2. Види та принципи менеджменту.

Залежно від сфери дії, виділяють різні види м-ту: загальний або адміністративний, галузевий, організаційний, функціональний, міжнародний, маркетинговий, фінансовий, кадровий, операційний, стратегічний, виробничий та інші.

Загальний м-т – це менеджмент, який здійснюють усі керівники, що відповідають за постановку задач і формулювання політики, за питання, котрі пов’язані з плануванням і організацією, контролем і управлінням підприємством.

Фінансовий м-т включає такі основні види діяльності: визначення фінансової структури фірми і її потреб у фінансових коштах, виявлення всіх альтернативних джерел фінансування і їх оцінка, практичне одержання фінансових ресурсів з обраних джерел, ефективне використання одержаних грошових коштів.

Операційний м-т – це управлінська діяльність, насамперед менеджерів нижчого ступеня управління, що полягає у безпосередньому керівництві роботою працівників, виконанні оперативних планів, графіків випуску продукції і наданні послуг.

Стратегічний м-т – управлінська діяльність персоналу менеджерів, що пов’язана із формуванням місії підприємства, включаючи визначення його цілей, довгострокових стратегій, орієнтирів, розвиток іміджу, підбору задач, людей, структур, технології, системи стимулювання та інше.

Серед сучасних принципів м-ту розрізняють загальні та спеціальні.

Загальні принципи:

1.принцип поєднання демократизму і доцільного економічного централізму, згідно з цим принципом, усі зайняті у підприємництві працівники вільно вибирають, де і в межах яких форм власності та господарювання докласти свої зусилля;

2.принцип досягнення високої економічної ефективності будь-якої діяльності, цей принцип передбачає результативність, успіх у досягненні мети, а також економічність, або мінімальні витрати для одержання відповідного результату за умов виправданого ризику;

3.принцип стимулювання;

4.принцип єдиноначальності означає підпорядкованість у трудовому процесі усіх працівників одній особі – керівникові;

5.принцип науковості передбачає повне використання найновітніших концепцій розвитку науки і техніки, прогресивного досвіду організації м-ту в кращих підприємствах і організаціях;

6.принцип правильного добору і розстановки кадрів, згідно з цим принципом повинна забезпечуватись стабільність кадрів, професіоналізація управління і реалізація вимоги сократівського правила: «Кожна людина у певному місці і кожне місце для певної людини ».

3. Поняття, ознаки та види організацій.

Організація – це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення спільної мети і навіть не однієї (Майкл Мескон).

Організація – це соціальне утворення, що функціонує на відносно постійних засадах і свідомо координує свою діяльність для досягнення спільної мети.

Організація - це група людей, які здійснюють свою діяльність для досягнення поставленої мети.

Організація виступає як форма об’єднання людей для спільної діяльності в межах певної структури, виконує визначені функції та завдання.

Обов’язкові вимоги, яким повинна відповідати група, щоб вважатися організацією (критерії організації):

1. наявність не менше двох осіб, що вважають себе частиною цієї групи;

2. наявність принаймні однієї спільної мети;

3. наявність комунікації або обміну інформацією.

Загальні характеристики організації (спільні риси):

• менеджмент;

• менеджер;

• персонал;

• технології;

• інформація;

• капітал;

• матеріали;

• залежність від зовнішнього середовища (законодавство, конкуренти, споживачі, економічні умови);

• поділ праці (горизонтальний та вертикальний).

ГПП – розподіл праці на компоненти, що є частиною загальної діяльності.

ВПП – він відокремлює роботу з координування дій від власне дій.

Організації можуть бути:

• формальними

• неформальними.

Формальні організації – це ті, які юридично зареєстровані мають власну адресу, печатку, місці знаходження, здійснюють свою діяльність відповідно до установчих документів та виникають з волі керівників і проектуються ними цілеспрямовано.

Формальна організація – це самостійний суб’єкт господарювання (підприємство, фірма), створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної, та іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським Кодексом України та іншими законами.

Неформальні організації – це організації, які виникають спонтанно, але люди в взаємозв’язки між собою вступають регулярно.

Організації класифікують за такими ознаками:

1. за метою утворення і характером діяльності: комерційні ( здійснюють комерційну діяльність з метою отримання прибутку) і некомерційні ( націлені на вирішення соціальних проблем);

2. за формою власності: приватні ( засновані на власності окремих громадян з правом найму робочої сили), колективні (ґрунтуються на власності трудових колективів) і державні (майно є власністю держави);

3. за правовим статусом і формою господарювання: одноосібні (власність однієї особи або родини), кооперативні (добровільні об’єднання громадян з метою спільного ведення господарської або іншої діяльності) та господарські товариства (об’єднання підприємців залежно від характеру інтеграції осіб чи капіталу та ступеня зобов’язання відповідальності за своїми зобов’язаннями: повні, ТОВ, командитні, акціонерні);

4. за галузево – функціональним видом діяльності: промислові (виготовляють різноманітну продукцію виробничого призначення і широкого вжитку), сільськогосподарські ( займаються виробництвом сільськогосподарської продукції), будівельні ( виконують будівельно-монтажні роботи), торговельні ( займаються продажем гуртом і вроздріб товарів широкого призначення), банківські ( обслуговують готівковий і безготівковий обіг фінансових коштів) та інші;

5. за розміром та кількістю працівників: малі (від 25 до 100), середні (сотні працівників) та великі (тисячі працівників).