80. Регулювання міжнародної торгівлі товарами у гатт сот: мета гатт та правила регулювання торгівлі товарами.

Світова організація торгівлі — головний міжнародний регулятор світової торгівлі. Вона перетворена з Генеральної угоди з тарифів і то­ргівлі (ГАТТ) в 1995 р. Головною метою ГАТТ було забезпечення умов для розвитку між­народної торгівлі, послаблення торговельних бар’єрів і регулювання торговельних спорів.

Основною формою діяльності ГАТТ було проведення міжнародних

багатосторонніх торговельних переговорів — раундів, на яких обго­ворювались актуальні проблеми торговельної політики і визначались юридичні норми, правила й принципи світової торгівлі. Таких раундів (а кожний з них тривав по декілька років) до 1995 р. відбулося вісім. Восьмий, Уругвайський, раунд (1986—1993) і прийняв рішення про перетворення ГАТТ на Світову організацію торгівлі (СОТ). Дев’ятий, Доський, раунд (перший раунд у рамках СОТ) розпочався 2001 р.

У практиці регулювання міжнародної торгівлі існують чотири основ­них правила, установлених Генеральною угодою з тарифів та торгівлі.

Перше правило: захист національної промисловості здійснюється тільки за допомогою тарифів.

Незважаючи на те, що ГАТТ спрямована на поступову лібераліза­цію торгівлі, в ній визначається, що країни можуть бути змушені за­хищати національне виробництво від іноземної конкуренції. Однак ГАТТ вимагає, щоб захист здійснювався за допомогою тарифів. Засто­сування кількісних обмежень (імпортних квот, ліцензій) забороняєть­ся. Але за певних обставин країни можуть застосовувати обмеження як необхідний інструмент регулювання експорту та імпорту.

Лібералізації торгівлі, як вважає ГАТТ, сприяє підвищенню частки адвалерних тарифів порівняно з комбінованими та специфічними. Члени СОТ застосовують 90% адвалерних тарифних ставок.

Друге правило: тарифні ставки повинні бути зниженні та пов’язані, щоб уникнути подальшого підвищення.

Від країн потрібно, щоб тарифи й інші заходи, що використову­ються з метою захисту внутрішнього ринку, були знижені, а там де можна — скасовані шляхом проведення багатосторонніх торгових пе­реговорів. У результаті торговельних переговорів країни—члени СОТ домовляються відкрити свої внутрішні ринки для іноземних товарів і «пов’язують» себе відповідними зобов’язаннями.

Знижені та пов’язані в такий спосіб тарифи не підлягають підви­щенню, про що вказується в національному Розкладі поступок країни. Розклад поступок є невід’ємною частиною правової системи ГАТТ.

Третє правило: торгівля на підставі положень режиму найбільшо­го сприяння (РНС).

Суть положень цього режиму зводиться до того, що торгівля не повинна бути дискримінаційною. РНС — умова, закріплена в міжна­родних торгових угодах, що передбачають надання договірними сто­ронами один одному всіх прав, переваг і пільг, якими користується і/чи буде користуватися будь-яка третя держава. Іншими словами, як­що країна—член СОТ надає іншій країні який-небудь тариф чи інші переваги щодо будь-якого товару, то вона повинна відразу і безумовно надати такий самий режим аналогічним товарам інших країн.

Четверте правило: торгівля на основі положень національного режиму.

Принцип національного режиму доповнює принцип РНС і припускає, що імпортний товар, який перетинає кордон після оплати мита й інших зборів, повинен одержувати режим не менш сприятливий, ніж режим, який одержують аналогічні товари, виготовлені вітчизняними товарови­робниками. Тому країна не може накладати на імпортні товари, після того як товар надійшов на територію країни після оплати мита на кордоні, вну­трішніх податків (наприклад, податок із продажу) за вищими ставками, ніж ті, що застосовуються до подібних вітчизняних товарів. Аналогічно правила, які регулюють продаж і закупівлю товарів на вітчизняному рин­ку, не повинні бути жорсткішими щодо імпортних товарів.