Моделювання діяльності соціального педагога освітньої установи

Уже більш 10 років інститут соціальних педагогів-професіоналів, що формується в Україні, багато що може зробити для забезпечення соціально-педагогічної підтримки, захисту прав та інтересів дітей і підлітків, а саме:

• формування в учнів комплексу соціальних знань і вмінь, необхідних для самопізнання, формування нормативної соціальної поведінки, оптимальної вибудови своїх відношень з оточуючими;

• соціально-педагогічну профілактику відхиленої (девіантної) поведінки;

• соціально-педагогічну корекцію поведінки опікуваних та їхні соціальні зв’язки;

• програмування діяльності, адекватної можливостям дитини;

• організацію взаємодії соціальних інститутів у вирішенні найбільш гострих соціально-педагогічних проблем;

• реабілітацію несприятливого освітнього середовища.

Соціальні педагоги можуть допомогти освітнім установам, завдання яких в умовах нинішнього проблемного стану середовища соціалізації дітей і підлітків в Україні значно ускладнились.

Саме на соціального педагога покладена місія, що раніше не мала місця в загальноосвітній школі: бути гарантом прав та інтересів дітей, створювати комфортні умови для їхньої життєдіяльності. Він виконує роль соціального регулятора у вирішенні життєвих проблем дитини в сім’ї, школі, різноманітних соціальних групах.

Діяльність соціального педагога не обмежується межами своєї освітньої установи. Тому він спеціаліст, що працює в соціальному середовищі з соціумом різних рівнів: сім’ями, освітні установи, вулиця, державні установи. Його діяльність спрямована на педагогічно доцільне перетворення соціального середовища посередництвом позитивної зміни стану соціокультурної ситуації в мікрорайоні. Гуманізація і педагогізація середовища – це мета і духовно-моральна основа діяльності соціального педагога.

Від соціального педагога чекають індивідуальної допомоги дитині в інтересах її соціально-педагогічної реабілітації, у подоланні психологічних, педагогічних, соціальних бар’єрів, що заважають успішній навчальній діяльності і самореалізації учнів.

Примірна модель системи діяльності соціального педагога загальноосвітньої школи виглядає таким чином:

І етап

Складові діяльності:

• формування цілей і завдань соціально-педагогічної діяльності;

• вибір головних орієнтирів в організації соціально-педагогічної діяльності.

Цілі й орієнтири можуть бути такими:

1. Забезпечити учням соціально-педагогічну підтримку, турботу, сприяти дітям групи соціального ризику у виборі оптимального варіанта навчання (форми навчання, які сприяли б розвитку дитини і збереження її біоенергоресурсів), мінімізувати факти другорічництва й виключити їх у період навчання в V-VI класах. Це можливо на основі використання індивідуального й особистісного підходів.

2. За рахунок просвітницької, соціально-профілактичної (загальної і індивідуальної) роботи, через залучення дітей і батьків до різноманітних видів діяльності, організацію їхніх соціальних ініціатив досягти такого рівня мотивації соціально-корисної діяльності, за якої будуть практично виключені будь-які правопорушення або злочини з боку учнів.

3. Сприяти розвитку учнів на основі загальнолюдських цінностей, формуванню у них відповідних ціннісних орієнтацій, що виявляються у між особистісних стосунках.

Завдання:

а) Загальна соціально-педагогічна діагностика контингенту учнів школи (діагностика умов життєдіяльності учнів у школі, сім’ї і соціумі), формування уявлень про їхнє проблемне поле на основі даних діагностики;

б) дослідження соціокультурної ситуації розвитку дітей і підлітків у мікрорайоні;

в) дослідження соціально-педагогічного потенціалу на рівні школи і мікрорайону (пошук активних досліджених сил-суб’єктів соціально-педагогічної діяльності).