4. Місце кримінології у системі наук

З юридичних наук кримінологія найбільше тісно пов’язана з кримінальним правом.

Кримінально-правова теорія та заснований на цій основі кримінальний закон дають юридичну характеристику злочинам і злочинцям (суб’єктам злочину), що обов’язково для кримінології. В свою чергу, кримінологія надає кримінальному праву, законодавцю і правозастосовчій практиці інформацію про рівень злочинності, її структуру, динаміку, ефективність профілактики злочинів, розробляє прогнози щодо майбутніх змін даного негативного явища. Це дозволяє вчасно реалізовувати нормотворчу діяльність у плані визнання діянь злочинними або переведення злочинів у ранг інших правопорушень (криміналізація або декриміналізація).

Зв’язок кримінології і кримінального процесу полягає в тому, що суспільні відносини, які регулюються кримінально-процесуальними нормами, націлені на недопущення реально можливої та припинення розпочатої злочинної діяльності за допомогою оперативних служб кримінальної міліції чи безпосереднім застосуванням передбачених законом заходів примусу (тримання під вартою, арешту майна, вилучення документів тощо), виявлення причин та умов вчинення конкретних злочинів. Кримінально-процесуальні норми (ст.ст. 23, 23¹, 23² КПК України) закріплюють обов’язковість виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину і вжиття заходів по їх усуненню. А вивчення причин та умов злочинності (окремого злочину), попередження злочинності – основні елементи предмета кримінології. Тому кримінологічні знання допомагають в практичній діяльності в розслідуванні кримінальної справи.

Криміналістика розробляє методику виявлення і фіксації фактичних даних про причини та умови вчинення злочинів, типологічні характеристики ситуацій вчинення злочинних проявів, способів дій злочинців, а також організаційно-технічні і тактичні засоби захисту особи і майна від злочинів, що ускладнює вчинення останніх. Кримінологія ж вказує основні напрямки для їхньої розробки, які випливають з даних про структуру і динаміку злочинності, типові криміногенні ситуації і т.п., а також розглядає ці рекомендації як складову частину системи профілактичних заходів і аналізує ефективність їхнього застосування.

Взаємодія кримінально-виконавчого права і кримінології найактивніше здійснюється стосовно боротьби з рецидивом злочинів, результативності виконання покарань, а також ресоціалізації та адаптації осіб, які вчинили злочин після відбуття ними покарання. При цьому кримінально-виконавче право вивчає сам порядок та процес відбування покарання в аспекті реалізації його цілей і виникаючих проблемних ситуацій, а кримінологія – причини та умови рецидиву і заходи щодо їх усунення. Кримінально-виконавче право і кримінологія спільно розробляють рекомендації з попередження рецидиву, підвищення ефективності виправлення засуджених осіб.

Зв’язок кримінології з адміністративним правом полягає в тому, що адміністративне право вивчає правопорушення, що передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення. Взаємозв’язок адміністративних правопорушень зі злочинами полягає: по-перше частина правопорушень переростає у злочини. Тому завданнями ранньої профілактики є попередження цих проступків. По-друге, ряд правопорушень (пияцтво, проституція, жебрацтво) є підґрунтям для вчинення злочинів.

Кримінально-правова статистика як і кримінологія вивчає масові суспільні явища: сукупність (систему) злочинів, вчинених за певний час на певній території; осіб, які їх вчиняють; допомагає з’ясувати причини та умови вчинення злочинів, а також намітити систему заходів профілактики злочинів тощо. Основними способами збору, обробки та аналізу зазначеної інформації є статистичні методи масового спостереження, групування, аналізу тощо. Зведені дані кримінально-правової статистики органів внутрішніх справ, прокуратури, Міністерства юстиції, суду, податкової та митної служб та результати конкретних кримінологічних досліджень дають узагальнену картину злочинності. Знеособлені дані загальносоціальної статистики (демографічної, медичної, економічної та ін.) використовуються при дослідженні причин та умов злочинності і тенденцій її розвитку.

Кримінологічний аналіз причин та умов злочинності в сфері економіки, так і спеціальне вивчення злочинів у сфері господарської чи службової діяльності, неможливий без знання економічної обстановки, галузевої та прикладної економіки. Зв’язок кримінології з економічними науками виявля­ється не лише при вивченні злочинності у сфері економіки і корисливої злочинності, але й при оцінці ролі матеріальних фак­торів (чинників) у генезисі злочинності, розробці економічних заходів її подолання в окремих галузях народного господарства.

Кримінологія пов’язана з педагогікою. Взаємодія цих наук особливо важлива при дослідженні злочинів неповнолітніх, жінок, побутових і рецидивних злочинів. Знання педагогіки застосовуються також у процесі розробки та аналізу ефективності індивідуальних заходів попередження злочинів. Кримінологія тісно пов’язана з психолого-педагогічними науками. Теоретичні положення й емпіричні дані за­гальної та соціальної психології потрібні для вивчення всіх особистісних властивостей, які визначають механізм індивіду­альної злочинної поведінки. Вивчення морально-психологічних ознак особи злочинця як елемента її загальної кримінологічної характеристики неможливе без поглибленого аналі­зу емоційно-вольової сфери, особливостей темпераменту і ха­рактерологічних ознак осіб, які скоїли злочини, їх антисуспільної спрямованості. Ресоціалізація таких осіб, у свою чергу, вимагає знань педагогіки, її методів впливу. Можна вважати обґрунтованим припущення про виокремлення такого напрямку на стику кримінології і педагогіки, як кримінологічна педагогіка чи педагогічна кримінологія.

Кримінологія взаємодіє також з новою науковою дисципліною – юридичною конфліктологією, яка досліджує соціальні конфлікти, механізм їх виникнення, шлях вирішення, різновиди конфліктів (внутрішні, зовнішні тощо).

Кримінологія також використовує положення загальної, юридичної та прикладної психології для пізнання причин і умов злочинності та злочинів, тому що вони відіграють провідну роль у вивченні й класифікації особи злочинця, мають значення для розробки заходів профілактичного впливу. Це ж відноситься до даних демографії, соціології (соціології права) та політології, які використовуються в процесі прогнозування і планування боротьби зі злочинністю, а також у спеціальній профілактиці злочинів неповнолітніх, побутових і рецидивних злочинів, злочинів, вчинених особами без постійного місця проживання, представниками національних меншин, тощо.

Праці низки кримінологів (Г.А.Аванесова, Ю.Д.Блувштейна, С.Е.Віцина, А.Ф.Зелінського, В.В.Панкратова та ін.) показали можливість плід­ного співробітництва кримінології з математикою і кібернетикою. Матема­тичні методи суттєво підвищують точність кримінологічних досліджень та їх висновків (наприклад, при визначенні рів­ня, питомої ваги, латентності злочинності, її прогнозуванні)¹.

Таким чином, соціально-правова природа кримінології припускає її унікальну для юриспруденції комплексність, тісну взаємодію з багатьма науковими і галузевими напрямками. Однак, це ні в якій мірі не позначається на чіткому визначенні предмету кримінології, його елементів, при розмежуванні зі спорідненими галузями знань та права.