6. Принципи контролю.

Принципи, якими слід керуватися при створенні схеми контролю в організації:

1.принцип результативності. Результат – єдине, що має цінність у виробничо-господарській діяльності організації. Результативність контролю забезпечується тільки тоді, коли організація досягає поставлених цілей з мінімальними коригуваннями.

2. принцип адресності контролю. Інформація про результати контролю важлива тільки за умови потрапляння до тих осіб, які можуть впливати на об’єкт для потрібної, певної зміни параметрів. Інформація, отримана в результаті контролю, повинна об’єктивно відображати потрібний стан контрольованого об’єкта.

3.принцип сприйняття контролю. Сприйняття контролю забезпечується точністю і ясністю стандартів. Стандарт повинен бути мотивуючим чинником. Нереальний або несправедливий стандарт, з погляду контрольованої особи, руйнує мотив до надання достовірної контрольної інформації. Люди мають сприймати стандарти як суворі, але справедливі і досяжні. Однією з важливих умов сприйняття контролю є його простота. Проста схема контролю зрозуміла працівникам і вони підтримують її, вона вимагає менших зусиль і економічніша.

4.принцип своєчасності контролю. Якщо інформація приходить із запізненням і її не можна використовувати для ухвалення рішення, то вона втрачає всякий сенс. Найважливішою сферою контролю є забезпечення інформацією для усунення відхилень, поки їх ще можна виправити. Організаційну схему контролю слід створювати так, щоб інформація надавалася потрібним людям до того, як станеться криза. Своєчасність контролю не у швидкості або частоті його проведення, а в такому часовому інтервалі між проведенням вимірів або оцінок, який би адекватно відображав контрольоване явище.

5.принцип гнучкості контролю. Схема контролю не повинна обмежуватися жорсткими організаційними рамками. Вона втілюється в загальній організаційній структурі управління підприємством. Контроль має бути

гнучким. Це дозволяє проводити своєчасні зміни в оргструктурі управління, чим частково забезпечується її гнучкість. Частковість пояснюється тим, що оргструктура корегує свої параметри також внаслідок змін в інших функціях. Без достатнього ступеня гнучкості система контролю не буде працювати в тих ситуаціях, для яких вона призначена.

6.принцип економічності контролю. Контроль необхідно сприймати як засіб, що допомагає керівництву організації досягати бажаних результатів. Система контролю має працювати на одержання прибутку. У той же час контроль пов'язаний з безліччю витрат, таких як оплата праці контролерів, витрати робочого часу на контроль, вартість засобів контролю, додаткові звітні дані і таке інше. Вартість системи контролю має бути порівняльною з прибутком, отриманим цією системою.

Тема 4. Влада і лідерство в менеджменті.

1. Влада та її форми.

Влада – це можливість менеджера розпоряджатися ресурсами, впливати на дії і поведінку людей, за допомогою певних засобів – волі, авторитету та права.

Влада – право наказувати, вимагати виконання, приймати рішення, розподіляти ресурси, діяти як організатор, керівник та контролер одночасно.

Влада може бути пряма, яка спрямовується на те, щоб вирішувати (підвищення, заохочення та інше), і зворотна, яка направлена на те, щоб стримувати (влада заборони).

Влада – це форма соціальних відносин, яка проявляється у здатності впливати на характер і напрямок діяльності людей за допомогою економічних, ідеологічних і організаційно-правових механізмів, а також використання авторитету традицій, звичаїв, обрядів та інше.

Влада не делегується – вона завойовується. Можна мати владу, не маючи повноважень, і, маючи повноваження, можна не користуватись владою.

Влада ґрунтується на відносинах субординації, тобто багаторівневого підпорядкування, ієрархії.

Влада знаходиться у безпосередньому зв’язку із відповідальністю. Відповідальність здійснюється у різних формах контролю над діяльністю суб’єкта з точки зору виконання ним прийнятих норм і правил, а також вирішення конкретних задач.

Відповідальність також означає і зобов’язання відповідати за свої дії і вчинки, приймати на себе вину за їх можливі негативні наслідки. Відповідальність керівників особлива: вони відповідають не лише за власну діяльність (бездіяльність), але й за вчинки і провини підлеглих.

Відповідальність безпосередньо пов’язана із повноваженнями, які виступають обов’язковою умовою ефективної роботи персоналу управління.

Повноваження – це посадові (службові) права і можливості менеджера приймати рішення, що впливають на дії підлеглих. Повноваження діляться на лінійні (управління виробництвом, продажем) і штабні, які допомагають лінійним менеджерам в досягненні поставлених цілей: управління закупками, обліком, персоналом, контроль.

Баланс між владою та обов’язками називається принципом паритету.

Можна виділити 6 головних типів влади:

1.влада примусу;

2.влада, що базується на винагородах;

3.законна (легітимна) влада;

4.експертна влада (влада спеціаліста);

5.еталонна (референтна, харизматична) влада;

6.інформаційна влада.

Влада примусу – це застосування різних форм стягнень до осіб, що допускають порушення встановлених правил, норм і нормативів. Тут використовують такі форми: зауваження, критика наодинці, обговорення на зборах колективу, попередження, догану та інше. Недоліками такої влади є: відсутність довіри між підлеглими та керівництвом, значні витрати на контроль за діями підлеглих, бажання підлеглого помститися керівникові, орієнтація підлеглих на виконання роботи лише в межах встановленого завдання та гальмування розвитку організації.

Виконавець вірить, що керівник має можливість карати за невиконані завдання.

Влада, що базується на винагородах – цей тип влади передбачає вплив через породження позитивних емоцій, що дає змогу добиватися закріплення і розвитку бажаних або усунення небажаних рис у поведінці підлеглих. Використовується широкий спектр винагород: різні форми доплат до основної ставки, моральне стимулювання, надання можливостей у підвищенні кваліфікації, просування по службі та інше. Недоліком даної влади є те , що з часом цінність звичної винагороди знижується, задоволення від її отримання втрачається.

Виконавець вірить, що керівник має можливість заохочення підлеглого з метою досягти бажаного результату.

Законна влада ґрунтується на використанні владних повноважень, які залежать від місця в ієрархії менеджменту, авторитету лідера. Велику роль тут відіграють традиції, зокрема тисячолітня традиція підпорядкування особам, що займають певну посаду. Перевагами законної влади є забезпечення стабільності організації, швидкість та передбачуваність впливу, оскільки виконавець реагує не на певну людину, а на відповідну посаду. Суттєвий недолік – консерватизм, який перешкоджає організації бути гнучкою.

Виконавець вірить, що керівник має право віддавати накази, виконання яких приведе до задоволення потреб виконавця.

Експертна влада ґрунтується на здійсненні експертизи, за допомогою якої оцінюють інших, їх знання, майстерність, що допомагає досягти успіху, оскільки підлеглі вірять у високий професіоналізм керівника. Недоліками експертної влади є те, що навіть одне помилкове рішення похитне віру підлеглих, а значить, і авторитет керівника, а поява ще одного експерта спричинить конкуренцію за владу.

Виконавець вірить, що керівник володіє спеціальними знаннями, які дозволяють задовольнити потреби.

Еталонна влада полягає у використанні впливу лідера завдяки наявності у нього захоплюючих характеристик і властивостей, які охоче наслідуються підлеглими, які прагнуть бути такими ж, як і лідер. Недоліком такої влади є те, що харизма може бути використана і для негативного впливу на людей.

Характеристики і властивості керівника настільки привабливі для виконавця, що він прагне бути схожим на нього.

Інформаційна влада – це влада, результати якої залежать від доступу і контролю над розпорядчою ситуацією про організаційні операції і майбутні плани. Тобто тут підтверджується відомий вислів про те, що той, хто володіє інформацією, володіє владою.