Висновки з розділу

У першому підрозділі цього розділу ми з’ясували «Технологію

розробки управлінських рішень» як центральне дослідження. Визначили як розглядають основні поняття дослідження різні науковці. Висвітлили склад дій технології управлінських рішень.

У другому підрозділі ми з’ясували стан розробки проблеми технології управлінських рішень. Зазначили, що потребує вдосконалення технологія розробки управлінських рішень та які проблеми виникають в ході цього процесу.

У третьому підрозділі ми визначили підходи, принципи та методи дослідження технології розробки управлінських рішень. Висвітлили методологічні підходи дослідження: системний на натуралістичний. З’ясували методи технології розробки прийняття рішень, такі як: теоретичного дослідження: аналіз, синтез, системний підхід; методи емпіричного дослідження: метод ключових питань та метод синектики.

Розділ 2 теоретичні аспекти вивчення технології розробки управлінських рішень

2.1. Управлінське рішення: сутність, зміст, класифікація

Прийняття рішень – зв’язний процес в менеджменті, складова частина будь-якої управлінської функції. Необхідність підготовки і прийняття рішення виникає на всіх етапах рівня процесу управління, пов’язана з всіма аспектами управлінської діяльності.

Сутність управлінського рішення – це результат діяльності суб’єкта управління організації. Ось чому так важливо зрозуміти природу та сутність рішень [27, 52].

Основні відмінності управлінських рішень:

Цілі. Суб’єкт управління, відомий нам як один із основоположних елементів системи управління, приймає рішення виходячи не зі своїх особистих потреб, а в цілях рішення проблем конкретної організації.

Наслідки. Приватний вибір індивіда проявляється на його особистому житті та може повпливати на небагатьох близьких йому людей. Менеджер вибирає напрям дій не тільки для себе, але і для організації в цілому та її персоналу. Такі рішення можуть повпливати на життєдіяльність багатьох людей. Наприклад, рішення керівників можуть серйозно подіяти на соціально-економічну ситуацію цілих регіонів. Наприклад, рішення закрити нерентабельне підприємство компанії може значно підвищити рівень безробіття.

Розподіл праці. Якщо в приватному житті людина приймає рішення і, як правило, сама його виконує, то в організації існує окремий розподіл праці: менеджери зайняті рішенням виникаючих проблем та прийняттям рішень, а виконавці – реалізацією уже прийнятих рішень.

Професіоналізм. В приватному життя людина завжди приймає рішення в силу свого інтелекту та досвіду. В управлінні організацією прийняття рішень – це більш важкий, відповідальний процес та формалізований процес, який потребує спеціальної професійної підготовки [17, 110-111].

Таким чином, зміст управлінського рішення – це вибір альтернативи, який здійснений керівником в рамках його професійних повноважень, компетенції, направлений на досягнення цілей організації.

Прийняття управлінських рішень – це зв’язний процес, необхідний для виконання управлінських функцій [5, 233].

В процесі управління організацією приймаються різноманітні рішення, яким властиві різні характеристики. Тим не менш, існують деякі загальні ознаки, які дозволяють класифікувати рішення. Класифікація управлінських рішень – це система розподілення технології управлінських рішень за класами (групами тощо) відповідно до визначених ознак. Вони представлені в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Класифікація управлінських рішень

Класифікаційна ознака	Групи управлінських рішень
Ступінь повторюваності проблеми	Традиційні Нетипові
Важливість цілі	Стратегічні Тактичні
Сфера дії	Глобальні Локальні
Термін реалізації	Довгострокові Короткострокові
Прогнозовані наслідки рішення	Корекційні Некорекційні
Характер використання інформації	Детерміновані Вірогідні
Методи розробки рішення	Неформалізовані Формалізовані
Кількість критеріїв вибору	Документовані Багатокритерювальні

В організаціях менеджери приймають організовані рішення. Організаційне рішення – вибір, який дозволяє менеджеру виконувати свої професійні обов’язки.

Процес прийняття рішень починається з етапу визначення необхідності прийняття рішення. В деяких випадкам можливо відкласти чи виключити рішення на даному рівні управління чи в даній ситуації.

На другому етапі виділяють та аналізують проблему. Проблемна ситуація представляє собою сукупність проблем, взаємопов’язаних з розглянутою проблемою.

На етапі формування обмежень можуть бути виявлені як внутрішні так і зовнішні обмеження, пов’язані з станом зовнішнього середовища. Склад обмежень об’єктивно залежить від ситуації, яка склалась, а суб’єктивно – від компетенції менеджера, який виявляє і формує обмеження.

В сучасній науці та практиці менеджменту існують декілька точок зору на управлінський процес прийняття рішень. Одна із них – професорів Прикіна Б. В. та Фатхутдинова Р. А. Вони розробляють таке поняття, як «технологія прийняття рішення», як включає наступні елементи:

Що робити (кількість і якість об’єкта)?

З якими затратами (ресурси)?

Як робити (за якою технологією)?

Кому робити (виконавці)?

Коли робити (строки)?

Для кого робити (споживачі)?

Де робити (місце)?

Що це дає (соціальний, економічний, екологічний, технічний ефект)?

Якщо ви відповіли на всі питання кількісно і з’ясували елементи в просторі, часі, по ресурсам та виконавцям, означає, що ви розробили технологію прийняття управлінських рішень [18, 193-200].

Отже, управлінське рішення – це досить багатогранний та різносторонній процес. Який залежить не тільки від професійних, але і від особистих якостей керівника. Управлінське рішення – це розгорнутий в часі логіко-мисленнєвий, емоціонально-психологічний та організаційно правовий акт вибору альтернативи, яка виконується керівником в межах його компетенції одноосібно або з допомогою інших осіб.