«Казка про країну Інтернету»

Одного разу хлопці Женя і Іван потрапили у чарівну країну Інтернету. Спочатку хлопці злякалися. Але потім освоїлися і зрозуміли що це ні так лячно як спершу здавалося.

- Женю, йди сюди пішли подорожувати по сайтам! - покликав Іван.

- Іване, може не треба раптом ми зустрінемо Вірус?

- Не бійся не зустрінемо вони дуже рідко зустрічаються.

Тим часом як хлопці подорожували сайтами про це дізнався злий Вірус і відправив своїх підданих щоб вони їх кинули у в’язницю.

Антивірус дізнався про це й пішов визволяти хлопців він витягнув їх з в’язниці.

- Хлопці, - сказав він – будьте обережними!

І за мить Іван і Женя опинилися в себе дома.

І з тих пір вони запам’ятали що не можна заходити на не знайомі сайти…

«Сказка о вирусе»

Часы показывали 22:00. Девочка Эрика как всегда сидела до поздно, а компьютером на Beon.ru. и ей кто-то прислал сообщение. Оно было от парня, которого она не знала. В сообщении было написано:

- Привет, прости за беспокойства, просто я хотел с тобой познакомиться. Ты не против?

- Привки, конечно можно.

- Как тебя зовут? Меня Женя.

- Меня Эрика, приятно познакомится.

- Аналогично. Можешь пройти по ссылке?

- Давай потом мысли: а если это спам? Я не хочу что б с моим, компьютером что-то случилось, но он такой милый. Ладно, потом все-таки зайду.

- Ну ладно...

- Эрика, спать! - прокричала мама с другой комнаты.

- Ну, мам? - просила Эрика.

- Спать я сказала! - крикнула мама.

- Прости Женя, но мне надо идти....

- А как же ссылка?

- Ну ладно давай, кидай я быстро зайду и ложусь спать?

- Ага, вот.

Когда Эрика туда зашла, её компьютер потух и не включался. Она решила позвать отца, так как он программист. Он сказал, что она занесла вирус на компьютер и антивирус не справился?

Вывод: Никогда не заходите на ссылки, какие дают вам люди, с которыми вы знакомы не долго.

«Макар»

У місті Запоріжжя жив маленький хлопчик Макар. Йому було 3 рочки ,і він дуже любив грати на комп'ютері.

Одного разу Макар грав в гру и випадково натиснув на якусь кнопку та опинився у світі під назвою "ІНТЕРНЕТ". Він дуже злякався.

Через 5 хвилин Макар почув дивні голоси. Виявилось що це розмовляли вірус та спам. Хлопчик не знав що вони шкідники комп'ютеру та пішов знайомитись. Вірус та спам представились як помічники сайту дитячих безкоштовних ігор. Вони потягли малюка на свій сайт, та раптом на допомогу Макару прийшла його старша сестричка Маша яка добре знала привили безпечного Інтернету. Хлопчик пообіцяв сестричці що вивчить правила. Дівчинка повірила брату та витягла його з шкідливого сайту.

Коли Макару виповнилося 4 роки він знав усі правила безпечного Інтернету та міг без сумнівів грати в свої улюблені ігри.

Одного разу хлопчик знову потрапив в небезпечну ситуацію, але він зовсім не хвилювався тому, що знав правила та швидко вийшов з цієї ситуації.

Тепер Макар назавжди запам'ятав що вірус та спам шкідники для комп'ютера.

«Казка про безпечний Інтернет»

Жив спокійно комп'ютер…

Жив у гарних людей вони встановили Антивірус, Анти-спам.

Але одного разу його продали до поганих рук. Нові власники встановили програму яка видалила антивірус. Люди не помічали цього …Вони працювали в Інтернеті, заходили на шкiдливi сайти, встановлювали програми.

Пройшов місяць комп'ютер зламався… Власники повернули комп'ютер назад до попередніх власників, вони відновили систему.

Більше вони нікому не віддавали свій комп'ютер.

Казка про небезпечний Інтернет

Це сталося пізно ввечері. Сашко повчив усі уроки та сів за комп'ютер. Він зайшов на його улюблений сайт Вконтакті, та побачив що якась дівчина на ім'я Женя хоче з ним товаришувати. Сашко не знав її, вони були різні, незнайомі один-одному люди. На аві у дівчини висвічувалося мале, кумедне цуценя. Сашко став переписуватися з нею, раптом так склалося що він розповів Жені де живе, ким працюють його батьки, у якій школі навчається, тобто усе. Якось, він розповів і те коли його батьків немає вдома та що в нього є звичка не замикати двері. Наступного вечора Сашка та його родину пограбували. Це була Женя. Згодом виявилося що це була зовсім не маленька дівчина Женя, а здоровезний чоловік-злодій. Отже маємо такий висновок: ми не знаємо хто сидить за іншим комп'ютером, тому краще не переписуватися з незнайомцями!