13. Етнопсихологія Еннекена.

Естопсихологія — різновид психологічного методу в літературознавстві, породжений психологічною школою 80-х років XIX ст., зумовлений потребою поєднання принципів естетики, психології та соціології при вивченні художнього твору. Термін зобов'язаний своєю появою французькому досліднику Е. Еннекену * Наукова критика*,, який спирався до досвід О. ПІ. Сент-Бева, І. Тена, полемізував з ними, вважаючи, що душа письменника адекватніше висвітлюватиметься за допомогою не так біографічних, як естетичних принципів, що не лише раса, довкілля і момент можуть впливати на митця, а й навпаки — творча особистість. Відтак окреслювалося три види аналізу: естетичний (вивчення естетичних почуттів і засобів) психологічний аналіз (виявляється в худ творі психолог особливостями автора, які в тому чи ін. полотні можуть проявитися) і Соціологічний- виявлення контактів між художником і реципієнтом. Цей метод знайшов продовження у працях 20 ст. (рецептивна естетика).Франко поділяє його вчення про 3 види аналізу у творах. І. Франко певним чином сприйняв деякі положення теорії Е.Еннекена, хоч у його працях немає посилань на неї. Естетичний, психологічний та соціологічний аналіз застосовані у праці І.Франка "Із секретів поетичної творчості".

14. Основні жанри ліричних творів. Поділ лірики за тематичним принципом

ЛІРИКА - літературний рід, до якого належать твори, що виражають внутрішній світ людини у формі ліричного монологу,

Ознаки лірики: 1. Суб'єктивність, емоційність, настроєвість. 2. Вираз внутрішнього світу людини у формі схвильованого монологу. 3. Відсутність розвитку дії, сюжетних перипетій (замість зображення події виражаються переживання і роздуми з її приводу). 4. Ліричний герой як виразник авторських думок і почуттів. 5. Часте вживання віршової форми.

Ліричні жанри (різновиди ліричних творів):

Пісня - невеликий ліричний вірш, що виконується співом (народними піснями стали «Пісня про рушник» А, Малишка, «Два кольори» Д. Павличка, «Лебеді материнства» В, Симоненка). Жанрові різновиди народних пісень: історичні («Пісня про Байду», «Ой Морозе, Морозенку», «Зажурилась Україна» та ін.), календарно-обрядові (колядки, щедрівки, веснянки та ін.), соціально-побутові (кріпацькі, рекрут­ські, чумацькі, наймитські, емігрантські та ін.).

Романс - мелодійний, наспівний ліричний твір переважно інтимного характеру, здебільшого про кохання, який виконується в музичному супроводі («Очи черньїе...» Є. Гребінки, «Скажи мені правду, мій добрий козаче» 0. Афанасьєва-Чужбинського, «Див­люсь я на небо» М. Петренка).

Ода - ліричний твір урочистого характеру, який прославляє видатну особу чи подію («Ода Сафо» І. Котляревського).

Гімн - ліричний твір, який виражає почуття колективної спільності (бувають гімни національні, дер­жавні, політичні, релігійні, студентські тощо) («Ще не вмерла Україна» П. Чубинського, «Гімн» («Віч­ний революціонер..,»), «Непора..,» І. Франка).

Послання - ліричний твір, у якому ліричний герой звертається зі своїми думками, почуттями, пере­живаннями до певного адресата («До Основ'яненка», «І мертвим, і живим...» Т. Шевченка, «Любіть Україну» В. Сосюри).

Медитація - філософський вірш-роздум над проблемами життя і смерті, над баченим і пережитим («Мені однаково...», «Думи мої, думи мої...» Т. Шевченка). Поезія в прозі (вірш прозою) - невеликий художній твір, написаний у прозовій формі, але своїм звучанням близький до лірики завдяки емоційній схильованості, яскравій образності, своєрідності ритмічної мови (Леся Українка, О. Кобилянська, М. Коцюбинський, В. Стефаник, Марко Черемшина).

Елегія - ліричний твір сумовитого характеру, у якому виражені настрої журби, смутку, меланхолії («Журба» Л. Глібова).

Ідилія - ліричний твір, який у прикрашеному вигляді малює безтурботне життя простих людей - пастухів, селян, рибалок-на лоні природи («Садок вишневий колохати...» Т. Шевченка, «Орися» П. Куліша).

Епіграма - короткий злободенний сатиричний вірш (переважно на 2-4 рядки), спрямований проти якоїсь особи чи суспільного явища («Умре муж велій в власяніце...» Т. Шевченка — епіграма на рос. шовініста Аскоченського).

Епітафія - надгробний напис; короткий вірш на смерть якоїсь особи.

Панегірик - урочиста промова, спершу виголошувалася на похоронах видатних осіб, а пізніше -на честь живих.

Псалми - пісні релігійного змісту, зібрані у Псалтирі, автор - цар Давид. В українській літературі псалми переспівували Т, Шевченко, І. Франко, Леся Українка.

Види ліричних творів за тематикою:

Філософська лірика - порушуються найзагальніші, «вічні» проблеми бутті людини та суспільства (життя і смерть, добро і зла, час і вічність тощо) («Ісаія. Глава 35» Т. Шевченка, «Ти знаєш, що ти - людина?» В. Симоненка, «Два кольори» Д. Павличка, «Життя іде і все без коректур» Л. Костенко).

Громадянська (політична) лірика - ідеться, про сучасні авторові актуальні події суспільно-політичного життя, оспівуються постаті відомих історичних осіб, виявляються думки і переживання поета як громадянина своєї країни, держави, нації («Заповіт», «Кавказ» Т. Шевченка, «Гімн», «Каменярі» І. Франка).

Патріотична лірика - різновид громадянської лірики, що виражає патріотичні почуття поета, його любов до Батьківщини («Мені однаково..,» Т. Шевченка, «Не пора, не пора, не пора...» І. Франка,«Любіть Україну» В. Сосюри).

Пейзажна лірика - передано роздуми й почуття поета, викликані картинами та явищами природи («Арфами, арфами..,», «Гаї шумлять...» П. Тичини та ін.).

Інтимна лірика - виражають переживання поета, пов'язані з його особистим життям(«Зів'яле листя» І. Франка, «О панно Інно...» П. Тичини, «Так ніхто не кохав...» В. Сосюри).