3. Умови, що сприяють існуванню злочинності

Умови, що сприяють злочинності, – це ті факти реальної дійсності, які безпосередньо злочинність не викликають, але їх наявність сприяє її існуванню. Самі ці факти кореняться в економічних, політичних, духовних та суспільних відносинах.

Здебільшого це недоліки у функціонування господарського і державного механізму, охороні правопорядку, державного чи приватного майна, обліку матеріальних цінностей тощо. Це можуть бути і упущення в діяльності державної адміністрації, правоохоронних та контролюючих органів, судів, прогалини у законодавстві. Вони об’єктивно сприяють існуванню злочинності, хоча прямо її не породжують.

В принципі виявлення і усунення умов злочинності – операція більш легка, ніж аналогічні дії стосовно причин злочинності. Така діяльність вимагає менших затрат, але здатна дати вагомі позитивні результати. Проте й умови злочинності на загальному і видовому рівні усунути повністю неможливо. Скажімо, однією з умов, що сприяє злочинності, є те, що не всі скоєні злочини реєструються, а з-поміж зареєстрованих - не всі, розкриваються. Звичайно, однією з причин такого становища є недоліки в роботі правоохоронних органів. Керівництво цих органів, зокрема, внутрішніх справ, робить багато аби усунути ці недоліки. Для скорочення штучної латентності змінюються критерії оцінки діяльності органів міліції, проводиться низка заходів кадрового, оперативно-розшукового, слідчого, матеріально-технічного характеру. Це дає позитивні результати. Так, підвищується розкриття злочинів (у 1995 р. зареєстровано 641860 злочинів, у 1999 р. – 558716 злочинів), у той же час підвищується їх розкриття (у 1995 році воно складало 49,5 %, у 1999 році – 73,4 %). За цими показниками стоїть напружена праця всіх служб міліції. Але чи можна сказати, що всі недоліки міліцейської роботи, які мають як об’єктивний, так і суб’єктивний характер, можуть коли-небудь бути усуненими? Звичайно, ні.

Що ж до умов, які сприяють окремим злочинним посяганням, то вони можуть бути усунені повністю, наприклад, шляхом введення нових форм бухгалтерського обліку, встановлення сигналізації на об’єкті. Але треба мати на увазі, що злочинці знаходитимуть або самі створюватимуть нові обставини, які виступатимуть у якості умов скоєння злочинів. Отже, умови – невід’ємна складова процесу детермінації.

Наприкінці зазначимо, що викладені нами положення не повинні сприйматися занадто песимістично. Адже ми розглядали тільки криміногенні фактори, які обумовлюють злочинність.

Та водночас потрібно бачити і позитивні зрушення в Україні, які набирають сили. Так, вони не ліквідують злочинність, але з покращанням соціально-економічної ситуації, підвищенням життєвого рівня народу вона неминуче буде відтіснятися на узбіччя шляху розбудови правової держави і громадянського суспільства, де людина, її життя і здоров’я, права і законні інтереси справді будуть найвищою соціальною цінністю.

Література

1. Проект Закону України «Про профілактику злочинів» від 12 травня 1998.

2. Аванесов Г.А. Криминология и социальная профилактика. – М., 1980.

3. Бунче М. Причинности. – М., 1962.

4. Власов В.С. Причини и условия преступности в СССР. - Ярославль, 1987.

5. Гаррисон М. Любовь, секс и СПИД. – Вильнюс, 1996.

6. Гернет М.Н. Преступление и борьба с ним в связи с эволюцией общества. – М., 1916.

7. Гилинский Я.И. Проблема причинности в криминологической науке// Сов. государство и право.— 1986.—№ 8.

8. Гришаев П.И. Структура полной причини преступности. Классификация причин и условий преступности: Лекция / ВЮЗИ. – М., 1984.

9. Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич В.В. Кримінологія. Альбом схем (загальна і особлива частини): Навчальний посібник / Під заг. ред. Джужи О.М.; НАВСУ. – К., 2000.

10. Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Третьякова Т.А. Стислий словник кримінологічних термінів: Навчальний посібник /Під заг. ред. Джужи О.М.; НАВСУ. – К., 2000.

11. Долгова А.И. Взаимодействие и причинность в криминологии. // Вопросы борьбы с преступностью. - 1981. - Вып. 34.

12. Долгова А.И. Социально-психологические аспекты преступности несовершеннолетних. – М., 1981.

13. Жижиленко А.А. Преступность и ее формы. – М., 1922.

14. Зелинский А.Ф. Криминология. Курс лекций. - Харьков, 1996.

15. Зелинский А.Ф. Криминология. – Харьков, 2000.

16. Иванов Г. Из практики Саратовского губернского кабинета криминальной антропологии и судебно-психиатрической экспертизы. - Советское право. - 1925. - № 1.

17. Иншаков С.М. Криминология. Учебник. – М., 2000.

18. Исаченко А.Г. Оперативно-розыскная криминология: Учебное пособие для вузов. – М., 2001.

19. Карпец И.И. Проблема преступности. – М., 1969.

20. Карпец И. И. Преступность: иллюзии и реальность. – М., 1992.

21. Комплексное изучение системы воздействия на преступность / Под ред. В.В. Орехова и др. - Л., 1978.

22. Кравченко Ю.Ф. Міліція України. – К., 1999.

23. Криминология / Под ред. А.А. Герцензона, И.И. Карпеца, В.Н. Куд­рявцева. – М., 1966.

24. Криминология /Под ред. Кузнецовой Н.Ф., Миньковского Г.М. – М., 1994.

25. Криминология: Учебник для юридических вузов / Под ред. Кудрявцева В.Н., Эминова В.Е. – М., 1995.

26. Криминология: Учебник / Под ред. акад. В.Н. Кудрявцева, проф. В.Е. Эминова. – М., 1997.

27. Криминология /Под ред. Кузнецовой Н.Ф., Миньковского Г.М. – М., 1998.

28. Криминология. Учебник для юридических вузов / Под общ. ред. д-ра юрид. наук, профессора А.И. Долговой. – М., 1999.

29. Кримінологія. Особлива частина: Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти/ І.М.Даньшин, В.В.Голіна, О.Г.Кальман; За ред. І.М.Даньшина. – Харків, 1999.

30. Криминология: Учебник / Под ред. акад. В.Н. Кудрявцева, проф. В.Е. Эминова. – 2-е изд. перераб. и доп. – М., 2000.

31. Кримінологія. Спеціалізований курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини): Навчальний посібник. / За заг. ред. О.М. Джужи О.М. – К.: Атіка, 2001. – 368 с.

32. Криминология и профилактика преступлений: Учебник – М., 1989.

33. Кримінологія і профілактика злочинів: Курс лекцій у 2-х кн. Загальна частина. /Александров Ю.В., Гаврилишин А.П., Джужа О.М. та ін.; Під редакцією Лихолоба В.Г.; УАВС. – К., 1996.

34. Кримінологія і профілактика злочинів: Курс лекцій у 2-х кн. Особлива частина. /Александров Ю.В., Гаврилишин А.П., Джужа О.М. та ін.; Під заг. ред. Джужи О.М.; НАВСУ. – К., 2000.

35. Криминология: приглашение к дискуссии: Монография/ Авт. кол.: А.В. Беляба, Э.В. Виленская, Э.А. Дидоренко, Б.Г. Розовский. – Луганск: РИО ЛИВД, 2000.

36. Кудрявцев В.Н. Причинность в криминологии. – М., 1968.

37. Кузнецова Н.Ф. Проблемы криминологической детерминации / Под ред. В.Н. Кудрявцева. – М., 1984.

38. Кузнецова Н.Ф., Остроумов С.С. Методологические проблемы криминологии //Изв. вузов. Правоведение. - 1973. - № 3.

39. Курганов С.И. Основы криминологии. – М., 1998.

40. Курс советской криминологии. Т.1. Предмет. Методология. Преступность и ее причины. Преступник. – М., 1985.

41. Литвак О.М. Злочинність, її причини та профілактика. – К., 1997.

42. Литвак О.М. Державний вплив на злочинність: Кримінолог.-правове дослідження. – К., 2000.

43. Мельник М.І. Корупція: сутність, поняття, заходи протидії: Монографія. – К.: Атіка, 2001.

44. Михайленко П.П. Кримінальне право, кримінальний процес та кримінологія України. – К., 1999.

45. Павлодский Е.А. Корреляционный анализ причин правонарушений // Сов. государство и право. – 1987. - № 2.

46. Насильственная преступность / Под ред. В.Н. Кудрявцева и А.В. Наумова. – М., 1997.

47. Ной И.С. Методологические проблемы советской криминологии. - Саратов, 1975.

48. Номокопов В.А. О проблеме изучения причин преступности // Вопросы борьбы с преступностью. – М., 1984. – Вып. 44.

49. Парнюк М.А. Принцип детерминизма в системе материалистической диалектики. – К., 1972.

50. Пьянство и преступность: история, проблемы / Лановенко И.П., Светлов А.Я. и др.: Отв. ред. И.П. Лановенко. – К., 1989.

51. Российская криминологическая энциклопедия / Под общ. ред. д-ра юрид. наук, проф., Заслуженного юриста РСФСР, президента Российской криминологической ассоциации А.И. Долговой. – М., 2000.

52. Сахаров А.В. Методологические вопросы изучения социальной обусловленности преступности // Влияние социальных условий на преступ­ность. – М., 1983.

53. Тарновский Е.Н. Влияние хлебных цен и урожаев на движение преступлений против собственности в России // Журнал Министерства юстиции. – 1898. - № 8.

54. Фойницкий И.Я. Влияние времен года на распределение преступности. // Судебный журнал. – 1873. – (январь-февраль).

55. Фокс В. Введение в криминологию. - М. 1980.

56. Хохряков Г.В. Криминология: Учебник /Отв. ред. В.Н. Кудрявцев. – М., 1999.

57. Чарыхов Х.М. Учение о факторах преступности (социологическая школа в науке уголовного права). – М., 1910.

58. Шнайдер, Ганс Йоахим. Криминология: Пер. с нем. / Под общ. ред. Л.О. Иванова – М., 1994.

59. Юридичний словник. /За ред. академіків АН УРСР В.М. Бабія, В.М. Корецького. – К., 1974.

60. Günther Kaiser. Kriminologie Eine Einführung in die Grundlagen 10., völlig neubearbeitete Auflage C. F. Müller Verlag Heidelberg. 1996.

61. Hans Joachim Schneider. Kriminologie. 1987. Walter de Gruyter. – Berlin - New-York. s. 13-22.

62. Lombroso C (1918) Crime - Its Causes and Remedies, Boston: Little Brown, pp. 365-366 and 368.

63. P. van Koppen, Janes R. Yhe Road to the Robbery // Yhe British Journal of Criminology, 1998, vol.38, № 2, pp. 230-246.