розробки – навчання, консультації і підтримка.

Аналогічна ситуація склалася при розробці АІС в інших галузях економіки. Так, наприклад, розробка АІС для страхової діяльності під силу тільки спеціалізованим організаціям, що узагальнюють практичний досвід роботи страховиків, тісно взаємодіючим з аудиторськими організаціями і які мають штат висококваліфікованих постановників задач і програмістів.

В галузі автоматизації проектування АІС і АІТ за останнє десятиліття сформувався новий напрямок – CASE (Computer-Aided Software/System Engineering). Лавиноподібне розширення галузей застосування ПЕОМ, зростання складності інформаційних систем, підвищення вимог до них привели до необхідності індустріалізації технологій їхнього створення. Важливий напрямок у розвитку технологій склали розробки інтегрованих інструментальних засобів, що базуються на концепціях життєвого циклу і керування якістю АІС і АІТ, що представляють собою комплексні технології, орієнтовані на створення складних автоматизованих управлінських систем і підтримку їхнього повного життєвого циклу або ряду його основних етапів. Подальший розвиток робіт у цьому напрямку привів до створення низки концептуально цілісних, оснащених високорівневими засобами проектування і реалізації варіантів, доведених по якості і легкості тиражування до рівня програмних продуктів технологічних систем, що одержали назва CASE-систем або CASE-технологій.

В даний час не існує загальноприйнятого визначення CASE. Зміст цього поняття звичайно визначається переліком задач, розв'язуваних за допомогою CASE, а також сукупністю застосовуваних методів і засобів. CASE-технологія є сукупністю методів аналізу, проектування, розробки і супроводу АІС, підтриманою комплексом взаємозалежних засобів автоматизації. CASE – це інструментарій для системних аналітиків, розроблювачів і програмістів, що дозволяє автоматизувати процес проектування і розробки АС, що міцно ввійшов у практику створення і супроводу АІС і АІТ. При цьому CASE-системи використовуються не тільки як комплексні технологічні конвейєри для виробництва АІС і АІТ, але і як могутній інструмент рішення дослідницьких і проектних задач, таких як структурний аналіз предметної області, специфікація проектів засобами мов програмування четвертого покоління, випуск проектної документації, тестування реалізацій проектів, планування і контроль розробок, моделювання ділових пропозицій з метою вирішення задач оперативного і стратегічного планування і керування ресурсами тощо.

Основна мета CASE-технології полягає в тому, щоб виокремити проектування АІС і АІТ від її кодування і наступних етапів розробки, а також максимально автоматизувати процеси розробки і функціонування систем.

При використанні CASE-технологій змінюється технологія ведення робіт на всіх етапах життєвого циклу автоматизованих систем і технологій, при цьому найбільші зміни стосуються етапів аналізу і проектування. У більшості сучасних CASE-систем застосовуються методології структурного аналізу і проектування, засновані на наочних діаграмних техніках, при цьому для опису моделі проектованої АІС використовуються графи, діаграми, таблиці і схеми. Такі методології забезпечують строгий і наочний опис проектованої системи, що починається з її загального огляду і потім деталізується, здобуваючи ієрархічну структуру з усе більшим числом рівнів.

CASE-технології успішно застосовуються для побудови практично всіх типів АІС, однак стійке положення вони займають в галузі забезпечення розробки ділових і комерційних АІС. Широке застосування CASE-технологій обумовлене масовістю цієї прикладної галузі, у якій CASE застосовується не тільки для розробки АІС, але і для створення моделей систем, які допомагають комерційним структурам вирішувати задачі стратегічного планування, керування фінансами, визначення політики фірм, навчання персоналу та ін. Цей напрямок одержав свою власну назву – бізнес-аналіз. Наприклад, для найбільш швидкої й ефективної розробки високоякісної банківської системи фінансисти усі частіше звертаються до технології CASE. Постачальники цієї технології зважають на становище фінансистів і швидко розширюють ринок засобів. Найшвидшому впровадженню технології CASE сприяє також ускладнення банківських систем.

Поява CASE - не революція в автоматизації проектування АІС, а результат природного еволюційного розвитку всієї галузі засобів, які раніше малі назву інструментальних або технологічних. Однією із ключових ознак є підтримка методологій структурного системного аналізу і проектування.

Із самого початку метою розвитку CASE-технологій було подолання обмежень при використанні структурних методологій проектування 1960-1970-х рр. (складності розуміння, великій трудомісткості і вартості використання, труднощі внесення змін у проектні специфікації тощо) за рахунок їхньої автоматизації та інтеграції підтримуючих засобів. Таким чином, CASE-технології не можуть вважатися самостійними методологіями, вони тільки розвивають структурні методології і роблять більш ефективним їхнє застосування за рахунок автоматизації.

Крім автоматизації структурних методологій і, як наслідок, можливості застосування сучасних методів системної і програмної інженерії, CASE-технології мають такі основні достоїнства:

– поліпшують якість створюваних АІС (АІТ) за рахунок засобів автоматичного контролю (насамперед, контролю проекту);

– дозволяють за короткий час створювати прототип майбутньої АІС (АІТ), що надає можливість на ранніх етапах оцінити очікуваний результат;

– прискорюють процес проектування і розробки системи;

– звільняють розроблювача від рутинної роботи, дозволяючи йому цілком зосередитися на творчій частині розробки;

– підтримують розвиток і супровід розробки АІС (АІТ);

– підтримують технології повторного використання компонентів розробки.

Більшість CASE-засобів заснована на науковому підході, який одержав назву “методологія/метод/нотація/засіб”. Методологія формулює провідні вказівки для оцінки і вибору проекту розроблювальної АІС, кроки роботи і їхню послідовність, а також правила застосування і призначення методів.

На сьогодні CASE-технологія оформилася в самостійний наукомісткий напрямок, який спричинив за собою утворення могутньої CASE-індустрії, яка поєднує сотні фірм і компаній різної орієнтації. Серед них виділяються:

компанії-розроблювачі засобів аналізу і проектування АІС і АІТ із широкою мережею дистриб'юторських і дилерських фірм; фірми-розроблювачі спеціальних засобів з орієнтацією на вузькі предметні області або на окремі етапи життєвого циклу АІС;

навчальні фірми, які організовують семінари і курси підготовки фахівців;

консалтингові фірми, які здійснюють практичну допомогу при використанні CASE-пакетів для розробки конкретних АІС;

фірми, які спеціалізуються на випуску періодичних журналів і бюлетенів з CASE-технологій.

Практично жоден серйозний закордонний проект АІС і АІТ не здійснюється в даний час без використання CASE-засобів.