- •1. Поняття кримінології як соціально-правової науки
- •2.Предмет науки кримінологія
- •3. Методологія і методи кримінологічної науки.
- •4. Місце кримінології у системі наук
- •5. Система науки кримінології
- •Висновки
- •Література:
- •Лекція 2. Причини та умови злочинності
- •1. Поняття причин і умов злочинності та їх класифікація
- •2. Причини злочинності як соціального явища
- •3. Умови, що сприяють існуванню злочинності
- •Література
- •Лекція 3. Кримінологічна характеристика особи злочинця
- •1.Поняття особистості злочинця
- •Структура особистості злочинця. Співвідношення соціального та біологічного.
- •Основні риси кримінологічної характеристики особистості злочинця.
- •Висновок.
- •Лекція 4. Кримінологічна характеристика і попередження професійної та організованої злочинності
- •1. Кримінологічна характеристика професійної та організованої злочинності
- •2. Детермінанти професійної та організованої злочинності
- •3.Основні напрями попередження професійної та організованої злочинності
- •Лекція 5. Кримінологічна характеристика та профілактика негативних соціальних явищ, пов”язаних із злочинністю (“фонових явищ”)
- •Поняття та сутність “фонових явищ”, їх зв’язок із злочинністю
- •Наркоманія, токсикоманія, алкоголізм
- •. Поняття та кримінологічна характеристика
- •Причини та умови існування наркоманії, токсикоманії та алкоголізму
- •2.3 Основні напрями попередження наркоманії, токсикоманії та алкоголізму
- •3. Проституція, віл-інфекція, снід та венеричні хвороби
- •3.1 Поняття та кримінологічна характеристика
- •3.2 Причини та умови існування проституції, віл-інфекції, сніДу та венеричних хвороб
- •3.3 Основні напрями попередження проституції, віл-інфекції, сніДу та венеричних хвороб
5. Система науки кримінології
Кримінологія як і будь-яка наука має свою систему. Система кримінології знаходиться у прямій залежності від її предмета, відображає його структуру, оскільки особливістю наукових знань є їх логічно упорядкований систематизований характер.
Система науки кримінології базується на двох підставах: за предметом та рівнем узагальнення науково-практичної інформації.
1. За предметом дослідження кримінологія складається з чотирьох проблем:
а) вчення про злочинність;
б) вчення про причини та умови, що обумовлюють злочинну поведінку;
в) вчення про особу злочинця;
г) вчення про заходи і методи попередження злочинності.
2. За рівнем узагальнення науково-практичної інформації кримінологія ділиться на загальну і особливу (спеціальну) частини.
Загальна частина кримінології вивчає загальнотеоретичні проблеми злочинності. Це питання про поняття кримінології як науки, її предмет, задачі, функції, систему, методи і методику дослідження, про історичний розвиток кримінологічного мислення та аналіз її основних теорій. Центральне місце в загальній частині займають проблеми злочинності, особи злочинця, причин та умов злочинності, віктимології і суїциду, кримінальної статистики, організації та методики кримінологічних досліджень, кримінологічного планування та прогнозування, протидії злочинності.
Особлива (спеціальна) частина кримінології (прикладна кримінологія) вивчає загальнотеоретичні проблеми запобіжної діяльності, а також окремі види злочинності і заходи щодо їх запобігання.
Висновки
З вищевикладеного випливає, що кримінологія має як загальнотеоретичний, так і прикладний аспекти. Перший з них полягає у розробці наукових основ злочинності як соціально-правового явища, другий — прикладний — має завдання щодо розробки конкретних заходів, спрямованих на попередження злочинності у суспільстві.
Разом з тим слід відмітити, що кримінологія, як і будь-яка інша наука, не є загуслою, раз і назавжди запрограмованою за усіма параметрами. У процесі розвитку вона у визначених межах може доповнюватися, уточнюватися тощо.
Література:
Аванесов Г.А. Криминология, прогностика, управление. - Горький, 1975.
Аванесов Г.А. Криминология и социальная профилактика. – М., 1980.
Аванесов Г.А. Криминология. - М.: Академия МВД СССР, 1984.
Аванесов Г.А. Криминология и организация предупреждения преступлений. – М., 1995.
Блувштейн Ю.Д., Яковлев А. М. Введение в курс криминологии. - Минск, 1983.
Гаврилишин А.П., Михайлов А.Е. Учебно-методические материалы к лекции. Тема: «Понятие, предмет, задачи, метод и система криминологии»/ УАВД. – К., 1992.
Герцензон А.А. Введение в советскую криминологию. – М., 1965.
Гринчак В.М. Кримінологія і сучасність // Науковий вісник НАВСУ. – 2000. – № 2.
Гришаев П.И. Советская криминология: Учебное пособие. – М., 1975.
Голина В.В. Работа органов внутренних дел и прокуратуры по предупреждению преступности. Учебное пособие. – Харьков, 1981.
Даньшин И.Н. Введение в криминологическую науку. - Харьков, 1998.
Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Третьякова Т.А. Стислий словник кримінологічних термінів: Навчальний посібник /Під заг. ред. Джужи О.М.; НАВСУ. – К., 1999.
Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич В.В. Кримінологія. Альбом схем (загальна і особлива частини): Навчальний посібник / Під заг. ред. Джужи О.М.; НАВСУ. – К., 2000.
Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Третьякова Т.А. Стислий словник кримінологічних термінів: Навчальний посібник /Під заг. ред. Джужи О.М.; НАВСУ. – К., 2000.
Джужа О.М. Яка кримінологія потрібна сьогодні? // Право України. - 2000. - № 6.
Дубинин Н.П., Карпец И.И., Кудрявцев В.Н. Генетика, поведение, ответственность. – 2-е изд., перераб. и доп. – М., 1989.
Дюркгейм Э. Социология. Ее предмет, метод, предназначение. – М., 1995.
Жалинский А.Э. Специальное предупреждение преступлений в СССР. – Львов, 1976.
Жалинский А.Э., Костицкий М.В. Эффективность профилактики преступлений и криминологическая информация. – Львов, 1980.
Зелинский А.Ф. Криминология. – Харьков, 2000.
Зелінський А.Ф. Перспективи подальшого розвитку кримінології // Право України. – 2001. – № 1.
Иншаков С.М. Зарубежная криминология. – М., 1997.
Иншаков С.М. Криминология. Учебник. – М., 2000.
Исаченко А.Г. Оперативно-розыскная криминология: Учебное пособие для вузов. – М., 2001.
Карпец И.И. Проблемы преступности. – М., 1969.
Карпец И.И. Современные проблемы криминологии. – М., 1982.
Ковалев Н.И. Основы криминологии. – М., 1970.
Коржанский М.Й. Нариси уголовного права. – К., 1999.
Кравченко Ю.Ф. Міліція України. – К., 1999.
Криминология / Под ред. А.А. Герцензона, И.И. Карпеца, В.Н. Кудрявцева. – М., 1966.
Криминология /Под ред. Кузнецовой Н.Ф., Миньковского Г.М. – М., 1994.
Криминология: Учебник / Под ред. акад. В.Н. Кудрявцева, проф. В.Е. Эминова. – М., 1997.
Криминология /Под ред. Кузнецовой Н.Ф., Миньковского Г.М. – М., 1998.
Криминология. Учебник для юридических вузов / Под общ. ред. д-ра юрид. наук, профессора А.И. Долговой. – М., 1999.
Кримінологія. Особлива частина: Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти/ І.М.Даньшин, В.В.Голіна, О.Г.Кальман; За ред. І.М.Даньшина. – Харків, 1999.
Криминология: Учебник / Под ред. акад. В.Н. Кудрявцева, проф. В.Е. Эминова. – 2-е изд. перераб. и доп. – М., 2000.
Криминология и профилактика преступлений: Учебник – М., 1989.
Кримінологія і профілактика злочинів: Курс лекцій у 2-х кн. Загальна частина. /Александров Ю.В., Гаврилишин А.П., Джужа О.М. та ін.; Під редакцією Лихолоба В.Г.; УАВС. – К., 1996.
Кримінологія і профілактика злочинів: Курс лекцій у 2-х кн. Особлива частина. /Александров Ю.В., Гаврилишин А.П., Джужа О.М. та ін.; Під заг. ред. Джужи О.М.; НАВСУ. – К., 2000.
Криминология: приглашение к дискуссии: Монография/ Авт. кол.: А.В. Беляба, Э.В. Виленская, Э.А. Дидоренко, Б.Г. Розовский. – Луганск: РИО ЛИВД, 2000.
Курганов С.И. Основы криминологии. – М., 1998.
Курс советской криминологии. Т.1. Предмет. Методология. Преступность и ее причины. Преступник. – М., 1985.
Лекарь А.Г. Профилактика преступлений. – М., 1972.
Литвак О.М. Злочинність, її причини та профілактика. – К., 1997.
Литвак О.М. Державний вплив на злочинність: Кримінолого-правове дослідження. – К., 2000.
Маноха О.Є. Методологічна функція кримінології: Монографія./ НАВСУ. – К., 1998.
Мельник П., Ківенко Н., Лановенко І. Методологічні проблеми розвитку кримінологічної науки в Україні // // Науковий вісник ДПА України. – 2000. – № 2 (8).
Михайленко П.П. Кримінальне право, кримінальний процес та кримінологія України. – К., 1999.
Ной И.С. Методологические проблемы советской криминологии. - Саратов, 1975.
Российская криминологическая энциклопедия / Под общ. ред. д-ра юрид. наук, проф., Заслуженного юриста РСФСР, президента Российской криминологической ассоциации А.И. Долговой. – М., 2000.
Сахаров А.Б. Криминология и ее значение для профилактической деятельности ОВД. / Академия МВД СССР. – М., 1985.
Сахаров А.Б. Некоторые принципиальные вопросы советской криминологии // Криминология и уголовная политика. – М.,1985.
Социальные отклонения. Введение в общую теорию. – М., 1984.
Стефанов Н. Теория и метод в общественных науках. – М., 1967.
Туляков В.О. Віктимологія (соціальні та кримінологічні проблеми). – Одеса, 2000.
Хохряков Г.В. Криминология: Учебник /Отв. ред. В.Н. Кудрявцев. – М., 1999.
Шибутиани Т. Социальная психология. – М., - 1969.
Шнайдер, Ганс Йоахим. Криминология: Пер. с нем. / Под общ. ред. Л.О. Иванова – М., 1994.
Юридична енциклопедія. Т.2. – К., 1999.
Юридический энциклопедический словарь/ Гл. ред. А.Я. Сухарев; Ред. кол.: М.М. Богуславский, М.И. Козырь, Г.М. Миньковский и др. – М., 1984.
Юридичний словник /За ред. академіків АН УРСР В.М. Бабія, В.М. Корецького. – К., 1974.
Яхнел Н. Социология и социальная практика: Пер. с болгарского. – М., 1985.
Günther Kaiser. Kriminologie Eine Einführung in die Grundlagen 10., völlig neubearbeitete Auflage C. F. Müller Verlag Heidelberg. 1996.
Hans Joachim Schneider. Kriminologie. 1987. Walter de Gruyter – Berlin – New-York.
The Oxford Handbook of Criminology. / Ed. by M. Maguire, R. Morgan, R. Reiner. – Oxf.: Clarendon Press, 1997.
