- •Найдавніші часи на території України.
- •Кочівники, державогенез на українських землях в і тис. До н.Е. - і тис. Н.Е. Анти.
- •Трипільська культура - праукраїнська землеробська культура V - ііі тис. До нашої ери.
- •Ранні слов'яни, їх походження, розселення, господарство, культура.
- •Київська держава наприкінці іх - хіі ст.
- •Запровадження християнства на Русі.
- •Політичне роздроблення Київської Русі в хіі - на поч. Хііі ст.
- •Культура Київської Русі. Літописи. "Повість временних літ".
- •Галицько-Волинське князівство в хііі - першій половині хіу ст.
- •Монголо-татарська навала, її наслідки для українських земель.
- •Українські землі під владою Литви і Польщі (сер. Хіу - сер. Хуіі ст.).
- •Виникнення українського козацтва: причини, хронологія.
- •Виникнення Запорізької Січі та її військово-політичний устрій. Запорізька Січ як державне утворення.
- •Гетьман п. Сагайдачний, його військово-політична діяльність в першій чверті хуіі ст.
- •Селянсько-козацькі повстання кінця хуі ст. - першої половини хуіі ст.
- •Причини, характер, рушійні сили, періодизація і початок Національно- визвольної революції середини хуіі ст.
- •Формування української національної держави в добу Національно- визвольної революції сер. Хуіі ст.
- •Входження України під протекторат Московської держави (1654 р.). "Березневі статті" б. Хмельницького.
- •Україна після Переяславської ради 1654 р. (до 1657 року).
- •Переяславська Рада 1654 року: міфи і реальність
- •Змагання за владу в Україні після смерті б.Хмельницького. "Руїна".
- •Гетьман в еміграції п. Орлик та його Конституція 1710
- •Суспільно-політичне життя в Україні в першій чверті хіх ст. Масони, декабристи.
- •Кирило-Мефодіївське товариство і т.Шевченко.
- •Західноукраїнські землі в другій половині хіх ст.
- •Розвиток промисловості та сільського господарства України в другій полов. Хіх ст.: завершення промислового перевороту, урбанізація,формування ринкової економіки.
- •Особливості економічного розвитку України на поч. Хх ст. (1900 - 1917р.). Столипінська аграрна реформа та особливості її проведення в Україні.
- •Україна в період політичної реакції (1907 - 1909 рр.) та економічного піднесення (1910 - 1913 рр.).
- •Українська Центральна Рада, її створення та діяльність в березні – жовтні 1917 р.
Гетьман п. Сагайдачний, його військово-політична діяльність в першій чверті хуіі ст.
Петро́ Кононович Конаше́вич-Сагайда́чний[1] (бл. 1582, Кульчиці, тепер село Самбірського району Львівської області — 10 квітня (20 квітня) 1622, Київ) — український полководець та політичний діяч, гетьман Війська Запорозького. Організатор успішних походів запорозьких козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства, меценат православних братств.
В другій половині 1598 року, Петро Конашевич приєднався до Війська Запорозького. Восени 1600 року великий коронний гетьман Ян Замойський організовує молдавсько-волоську військову кампанію, брав активну участь у козацьких морських та сухопутних походах проти турків та татар. Лише за таких умов йому могли довірити гетьманську булаву під час походу на Кафу в 1616 році. В червні або на початку липня 1616 року відбулась зміна гетьмана: Гетьманом Війська Запорозького було проголошено Сагайдачного.
У 1618 року на брав участь у поході на Москву.
Селянсько-козацькі повстання кінця хуі ст. - першої половини хуіі ст.
Як зазначалося, перше велике антифеодальне селянсько-козацьке повстання, очолюване К. Косинським, відбулося в 1591-1593 рр. Шляхта придушила залишки селянських загонів на Київщині та Брацлавщині, жорстоко розправилася з непокірними, а потім почала самовільно збільшувати у своїх маєтках панщину і різні повинності. Навесні 1594 р. знову почалося повстання проти польської шляхти. Очолив його виходець із сім'ї ремісника з міста Гусятина, що на Поділлі, -- Северин Наливайко, однак шляхта прідушіла, в Україні посилилося феодально-кріпосницьке гноблення. У 1637 р. почалося нове повстання, яке очолив запорозький гетьман Павло Бут (Павлюк). До нього приєдналися великі групи селян. Проте у грудні 1637 р. під Кумейками поблизу Чигирина 15-тисячна польська армія завдала їм рішучого удару. Павлюка схопили і стратили у Варшаві. Микола Потоцький вогнем і мечем пройшов Київщиною, Переяславщиною і скрізь залишив гарнізони. Втім, ця поразка 10-ти-сячної армії повстанців не стала завершенням повстання. У 1638 р. повстання на Лівобережній Україні очолили запорозький гетьман Яків Острянин, полковники Карпо Скидан і Дмитро Гуня. Вони організували 20-тисячне військо і в битві під Голтвою завдали поразки шляхетській армії. Але в битві під Жовнином козаків оточили, і вони два місяці продовжували боротьбу з урядовими військами. Одна частина війська на чолі з Острянином прорвалася з оточення і відступила на Слобожанщину, а інша на чолі з Гунею прорвалася на територію російської держави.
Після цих повстань, прагнучи помститися козакам, Польща скоротила реєстр до 6 тис. і позбавила навіть реєстрових козаків права на самоврядування. Скасовувалася посада гетьмана, а замість нього вводилася посада польського старости, яку затверджував король. Козацькі полковники і осавули мали тепер обиратися з шляхти. Обмежувалася й територія козаків. А тих, хто втікав із Січі без дозволу, страчували. Тисячі козаків, яких не внесли до реєстру, оголошувались кріпаками. Проте всі ці заходи не тільки не втихомирили козаків, а навпаки, спричинили нове повстання.
Наступне десятиріччя (1639-1648 рр.), назване польськими істориками "золотим спокоєм", було періодом особливо жорстокого і соціального, і національного гноблення.