1. роз’яснення вимог до змісту роботи (делегування окремим особам чи структурним підрозділам чітко окреслених повноважень для виконання покладених функцій і ознайомлення з відповідністю за їх виконання, оперативне доведення максимуму наявної корисної інформації з цього питання);

2. принцип використання ієрархії (звернення до керівника) при вирішенні конфліктних ситуацій. Ієрархія визначає порядок взаємодії та підпорядкованість, регулює інформаційні потоки і вказує на те, яка особа відповідальна за ухвалення конкретного управлінського рішення;

3. підпорядкування цілей підрозділів загально організаційним цілям. Загальна мета організації, якій підпорядковується решта цілей підрозділів, змушує всі ланки, формальні та неформальні групи і окремих осіб сприяти її досягненню;

4. Вплив на поведінку через систему винагород.

Міжособистісні способи вирішення конфліктів:

1. ухилення – мається на увазі, що людина, передбачаючи наперед загострення ситуації прагне уникати дій, які провокують інцидент. Така роль пасивного спостерігача притаманна особам, які не зацікавлені у змінах, прагнуть уникнути загострення суперечностей;

2. згладжування – тип поведінки, який має багато спільного з попереднім. При цьому не помічаються ознаки майбутнього конфлікту, йде активна профілактика його вияву, ліквідовуються чи завуальовуються суперечності сторін;

3. примус – контроль над ситуацією і регулювання її розвитку. При небажаному напрямі розвитку конфлікту, особа, яка наділена владою і повноваженнями втручається і силовими методами впливає на ситуацію, спрямовує конфлікт у бажане русло;

4. компроміс – тимчасове чи нейтральне вирішення проблеми, що умовно задовольняє всі сторони, які беруть участь у конфлікті. Суперники йдуть на взаємні поступки, частково приймають точку зору іншої сторони або ж відкладають вирішення питання на майбутнє, залишаючи його відкритим;

5. вирішення конфлікту – найбільш бажаний і радикальний шлях розвитку ситуації. Сторони детально ознайомлюються з аргументацією як «за», так і «проти», йдуть на взаємні поступки, вузлові питання вирішують колективним ухваленням рішень.

3. Стреси і шляхи їх уникнення.

Стрес – стан, спричинений великими або малими обсягами робіт, необхідністю людей уживатися між собою, конфліктом, невизначеністю ролей, безцільністю існування, відсутністю важливої справи, фізичними, психологічними та іншими факторами.

Стресова ситуація – це явище, яке виникає внаслідок надмірного або недостатнього навантаження працівників робочими завданнями, психологічною несумісністю, незадовільними умовами праці та безліччю інших чинників.

Стрес – емоційний стан організму, який виникає у напружених ситуаціях.

Існують такі види стресу:

• фізіологічний – зумовлений надмірними фізичними навантаженнями;

• психологічний – зумовлений складними відносинами з іншими людьми;

• інформаційний – зумовлений надлишком, недостатністю чи безсистемністю життєво важливої інформації;

• управлінський – зумовлений високою відповідальністю за рішення, що приймаються, особливо в умовах дефіциту часу;

• емоційний – проявляється в ситуаціях загрози, небезпеки, неочікуваної радості.

Стреси поділяють на дві групи:

1. Організаційні – є наслідком проблем в організації, відсутності важливої справи, безцільності існування, перевантаження чи недовантаження роботою, конфлікту, невизначеності ролей, нецікавої роботи, відсутності важливої справи.

2. Особисті – їх породжують необхідність уживатися один з одним, смерть у родині, проблеми зі здоров’ям, шлюб, вагітність, сексуальні проблеми, складні стосунки з рідними, зміна квартири, невдале проведення свята, порушення звичок, уподобань і тому подібне.

Для усунення стресу необхідно:

• оцінити власний стан і результати своєї діяльності;

• конкретизувати систему своєї роботи;

• не погоджуватись на нову роботу, якщо незавершена попередня;

• підтримувати доброзичливі стосунки з керівником;

• не погоджуватись із суперечливими вимогами;

• інформувати керівника про нечітко сформульоване ним завдання;

• поліпшувати стосунки з членами колективу, формальними та неформальними групами;

• не скаржитись;

• обдумувати кожен свій крок;

• вміло організовувати свій відпочинок;

• вивчати відповідну літературу, застосовувати отримані знання на практиці.