3. Рухові корекційні завдання:

В залежності від віку дітей і ступеню їх рухових порушень завдання цього блоку поділяються на підгрупи:

3.1. Для новонароджених з перинатальною энцефалопатією, дітей раннього віку з ДЦП, а також дітей з тяжкими формами церебрального паралічу необхідно здійснювати біологічну програму раннього рухового розвитку дитини (Додаток 2). Наочно така програма має вигляд умовної семиповерхової будівлі. Під контролем та з допомогою дорослого (інструктора, вихователя, методиста ЛФК, масажиста), в окремих випадках, спонтанно, дитина послідовно піднімається на поверхи цього умовного будинку. Слід урахувати, що просування дитини відбувається з актуального рівня фізичного розвитку дитини. Вік в даному випадку не є значущим показником, оскільки актуальний фізичний розвиток дитини 5 років може відповідати рівню немовляти.

3.2. За умови опанування дитиною обов’язкової програми раннього рухового розвитку, подальша робота з фізичного виховання спрямовується на засвоєння основних рухових режимів (ОРР), до яких належать: лежачий (I) повзальний (II); сидячий (III); стоячий (IV); ходьбовий (V); лазильний (VI); біговий (VII); стрибковий (VIII).

Перші п’ять ОРР відносяться до обов’язкових, оскільки від їх опанування залежить успішність соціально – побутової адаптації дітей. Наступні ОРР (VI, VII та VIII) розглядаються як умовно варіативні. В залежності від форми ДЦП і ступеню рухових порушень, дитина опановує максимально можливий для себе ОРР (наприклад, засвоює доступні варіанти лазіння, повільного бігу зі збереженням рівноваги, підстрибування на місці, координуючи свої рухи тощо). При легких ступенях рухових порушень можливе опанування різновидів підстрибувань та доступні стрибкові вправи.

Подальший фізичний розвиток дитини та наближення до можливостей здорових однолітків залежить від спроможності поступового оволодіння наступними рухами:

• вправи у воді, бажано – самостійне плавання вільним стилем;

• перевертання, розвертання, розгойдування в положенні лежачи;

• плазування на животі, по-пластунському та на чотирьох (в різних варіантах);

• вправи зі санчатами (взимку) в положенні лежачи, стоячи на чотирьох, плазуючи на чотирьох кінцівках, сидячи;

• рухові дії в положенні сидячи на підлозі, лавці або навпочіпки;

• педалювання на веловерстаку (тренажері), на велосипеді;

• вставання на коліна з положення сидячи та вправи стоячи на колінах;

• рухові дії в положенні стоячи біля опори чи спираючись, потім самостійно;

• танцювально-ритмічні вправи в положенні стоячи та з елементами ходіння (лікувальна хореографія);

• різновиди ходіння;

• хапання, утримування та маніпулювання предметами, їх перенесення, перекладання, складання тощо;

• кидання і впіймання м’ячів різного розміру, форми та ваги;

• кидання різних предметів на точність та дальність різними способами в положеннях лежачи, сидячи, стоячи та рухаючись;

• доступні дії на коротких лижах (в приміщенні або на вулиці) в положенні стоячи, пересування на коротких лижах різними способами;

• елементи лазіння;

• різновиди бігу;

• підстрибування на місці та з пересуванням;

• доступні стрибки у довжину та в гору з місця.

4. Спеціальні корекційні завдання: (розвиток мовлення; розвиток аналізаторів; розвиток пізнавальної діяльності)

Завдання мовленнєвого розвитку:

• загально-функціональне стимулювання центральної нервової системи (включаючи мовленнєві центри головного мозку) за допомогою циклічних фізичних вправ типу плавання, педалювання на велосипедах, ходіння, бігу та підскоків;

• покращення кровообігу та енергозабезпечення осередків ураження нервової системи за допомогою спеціальних фізичних вправ;

• стимулювання рецепторів шкіри, суглобів та м’язів передпліч, променево-зап’ясткових суглобів та долонь (особливо правої руки) для активізації мовленнєвих центрів головного мозку;

• активізація мовленевого розвитку дитини фізичними вправами з дрібної моторики кистей та пальців (пальчикова гімнастика);

• звуковий та мовленнєвий супровід рухів;

• впровадження сюжетності в рухово-логопедичній корекції;

• формування позитивної емоційної складової при виконанні рухів з елементами логопедичної корекції;

• вправи для загальної та дрібної координації м’язів тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, пальців рук («театр жесту»);

• формування навичок загального розслаблення тіла та кінцівок;

• нормалізація м’язового тонусу в артикуляційному апараті та мімічних м’язах;

• використання музики з метою рухової активності дітей для корекції мовленевих порушень;

• формування дихальної функції як складової частини звукопобудови.

Завдання покращення зорових функцій за допомогою рухової активності:

• покращення загального тонусу ЦНС (включаючи зорові центри півкуль головного мозку) завдяки циклічним руховим діям;

• посилення кровопостачання та живлення органів зору за допомогою масажу обличчя, шийно-комірної зони і спеціальних вправ для шийної ділянки хребта;

• удосконалення функції слуху;

• корекція функції окорухового апарату (гімнастика для очей);

• тренування орієнтації дитини з вадами зору в малому та великому просторі;

• формування ручних і ножних зорово-опірних (включаючи захисні, при падіннях) реакцій;

• розвиток ручної предметно-маніпулятивної діяльності (включаючи навички володіння побутовими приладами та інструментом);

• посилений розвиток статичної та динамічної рівноваги.

Завдання розвитку функцій слухового аналізатора шляхом спеціально організованої рухової діяльності:

• загальнотонізуючий вплив циклічних фізичних вправ на ЦНС (включаючи слухові центри півкуль головного мозку);

• покращення кровопостачання і живлення органів слуху за допомогою спеціального масажу та коригуючої гімнастики для шийної ділянки хребта та голови;

• ритмізація рухової діяльності;

• музична терапія;

• розширення можливостей зорової системи у дитини з вадами слуху (збільшення «поля зору», покращення «візуальної уваги», підвищення тривалості зорового контакту з оточуючими);

• театр мімічного та жестового діалогу;

• формування узгодженої координації рухових, звукових, ритмічних, музичних, тактильних, кінестетичних та зорових якостей.

Завдання пізнавального розвитку:

• формування через спеціальні рухові дії просторових, часових та енергетичних уявлень;

• вивчення завдяки руховій предметно-маніпулятивній діяльності фізичних та інших властивостей наявних матеріалів;

• ознайомлення з призначенням різних предметів (пристроїв) і формування на цій основі елементів «знаряддевої» логіки (наприклад, м’яч можна ловити, кидати, котити, набивати, футболити тощо);

• розвиток математичних уявлень (скільки, багато-мало, більше-менше, операцій складання, віднімання, аналізу, синтезу, геометричних форм), а також уваги, логіки, пам’яті, спостережливості тощо.