3.3 Основні напрями попередження проституції, віл-інфекції, сніДу та венеричних хвороб

Говорячи про шляхи попередження проституції та інших вищезазначених “фонових явищ” взагалі можна зауважити, що вони лежать у площині профілактики всіх видів правопорушень різних категорій населення.

Ця профілактика буде ефективною лише тоді, коли проблеми сім’ї, жінки, дитини стануть головними у державі і суспільстві. Потрібні сучасні, ефективні програми допомоги сім’ї, материнству, дитинству, відповідна й добротна законодавча база. Свого часу були прийняті важливі закони (в які потім були внесені відповідні зміни) “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, “Про освіту”, “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”, розроблені програми їх виконання. Реалізація цих законів сприяє розв’язанню важливих питань, але рішучим змінам на краще заважає соціально-економічне становище у державі.

Тим не менше, в основі профілактики правопорушень жінок і неповнолітніх мають лежати саме загальносоціальні заходи покращення їх долі.

Одиноким матерям і багатодітним сім’ям повинна надаватися значна матеріальна допомога. Для дітей, які з різних причин виховуються суспільством, повинна створюватися обстановка, максимально наближена до здорової сімейної ситуації (наприклад, сімейні дитячі будинки).

Практика свідчить, що більшість працівників, яких звільняють у першу чергу у зв’язку з проведенням реформ, становлять жінки, здебільшого середнього віку, які виховують дітей, мають батьків на утриманні тощо. Такі безробітні потрапляють у багатьох випадках у скрутне матеріальне становище, яке подекуди намагаються вирішувати за рахунок заняття проституцією і вчинення різних правопорушень. Для безробітних завжди повинні існувати громадські роботи.

Потребує розробки концепція виховання дітей у суспільстві і, особливо дівчат. В її основі мусить бути глибоко властива народові висока моральність і порядність. Без оголошення суспільством рішучої боротьби з аморалізмом, пропагандою вседозволяючої розбещеності і насильства, що існують у духовній сфері, не може бути й мови про нормальне виховання підростаючого покоління. Повинен бути чіткий і розумний розподіл у формах, методах і кінцевій меті виховання юнаків і дівчат. Властиві їм від природи особливості фізичної і психічної структури повинні не нівелюватись, а повністю враховуватися і використовуватися для досягнення мети виховання. Доцільно повернутися до ідеї роздільного навчання (з застосуванням різних методів) у школі дітей різної статі.

Взірцем у вихованні дівчат повинні стати кращі образи жінок нашої країни й інших країн світу. Те, що деякі дівчата у школі при анонімному опитуванні кажуть, що хочуть стати валютними повіями повинно сприйматись як небезпечний сигнал. Розвінчання образу повії, як привабливого для жінки, -важливе завдання кіномистецтва, засобів масової інформації, всіх, хто займається вихованням. На сьогодні ж спостерігається здебільшого відсторонений погляд на цю справу, а подекуди йде приховане милування “найстародавнішою професією”.

На закріплення і поширення проституції практично націлені пропозиції, які закликають до її легалізації, створення у країні діючих на законній підставі публічних домі. Завдяки цьому суспільство нібито отримуватиме великі прибутки у вигляді податків.

Ці пропозиції треба рішуче відкинути. Повія не мусить діставати підтримку суспільства у своїй діяльності. Навпаки, треба посилити адміністративно- та кримінально-правову боротьбу з проституцією. Символічні для цієї категорії правопорушників штрафи, процедура стягнення яких коштує фактично дорожче, ніж сума штрафу.

Може краще встановити адміністративну відповідальність для повій у вигляді направлення їх за рішенням суду до своєрідних ЛТП, де вони могли б лікуватися від венеричних та інших недугів, на які більшість із них хвора.

Треба докорінно змінити ставлення до боротьби із секс-бізнесом, який наживається на використанні повій, є посередником між повією і клієнтом. Нове кримінальне законодавство за прикладом багатьох країн світу мусить мати широко розгалужену систему норм, які передбачають науково обґрунтовану, диференційовану систему відповідальності всіх, хто прямо чи опосередковано паразитує на проституції. Кількість випадків застосування цих статей на практиці абсолютно не відповідає поширеності цих злочинів.

Теж саме можна сказати і стосовно реального “життя”. Поодинокі випадки застосування норм КК України, які передбачають кримінальну відповідальність за ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів, що аж ніяк не відповідає широкому, майже відкритому розповсюдженню порнографії, яка робить свій вагомий внесок у залучення молоді до проституції. "Каменем спотикання" ”до притягнення злочинців до відповідальності стали сьогодні наукові дебати стосовно того, що є порнографією (отже предметом злочину), що є еротикою (тобто свідчить про відсутність предмету злочину, а отже і самого злочину).

Позитивним внеском у боротьбу з найбільш небезпечною формою секс-бізнесу-поставкою “живого товару” за кордон стало прийняття у 1998 році ст. 124¹ КК (Торгівля людьми). Вже є позитивні приклади застосування цієї статті, хоча реального перелому у боротьбі з цими злочинами ще не досягнуто.

Розуміння небезпеки розповсюдження проституції призвело до створення у складі карного розшуку міліції підрозділів так званої “міліції моралі”, покликаної вести боротьбу із секс-бізнесом. Перші кроки показали їх позитивне значення у цій боротьбі, але цим підрозділам потрібне значне розширення штатів, дійова і постійна підтримка органів влади громадськості.

В арсеналі “міліції моралі” - проведення оперативно-профілактичних операцій по доставленню повій з “робочих місць” до органів міліції, їх реєстрація і облік, підготовка матеріалів для розгляду адміністративних справ у адміністративних комісіях, суто профілактична діяльність (бесіди, допомога у працевлаштуванні тощо), а також документування злочинної діяльності торгівців “живим товаром”, держателів домів розпусти, розповсюджувачів порнографії.

Потребують теоретичної і практичної розробки методи групової та індивідуальної профілактики. не менш цілеспрямована робота з жінками, засудженими до позбавлення волі, з метою їх позитивної адаптації до життя після звільнення, де вони теж будуть потребувати допомоги у працевлаштуванні, житлі і т.п.

Велике значення має і віктимологічна профілактика серед усіх вікових категорій жінок: показ спустошеної душі повії, втрати нею почуттів честі і гідності, “надбання” букету різних соматичних і психічних хвороб-все це у змозі втримати багатьох від хибних кроків.

Зауважимо, що проституція не є “рядовим” адміністративним правопорушенням та злочином. Ступінь її негативного впливу на суспільство не набагато менший, ніж усієї “одвічної” злочинності.

Ось, що каже італійський падре Маріо Нева, представник доброчинної організації “Карітас”, яка займається долею повій Італії, у тому числі й прибулих з України: “Ми прагнемо допомогти цим нещасним. Здебільшого ці дівчата дуже гарні. Їх краса створена Богом для кохання, родинного щастя, материнства. Їх призначення-народжувати сильних, красивих дітей для свого народу. А вони гинуть на чужині, збагачуючи наркоділків та гангстерів”.

Ці слова він сказав у Києві, куди привіз з Італії понівечений труп 18-річної повії В.К., яку було по-звірячому вбито у цій країні. Її колись чарівне обличчя було так спотворено тортурами, що рідні навіть не змогли її впізнати.

СНІД – смертельне захворювання, стосовно якого поки що немає ефективних ліків. Його подальшому розповсюдженню можна запобігти шляхом реалізації комплексу профілактичних заходів загальносоціального і спеціально-кримінологічного характеру. Загальносоціальні заходи тут багато в чому співпадають з тими, що спрямовані на попередження проституції.

Спеціально-кримінологічні заходи боротьби зі СНІДом та венеричними хворобами включають в себе:

1. Розробку і втілення в життя національної програми щодо запобігання розповсюдженню цих захворювань.

2. Боротьбу з проституцією, гомосексуалізмом, наркоманією.

3. Залучення громадськості до цієї проблеми шляхом створення формувань “антиСНІД”;

4. Поліпшення організації дозвілля молоді.

5. Створення при УМВС України в областях спеціальних підрозділів по боротьбі з проституцією, розповсюдженням венеричних захворювань і СНІДу, поклавши на них обов’язки:

а) виявлення осіб із “груп підвищеного ризику” і постановку їх спеціальний облік;

б) доставлення в лікувальні заклади тих із них, які ухиляються від огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту в добровільному порядку, а в необхідних випадках – їх розшук;

в) провадження дізнання і попереднього слідства у справах про зараження вірусом СНІД;

г) виявлення і депортації інфікованих іноземних громадян.

Література:

1. Конституція України.-К.,1996.

2. Закон України “Про державну допомогу сім”ям з дітьми від 17.11.1992 р.

3. Закон України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” від 5.02.1993 р. (в редакції від 23.03.2000р.)

4. Закон України “Про освіту2 від 23.05.1991 р. (в редакції від 1996 р.)

5. Закон України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» від 15 лютого 1995 р.

6. Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15 лютого 1995 р.

7. Закон України “Про запобігання захворюванню н СНІД та соціальний захист населення” від 12.02.1991 р. (в редакції від 3.03.1998 р.)

8. Кримінальний кодекс України.-К., 2000.

9. Кримінально-процесуальний кодекс України.-К.,2000.

10. Виправно-трудовий кодекс України.-К.,2000.

11. Указ Президента України №456/99 “Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян” від 27.04.1999 р.

12. Концепція боротьби з незаконними обігом і розповсюдженням в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2002-2010 роки, затверджена постановою КМ України .в січні 2002 року

13. Ковалишин А.А., Хруппа Н.С., Губарев В.Л. Деятельность органов внутренних дел по выявлению и предупреждению группового сбыта наркотических средств. – К., 1993.

14. Лановенко И.П. и др. Наркотизм и преступность.-К.,1994.

15. Ломброзо Ч., Гарофало Г. Женщина преступница и проститутка.-М.,1994.

16. Лебеденко В.І. Проституція: поняття, характеристика і правові засади профілактики її розповсюдження.-К.,1994.

17. Музика А.А. Відповідальність за злочини у сфері обігу наркотичних засобів. – К., 1998.

18. Проституция и преступность. - М., 1991.

19. Селіванов М.П., Хруппа М.С. Антинаркотичне законодавство України. – К., 1997.

20. Хруппа М.С., Вінс О. Кримінологічне поняття наркобізнесу. // Право України, № 4, 1993.

1 Кримінологія і профілактика злочинів: Курс лекцій у 2-х кн.. Загальна частина /Александров Ю.В., Гаврилишин А.П., Лихо лоб В.Г. та ін. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1996. - С.19.

2 Див.: Парнюк М.А. Принцип детерминизма в системе материалистической диалектики. – К., 1972. – С.93

3 Див.: Кунецова Н.Ф. Проблемы криминологической детерминации. – М., 1984. – С.56.

139