Лекція 4 Надзвичайні ситуації воєнного часу Питання 1. Класифікація та стисла характеристика сучасних способів та засобів ураження

Відомо, що у природі є багато форм руху матерії, які висвітлюють визначені зв'язки та взаємодії матеріальних об’єктів. Із них три основні – фізична, хімічна та біологічна енергія. Цей взаємозв'язок різних форм енергії являє собою єдність матеріального світу, загального зв'язку та взаємозалежності явищ, у тому числі природних, техногенних, збройних та інших вражаючих впливів. Таким чином можна класифікувати вражаючі впливи за видами енергії. Вражаючий вплив – такий вплив техногенних, природних явищ, процесів та зброї, який створюй загрозу життю або виводе зі строю людей, руйнує або порушує нормальне функціонування об'єктів економіки, збройних сил та елементів природного середовища. Розглядаючи властивості останніх, можна побачити, що їх вплив на об'єкти обумовлений таки переважно фізичною, хімічною та біологічною формулами енергії. Приймаючи до уваги це, а також той факт, що енергія є загальною кількісною мірою різних форм руху матерії, аналіз та класифікацію вражаючих впливів правомірно виконувати за ознакою єдності розбіжності видів енергії, яка впливає на будь які об'єкти. При цьому, під об'єктами розуміють живі організми, технічні засоби, будинки, споруди та елементи природного середовища, які піддаються вражаючій дії зброї, техногенних, природних явищ та процесів. Якщо на об'єкти впливають фізичні види енергії, то виникає фізичне ураження. Результат впливу хімічних та біологічних її видів – відповідно хімічне та біологічне ураження. Оскільки поняття “ураження” визначається як діяння на об'єкти, що призводить до повної або часткової (тимчасової) втрати ними здібності нормально функціонувати, то можна сформулювати перелічені види ураження.

Фізичне - це дія на об'єкти фізичної енергії (тіл, середовища, полів часток), яка призводить до втрати здібності їх нормально функціонувати (виконувати задачі). Хімічне – результат дії хімічних речовин (енергії хімічних перетворень) на об'єкти. Біологічне – результат дії біологічних чинників (енергії біологічних перетворень) на об'єкти.

При фізичному ураженні на об'єкти впливають усі відомі форми фізичної енергії: кінетична, акустична, електромагніта, ядерна, теплова та інші. Виходячи з нього слід виділити механічне, акустичне, електромагнітне, радіаційне та теплове ураження.

Механічне (кінетичне) – результат дії на об'єкти кінетичної енергії: предметів, що рухаються, тиску (напору) води, повітря, ґрунту, ударної (вибухової) хвилі, лави, уламків техніки, будівельних кон­струкцій споруд та інших матеріальних об'єктів, які створюються від вибухів снарядів, техногенних аварій та стихійних лих. При цьому руйнуються або одержують пошкодження матеріальні об'єкти, одержують ураження війська та населення.

Акустичне – результат дії на об'єкти акустичних випромінювань. Якщо вони мають визначену частоту та потужність (їх генерують потужні акустичні установки), то можуть не тільки суттєво знизити рівень праце- та боєздатності людей, а навіть призвести їх до загибелі, ускладнити функціонування акустичних засобів або зовсім вивести їх з ладу, зруйнувати окремі елементи деяких об’єктів. Людей і тварин можуть вразити також акустичні випромінювання, які створюють природні джерела. Наприклад, інфразвукові коливання з частотою від 2 до 15 Гц спричиняють почуття занепокоєності та страху, а потужні випромінювання, які виникають поблизу штормів, призводять до тимчасової втрати зору, запамороченню, психічним розладам, утрудненню мови, втраті свідомості, а іноді до смерті.

Електромагнітне - являє собою результат дії на об'єкти енергії електромагнітних випромінювань. У залежності від довжини хвилі та потужності, вони можуть вразити живі організми, порушити роботу радіоелектронних засобів, електричних та оптичних пристроїв, мереж електропостачання, техніки та обладнання, а також спричиняти загорання, оплавлення, обвуглювання або випаровування деяких матеріалів. Електромагнітні коливання визначеної частоти чинять психологічний вплив на живу істоту, який супро­воджується патологічними змінами у нервовій системі та інших органам людини, впливають на її репродукційну функцію. Особливо негативно діють на людину випромінювання з частотою 6,2 Гц. Потужна електромагнітна енергія здібна руйнівно впливати на озоновий шар атмосфери Землі.

Радіаційне – результат дії енергії елементарних частинок на організми, елементи природного середовища, на технічні засоби. Вони утворюються при ядерних вибухах, під час розпаду радіоактивних речовин, а також за допомогою прискорювачів елемен­тарних частинок та ін. В живих організмах порушуються процеси обігу, знижується активність імунної та інших систем, в подальшому відбуваються онкогенні, тератогенні та генетивні (спадкоємні) зміни.

Теплове (термічне) – результат дії на об’єкти теплової енергії і на сам перед відкритого вогню-джерела пожеж та вибухів. Ця енергія порушує теплообмінні процеси у природному середовищі, спричиняє вигорання кисню, поверхневих та більш глибоких шарів ґрунту, випаровування води, забруднення гідросфери продуктами горіння. Оскільки теплове ураження має фізико-хімічну природу, воно є складовою частиною як фізичного так і хімічного його видів.

Акустичному, електромагнітному та частково радіаційному ураженням притаманні загальні властивості, які виходять з їх хвильової природи. Це дозволяє об’єднати їх до одного виду ураження, а саме - променевого. Визначення “променеве ураження” пов'язано з поняттям “промінь” тобто з спрямованим переносом потоку енергії у хвилі (електромагнітний, акустичний) або у пучку елементарних частинок (електронному, протонному промені). У засобах променевого ураження використовується енергія фізичних полів, а не речовини.

Під час вибухів, пожеж, землетрусів, вивержень вулканів, повнів, зсувів, смерчів та інших явищах і процесах техногенного та природного походження можуть одночасно виникати кілька видів фізичного ураження. Усі види такого ураження спричиняє ядерний вибух. Він джерело повітряної ударної хвилі, електромагнітного випромінювання (у тому числі світлового та електромагнітного імпульсу), проникаючої радіації (гама-випромінювання та нейтронів), сейсмо вибухові хвилі та радіоактивного забруднення місцевості.

Хімічне ураження характеризується гострим отруєнням людей та тварин, віддаленими у часі генетичними, онкогенними, тератогенними та іншими ефектами. Відбувається дія хімічного ураження через хімічне зараження місцевості, води, повітря, будівель, споруд, техніки, устаткування та продуктів харчування. Одночасно можуть виникати структурні зміни у речовинах, що призводить до порушення функціонування технічних засобів. Деякі хімічні сполуки руйнують озоновий шар атмосфери Землі.

Екологічне ураження учиняється під впливом на живі організми хворобоутворюючих мікробів, простіших організмів, токсинів, інших біологічно-активних речовин, а також енергії біологічних перетворень. Воно станеться у випадку застосування біологічної зброї, внаслідок аварій на виробництвах, пов'язаних з використанням біотехнологій та стихійних лих, які супроводжуються руйнуванням біологічно небезпечних об'єктів. Це ураження також характеризується гострими захворюваннями (інтоксикаціями) людей та тварин, віддаленими у часі генетичними, онкогенними, тератогенними та іншими порушеннями.

Інформаційне ураження. На сучасному етапі розвитку цивілізації інформація всіх сторін життя та діяльності суспільства ство­рює реальні передумови для виникнення нового виду міжна­родних конфліктів - інформаційних війн, сферою прова­дження яких є інформаційна структура суспільства. Інфор­маційна війна має наступальну та оборонну сторони і буде вестись за допомогою так званої інформаційної зброї, до якої належать засоби цілеспрямованого впливу на погляди та настрої людей, інформаційні та телекомунікаційні техно­логії та їхні матеріально-технічні об'єкти. Для зміцнення інформаційної безпеки держава та суспільство повинні ви­знати можливість ведення інформаційних бойових дій і вжити необхідних заходів (економічних, політичних, воєн­них) з підготовки держави і збройних сил до відбиття ін­формаційної агресії.

Досить важливою складовою частиною інформаційної війни є радіоелектронна боротьба. Володіючи унікальними можливостями здійснення об'єктивного безперервного кон­тролю в мирний час, ефективні засоби РЕБ є важливим інструментом стримування і попередження будь-якої агресії, у тому числі і в сфері інформаційних технологій.

Таким чином усі види вражаючих впливів мають енергетичну природу звідси можна стверджувати, що властивості вражаючих впливів зброї, природних явищ, техногенних аварій і катастроф, визначаються видами енергії яка впливає на людину, технічні засоби, споруди та будівлі, а також елементи природного середовища.

Під час застосування зброї, аварій та стихійних лих поряд з фізичним відбувається ще й інформаційний та психологічний впливи на людей, який підриває економічні засади державі, морально психологічний стан населення, паралізує систему управління.

Психічні розлади серед особового складу були замічені ще в період першої світової війни, коли обстановка на поле бою в порівнянні з попередніми війнами стала більш напруженої. Вона характеризується нестійкістю настрою людей, підвищеною дратівливістю та іншими розладами. Цьому симптомокомплексу дали назву контузія. Передбачалося, що вона виникає в результаті струсу головного мозку і всього тіла від вибухової хвилі. В даний час ці розлади фахівцями розглядаються як бойова психічна травма. Причинами можуть бути тривога і страх одержати поранення або бути убитим, картини загибелі товаришів, почуття провини за безглузде убивство людей заради порятунку свого життя, а також надмірна фізична і психологічна перевтома.

Ознаки і прояви бойової психічної травми дуже різноманітні. Найбільш характерні — подавлений стан і безвільність при виконанні доручень, перекручена (маревне) сприйняття навколишнього, замкнутість або упертість, невмотивований спалах роздратування та гніву. Можуть виникати істеричні судорожні припадки і рухові розлади (парези, паралічі кінцівок), утрата мови та слуху, заїкуватість, хворобливі відчуття в різних частинах тіла або зміна чутливості. Нерідко розвиваються неврози (біль, розлади) внутрішніх органів. Добре відомі рухові, секреторні та чуттєві неврози окремих ділянок шлунково-кишкового тракту, бурхлива реакція з імперативним позивом і швидким спорожнюванням кишечнику («ведмежа хвороба») і ін. Замічено, що чим довше люди знаходяться під напругою, тим більше імовірність психічного ураження. Відносно легкі форми бувають частіше в початковий період виконання поставлених завдань. Психічне ураження ослабляє вольові якості людей, сприяє поширенню пияцтва та наркомані.

У результаті одночасної дії на об’єкти різних видів ураження відбувається їх комбіноване ураження.

Питання 2.Основні види сучасних засобів масового ураження.

А. Ядерна зброя.

Ядерна зброя – це така зброя, дія якої базується на використанні ядерної енергії, яка виділяється при вибухових ядерних реакціях.

Вражаюча дія ядерного вибуху залежить від: потужності боєприпасів, виду вибуху, типу ядерного заряду. Потужність ядерного боєприпасів характеризують тротиловим еквівалентом масою звичайної вибухової речовини (ВР) (тротилу), енергія вибуху якої еквівалентна енергії вибуху даного ядер­ного боєприпасу. За потужністю ядерні боєприпаси розподіляють на: надмалі (менше 1 тис. т тротилу), малі (1-10 кт), середні (10-100 кт), великі (100-1000 кт), надвеликі (понад 1 Мт).

Вибухи ядерних боєприпасів могуть відбуватися в повітрі на різ­ній висоті від поверхні землі (води), а також під землею (водою). В залежності від нього ядерні вибухи розподіляють на види: висотний (понад 10 км), повітряний (високий, низький), світлова хмара не до­тикає до поверхні; наземний, надводний, підземний, підводний.

Вид вибуху ядерного боєприпасу визначається задачами застосування ядерної зброї, властивостями об'єктів ураження, їх захистом, а також характеристиками носія ядерної зброї.

Масові ураження людей, сільськогосподарських тварин та рослин, руйнування та пошкодження будівель та споруд, пожежі, радіоактивне зараження визначатимуться дією вражаючих факторів ядерного вибуху, якими є: ударна хвиля, світлове випромінювання, проникаюча радіація, радіоактивне зараження, електро­магнітний імпульс, що мають такі кількісні характеристики за енергією наземного ядерного вибуху:

- ударна хвиля (УХ) - 50% ;

- світове випромінювання (СВ) - 35% ;

- проникаюча радіація (ПР) - 4% ;

- радіоактивне зараження місцевості (РЗМ) - 10% ;

- електромагнітний імпульс (ЕМІ) - 1% .

Більшість руйнувань та пошкоджень будівель, споруд та обладнання об'єктів, а також уражень людей обумовлено, як правило, впливом ударної хвилі. В той же час захистити об'єкти від ударної хвилі набагато складніше, ніж від інших вражаючих факторів. Залежно від того, в якому середовищі розповсюджується хвиля в повітрі, воді або ґрунті, її називають повітряною ударною хвилею, в воді - підводною ударною хвилею, в ґрунті – сейсмо вибуховою. Повітряна ударна хвиля уявляє собою ділянку сильного стиснення повітря, що поширюється з надзвуковою швидкістю (350 м/с) в усі сторони від центру вибуху. Вона складається з фази стиснення (де тиск вище атмосферного) і дози розрідження (тиск нижче атмосферного). Передня межа хвилі на­вивається фронтом. У фазі стиснення ударної хвилі на її зовнішній межі спостерігається найбільший тиск повітря (у фронті хвилі).

Під час поширення ударної хвилі відбувається переміщення мас повітря спочатку в напрямку її руху - при проходженні зони стиснення, потім у зворотному - при проходженні зони розрідження. Коли фронт ударної хвилі доходить до будь-якої точки на поверхні землі, в цій точні моментально підвищується надмірний тиск Р_ф і температура, а повітря починає переміщуватися в бік руху ударної хвилі. Потім з рухом ударної хвилі, тиск падає нижче атмосферного і повітря рухається в зворотному напрямку.

Світлове випромінювання - це електромагнітне випромінювання в ультрафіолетові видимій та інфрачервоній областях спектру. На доля світлового випромінювання припадає 30-40% всієї енергії ядерного вибуху (ЯВ). На відкритій місцевості СВ має більший радіус дії у порівнянні з УХ (швидкість світла більша, швидкості звуку). Основним параметром, який характеризує вражаючу дію СВ світловий імпульс СІ(І_св). СІ - це кількість світлової енергії, яка падає на 1 м² освітленої поверхні, що перпендикулярна до напряму випромінювання, за весь час освічення області вибуху. В одиницях СІ світловий імпульс вимилюється в Дж/м. Позасистемна одиниця кал/см². 1 кДж/м² = 0,238 кал/см²; 1 кал/см²=42 кДж/м².

Тривалість світлового імпульсу (t_c, с) залежить від потужності боєприпасу, та визначається за формулою:

,

де q - потужність боєприпасу, кт.

СІ в даній точці прямо пропорційний потужності вибуху та обернено пропорційний квадрату відстані від центру вибуху. На СІ також впливають вид ядерного вибуху, стан (прозорість) атмосфери та інші фактори. При наземних вибухах СІ поверхні землі при тих же відстанях приблизно на 40% менше ніж при повітряних вибухах такої ж потужності. Пояснюється це тим, що у горизонтальному напрямку випромінює не вся поверхня сфери вогняного жару, а лише полу сфера, хоч і великого радіусу. Вражаюча дія СВ визначається поглинутою частиною енергії світлового імпульсу, яка перетворюється в теплоту та нагріває опромінений об'єкт.

Проникаюча радіація. Ядерний вибух супроводжується сильними іонізуючими випромінюваннями, що виникають при радіоактивному розпаді ядер атомів Іонізуюче випромінювання розподіляють на початкове та остаточне. Початкове випромінювання спостерігаються десь на протязі 10...15с. з моменту вибуху, складається з  - промінів, потоку нейтронів, а також  і  - частинок, які мають малу довжину вільного пробігу, тому їх вплив на дію ПР не враховується. Основним джерелом остаточного випромінювання є радіоактивні уламки розподілу, які знаходяться в радіоактивній хмарі та випадають на землю за її рухом. РЗ по сліду руху хмари може поширюватися на сотні кілометрів від місця вибуху. В наслідок великої проникаючої здібності  - промені та n` - нейтрони уражають людей на значних відстанях й через захисні товщі, проникають скрізь тканини організму, органи дихання та з їжею.

Біологічну дію проникаючої радіації оцінюють дозою опромінення. Для сховищ ЦО розрахунковим вражаючим фактором є початкове ядерне випромінювання, що за своєю інтенсивністю значно перевищує остаточне. Іонізуюче випромінювання, що створюється безпосередньо при ядерному вибуху, називається проникаючою радіацією. ПР -  та n` - нейтронне випромінювання із зони ядерного вибуху. Джерелами ПР є ланцюгова реакція та розпад радіоактивних продуктів, які створюються в результаті ядерної реакції. Час дії ПР залежить від потужності боєприпасу і складатиме 15...25с. з моменту вибуху.

Основним параметром, який характеризує вражаючу дію ПР є доза випромінювання (Д). Доза випромі­нювання, це кількість енергії іонізуючих випромінювань, яка поглину­та одиницею маси опроміненого середовища.

Радіоактивне зараження - це зараження поверхні землі, атмосфери, водоймищ та різних предметів радіоактивними речовинами, що випали з хмари ядерного вибуху. РЗ як вражаючий фактор при наземному ядерному вибуху (ЯВ) відрізняється масштабністю, тривалістю дії, зниженням ступеню дії - з часом. Дже­релами радіоактивного зараження є: продукти ланцюгової ядерної реакції розпо­ділу; частина ядерного заряду, що не прореагувала; наведена радіоактивними речовинами у ґрунті під впливом нейтронів. Масштаби та ступінь РЗ місцевості залежать від потужності та виду вибуху, метеоумов, рельєфу місцевості, типу ґрунту і рослинності. Ступінь РЗ місцевості радіоактивними речовинами (РР) ха­рактеризується потужністю дози (рівнем радіації) і позначається літерою Р. Рівень радіації або потужність дози показує яку дозу може отри­мати людина в одиницю часу.

Електромагнітний імпульс (ЕМІ). Ядерний вибух супроводжується також магнітним випромінюванням у вигляді потужного короткого імпульсу, що уражає, головним чином електричну і електронну апаратуру. За природою електромагнітний імпульс в першому наближенні можна порівняти з електромагнітним полем близької блискавки, що створює перешкоди для радіоприймачів.

Виникає ЕМІ в основному в результаті взаємодії -випромінювання, що утворюється під час вибуху, з атомами навколишнього середовища. При взаємодії -квантів з атомами середовища останнім надається імпульс енергії, невелика частка якого витрачається на іонізацію атомів, а основна – на надання поступального руху електронам і іонам, що утворилися в результаті іонізації. Так як електрону передається значно більше енергії, ніж іону, а також із-за великої різниці в масі, електрони отримують більш високу швидкість у порівнянні з іонами. Можна вважати, що іони практично залишаються на місці, а електрони віддаляються від них із швидкостями, близькими до швидкості світла в радіальному напрямку від центру вибуху. Таким чином, у просторі на деякий час відбувається розподілення позитивних і негативних зарядів.

Внаслідок того, що густина повітря в атмосфері зменшується з висотою, на ділянці, що обмежує місце вибуху, утворюється асиметрія, в розподілі електричного заряду (електронів). Асиметрія потоку електронів може також виникнути із-за несиметричності самого потоку -квантів внаслідок різних товщин оболонки реактора чи боєприпасу, а також наявності магнітного поля Землі та ін. факторів. Несиметричність електричного заряду (потоку електронів) у місці вибуху в повітрі утворює імпульс струму. Він випромінює електромагнітну енергію так само, як і під час проходження його у випромінюючий антені.

Нейтронні боєприпаси являють собою малогабаритні термоядерні заряди з потужністю не більш 10 кг, у яких основна частина енер­гії виділяється за рахунок реакції синтезу ядер дейтерій та тритій.

Вражаючі фактори: ударна хвиля, світлове випромінювання, проникаюча радіація, радіоактивне зараження. Для порівняння нижче у таблиці наведена кількість виділеної енергії, при термоядерному та ядерному вибухах %:

	ПР	УХ	СВ	РЗ
Синтез	40	35	20	5
Поділ	5	50	35	10

Для порівняння: під час вибуху нейтронного боєприпасу потужністю 1 кт на висоті 150 м зона комбінованого ураження дорівнює біля 430 м; зона найважких уражень – 1200 м; зона важких уражень – 1450 м; зона середніх уражень – 1550 м; легких уражень – 1650 м.

Б. Хімічна зброя

Хімічна зброя (ХЗ)- боєприпаси та бойові прилади вражаючі дії яких засновані на використанні токсичних властивостей отруйних речовин (ОР).

Класифікація бойових отруйних речовин (БОР)

1. За фізіологічною дією на організм:

- нервово-паралітичної дії (зарин, зоман, Vx, табун);

- шкірнонаривної дії (іприт);

- загально-отруйної дії (синильна кислота, хлорціан);

- задушливої дії (фосген);

- психохімічної дії (Вz (бі-зед));

- дратівної дії (хлорацетофенон, адамсит, Сi-es, (SС), Ci-Ap (CR)).

2. За тактичною дією:

- смертельні (нервово-паралітични, шкірно-наривні, загально отруйні, задушливі);

- ті, що тимчасово виводять з ладу (психохімічні та дратівні).

3. Залежно від тривалості зберігання вражаючої дії:

- стійкі (від декількох годин та діб до декількох тижнів): (зарин, зоман, Vx, іприт),

- нестійкі (декілька десятків хвилин) (загально-отруйні та фосген).

До хімічної зброї належать також спеціальні хімічні речовини, які здатні винищувати рослини (гербіциди, дефоманти та інше).

Вражаюча дія хімічної зброї, заснована на використанні бойових небезпечних хімічних речовин (БНХР). До БНХР належать отруйні речовини (0Р) і токсини, що вражаюче впливають на організми людини і тварин, а також фітотоксиканти, що можуть бути застосовані для поразки різних видів рослинності. Основу хімічної зброї складають 0Р (хімічні сполуки), що мають визначені токсичні і фізико-хімічні властивості, які забезпечують поразку людей, зараження повітря, одягу, техніки, об'єктів і місцевості.

Токсинами називають хімічні речовини білкової природи рослинного, тваринного чи мікробного походження, що мають високу токсичність і здатні здійснювати вражаючу дію на організм людей та тварин. До них належать: ботуліничний токсин, стафілококовий ентеротоксин та ін.

Фітотоксиканти в залежності від характеру фізіологічної дії і цільового призначення підрозділяються на гербіциди (для поразки трав'яної рослинності, злакових і овочевих культур); арборициди (для поразки деревинно-чагарникової рослинності); альгіциди (для поразки водяної рослинності); дефоліанти (приводять до обпадання листів рослинності); десиканти (уражають рослинність шляхом її висушування).

Різновидом хімічної зброї є бінарні хімічні боєприпаси, що споряджаються двома нетоксичними компонентами. Вони утворюють високотоксичну бойову 0Р при їхньому змішуванні в результаті динамічних навантажень при пострілі, пуску, бомбометанні. Біохімічний механізм вражаючої дії на живу істоту, здатність проникати усередину техніки, будинків, споруд і уражати незахищених людей та тварин, що знаходяться там, можливість зберігати вражаючі властивості визначений час, труднощі своєчасного виявлення факту застосування і встановлення типу БНХР, можливість керування характером і ступенем ураження людей, необхідність використання для захисту від поразки і ліквідації наслідків застосування БНХР комплексу спеціальних засобів хімічної розвідки, індивідуального та колективного захисту, дегазації, санітарної обробки, антидотів і ін. робить БНХР дуже небезпечними видами ЗМУ. Вражаючими факторами БНХР є різні види їхнього бойового стану. Знаходячись у стані пари і тонко дисперсного аерозолю, вони заражають повітря й уражають людей через органи дихання; у виді грубо дисперсного аерозолю чи краплин - заражають місцевість і водойми, техніку, одяг та засоби захисту. Вони здатні уражати незахищених людей як у момент осідання часток на поверхню тіла людини (шкіряно резорбтивні ураження), так і після їхнього осідання внаслідок випару з забрудненої поверхні (інгаляційне ураження). Ураження людей можливі також при вживанні забруднених

В. Біологічна зброя

Ніщо не надавало людству такого лиха і трагізму, як епідемії інфекційних хвороб. Під час Юстиніанівської чуми лише в європей­ських країнах померло близько 100 мільйонів людей. Страх немину­чої смерті змушував батьків тікати від своїх хворих дітей, залишаю­чи бідолах на тяжкі передсмертні муки, але ніщо їх не могло врятувати. Цю особливість, як тоді називали, морових хвороб у примітивному вигляді, викори­стовували як біологічну зброю ще в стародавні часи, коли людство нічого не знало про існування невидимих зору бактерій, збудників інфекційних хвороб. В обложені фортеці, які не можна було захопити військовою силою, заносили інфекційні хвороби, якими зара­жалося населення і воїни. Одні хворіли, інші помирали, але, в уся­кому разі, фортеця не могла протистояти ворогові. Коли ж були відкриті збудники інфекційних хвороб, тоді почала­ся і цілеспрямована розробка стратегії, тактики ведення біологічної війни. Одночасно почало формуватися і визначення біологічної зброї як агента, що знищує життя і не руйнує господарських будівель та житла. Спочатку до таких агентів відносили лише бактерії. Коли на початку XX століття військові почали вико­ристовувати досягнення науки для розробки нових видів зброї, ко­ли на озброєння армій, поруч з багнетами, почали надходити дале­кобійна артилерії:, авіація, хімічна зброя, напалм, ядерні і ней­тронні бомби, всі вони, окрім руйнуючої дії, виділяють компонент, який руйнує лише життя. Приміром, при застосу­ванні напалму виділяється чадний газ, при вибухові ядерної або нейтронної бомби - радіація, шляхом хімічного синтезу можна от­римувати надзвичайно небезпечні токсини, подібні до тих. що про­дукують у процесі росту бактерії. Наведена схема засвідчує, що навіть голод може бути своєрідним видом БЗ . Знищення посівів овочевих культур, злакових, сільськогосподарських тварин, ембар­го на поставки або експропріація продуктів харчування можуть бу­ти причиною голодної смерті великої кількості населення.

Громадськість завжди негативно ставилась до ведення бойових дій із застосуванням бактеріологічних (біологічних) чин­ників як зброї і порушувала питання на всіх рівнях про їх заборо­ну. В 1925 році в Женеві був підписаний так званий "Женевський протокол 1925 року", яким заборонялось використовувати біологічну зброю, але не заборонялось проводити дослідження з її удосконалення.

У квітні 1072 року 79 країн підписали у Вашингтоні, Лондоні і Москві Конвенцію, яка узагальнювала заборону біологічної зброї, а в липні того ж року до конвенції приєдналися ще 14 країн. Але ос­таточно крапка в цьому питанні не поставлена й досі.

Термін "біологічна зброя" повніше визначає всі аспекти, пов'язані з цим поняттям, опаски збудниками хвороб, які штучно поширюються, можуть бути патогенні представники всіх класів мікроорганізмів – бактерій, вірусів, спірохет, грибків га найпростіших. Всі вони поєднуються загальною назвою "біологічні за­соби" і складають основу, яка викликає ураження при веденні біологічної війни.

Особливість біологічної зброї полягає насамперед у тому, що її бойовий ефект проявляється у вигляді виникнення масових інфекційних захворювань. Епідемічність - основна властивість біологічної зброї: первинний результат ураження людей з часом може поширюватись і зростати (якщо для виникнення інфекційно­го захворювання мінімальна доза, що інфікує, становить десятки або сотні мікробних одиниць, то їх розмноження у живому ор­ганізмі значно збільшує первинну хворобоутворювальну біомасу і створює передумови для епідемічного поширення інфекційних за­хворювань). Також за умов застосування біологічних засобів пер­винне зараження людей і вторинне поширення інфекції може здійснюватись через повітря, ґрунт, воду, харчові продукти тощо. Особливим способом поширення, характерним для деяких видів інфекцій, є трансмісивний шлях - через живих переносників: комах, кліщів, вошей, бліх та інших механічних переносників інфекцій.

У разі застосування біологічної зброї може сформуватись так звана паразитарна система, яка складається зі збудника захворю­вання і середовища його існування (хворої людини або тварини), паразита-переносника і хазяїна його перебування, і, врешті-решт, до системи може підключитись об'єкт активного нападу паразита-переносника інфекцій - здорові люди і тварини. Завдяки такому своєрідному біологічному резервуарові інфекційний процес може підтримуватись досить тривалий час, якщо його не переривати спеціальними протиепідемічними заходами.

Значна вірулентність, виражена патогенність і відносно швидке поширення забезпечують біологічним засобам здатність у стислі терміни викликати масові захворювання, незважаючи на незначну їх кількість у повітрі, на місцевості і об'єктах озброєння.

Розрахункова інфікуюча доза бактерій для людей порівняні з отруйними речовинами, в десятки, а то й у сотні разів менша (таблиця 1).

Деякі порівняльні дані уражаючих доз агентів біологічної зброї для людини: Таблиця 1

Токсичні хімічні агенти	ДЛ50 для людини /в мг/	Мікроорганізми та їх токсини
Хлор Фосген Табун	100 10 0,1 0,001 0,00001 0,000001	Бутиніловий токсин Збудник сибірки Збудник чуми

Складність своєчасного встановлення факту застосування біологічних засобів, можливість використання комбінованих рецеп­тур, значний психологічний вплив ситуації, яка виникає, - все це є серйозним доповненням до бойових властивостей біологічної зброї.

Існують різноманітні способи застосування ба­ктеріальних рецептур. Спрацював снаряд, бомба, начинені біологічною рецептурою, - точкова зона ураження; завдані удари по кількох населених пунктах - багато точкова. Пролетів літак і по маршруту викинув біологічну рецептуру - лінійна зона ураження. Великі зони ураження дає викид у повітря біологічної рецептури, тобто створення біологічної хмари, яка потоками вітру розноситься і забруднює великі території.

Після підписання Конвенції 1972р. малоймовірно, щоб будь-яка країна ризикнула піти проти міжнародної громадської думки і за­стосувала бактеріологічну зброю у військових операціях. В сучас­ному криміногенному світі небезпеку можуть створювати терори­стичні групи, які зневажають міжнародні закони, громадянську мо­раль і думку, можуть піти на диверсію. Ось чому МНС і МОЗ мають бути постійно готовими до проведення протиепідемічних заходів у згаданих ситуаціях.

Загальна характеристика збудників - кандидатів в агенти БЗ. Із великої кількості збудників лише частина може бути використана для згаданої мети. При цьому враховується вірулентність збудника, здатність викликати захворювання у найкоротший період інкубації, легко по­ширюватися серед населення і переноситися в інші населені пункти. БЗ, як жоден інший вид зброї, дає можливість великого маневру. Коли ставиться мета – зробити населення неспроможним до захисту і, в міру одужання, використовувати його як робочу силу - мож­на застосовувати одні збудники. Для придушення потужних еко­номічних районів або військових баз використовуються інші, які довго живуть а навколишньому середовищі, створюючи довготри­валу небезпеку зараження, з розрахунком, що коли противник до­сягне штучно створеного осередку, місцева влада та населення ло­калізують і, можливо, ліквідують його. Перемагаюча сторона не бу­де застосовувати бактерії.

Основу сучасних БЗ ураження складають хвороботворні мікроорга­нізми (бактерії, віруси, рикетсії і гриби) високотоксичні продукти їх життєдіяльності - токсини; а також комахи і шкідники.

Для ураження людей можуть використовуватися наступні біологічні засоби:

- з вірусів - збудники натуральної віспи, жовтої лихоманки, енцефалітів (енцефаломієлитів), геморагічних лихоманок і ін.;

- з класу бактерій - збудники сибірської виразки, туляремії, чуми, бруцельозу, сапу, меліоідоза й ін.;

- з рикетсій - збудники Ку-лихоманки, сипного тифу, лихоманки цуцугамуші й ін.;

- із класу грибків - збудники кокцідиомікозу, гистоплазмозу, глибоких мікозів і ін.;

- серед бактеріальних токсинів - ботуліничний токсин та стафілококовий ентеротоксин.

В організм людини патогенні мікроби здатні потрапляти з повітрям через органи дихання, з їжею та водою через тракт травлення, у результаті укусів кровосисних комах, через слизисті оболонки роту, носу, ока й ушкодженні шкірні покрови. Вражаюча дія з'являється не відразу, а після інкубаційного періоду (2-5діб). Це залежить від виду і кількості хвороботворних мікробів, які потрапили в організм, або їхніх токсинів та від фізичного стану організму.

Засобами доставки БЗ до цілі можуть бути ракети, авіація, виливні прилади, а також портативні прилади для диверсійного застосування. При аерозольному способі застосування відбувається розпилення біологічних рецептур для зараження приземного шару повітря, при трансмісійному розсіюванні в районі цілі штучно заражених біологічними засобами кровосисних переносників.

В. Боєприпаси об'ємного вибуху

Боєприпаси об'ємного вибуху - це такі, принцип дії яких заснована фізичному явищі - детонації, що вимикає в сумішах горючих газів з повітрям. Як заряди у боєприпасах об'ємного вибуху використовуються леткі вугле­водневі сполуки (рідинні рецептури) які мають вироку теплотворну здібність: окис етилену, пропіл нітрат, перекис оцтової кислоти, діборан та інші. Основним вражаючим фактором боєприпасів об'ємного вибуху є: ударна хвиля. Надмірний тиск у фронті УХ виникненні детонації у паливо - повітряній хмарі досягай в його центрі близько 3000 кПа. За межами хмари УХ розповсюджується із швидкістю 500.,.300 м/с. На відстані 100м від центру надмірний тиск у фронті УХ може скластися 100 кПа. В зоні детонації за декілька десятків мікросекунд розвивається температура 25000...3000С.

Оскільки паливо - повітряна суміш здібна проникати в негерметичні місткості і формуватися за пропилом рельєфу місцевості, то від вражаючого впливу боєприпасів об'ємного вибуху не захищають ані особливості місцевості, ані негерметичні споруди.

Г. Зброя спрямованої енергії

Концепція військово-технічної переваги знаходить своє вираження в постійному удосконалюванні існуючих і створенні нових видів зброї. У найближчому майбутньому на озброєння армій розвитих країн можливе надходження зброї, дія якої заснована на нових фізичних принципах. Це зброя спрямованої енергії, уражаючим фактором її є високо інтенсивні потоки енергії малого розходження, що поширюються зі швидкістю світла або близької до неї. Вони включають ядерну зброю спрямованої дії, лазерну, пучкову та мікрохвильову зброю. Ведуться розробки інфразвукового, радіочастотного, радіологічного, геофізичного й інших видів зброї.

Ядерна зброя спрямованої енергії - зброя виборчої дії, коли енергія, що виділяється при ядерних реакціях розподілу і синтезу, використовується для створення спрямованого рентгенівського, оптичного, мікрохвильового, лазерного й інших видів випромінювань.

Лазерна зброя - зброя, що заснована на використанні лазерного випромінювання для поразки людей, оптико-електронних систем, літаків, ракет, виводу з ладу різної техніки. Лазери (квантові оптичні генератори) являють собою випромінювачі вузько направленої, погодженої за фазою і довжиною хвилі електромагнітної енергії оптичного діапазону потужністю до декількох тисяч джоулів на 1 см². Вражаюча дія лазерного променю досягається в результаті нагрівання до високих температур матеріалів об'єкту, що викликає їхнє розплавлення і навіть випар, ушкодження надчуттєвих елементів, осліплення органів зору людини і термічних опіків шкіряного покрову. Дія лазерної зброї є майже миттєвою і відрізняється скритністю (відсутністю диму, вогню, звуку) і високою точністю.

Мікрохвильова зброя - зброя спрямованої енергії, основним вражаючим фактором якої є потужне електромагнітне випромінювання НВЧ діапазону (від 0,5 до 500 ГГц). Являє собою сукупність джерел потужного НВЧ випромінювання і засобів керування, що забезпечують наведення та концентрацію необхідної для ураження цілі електромагнітної енергії. Вражаючій дії цієї зброї найбільш піддані радіоелектронна апаратура і її елементи.

Пучкова зброя - зброя спрямованої енергії, основним вражаючим фактором якої є пучки елементарних часток (електрони, протони, нейтрони). Прямолінійність та біля світлова швидкість поширення, велика проникаюча здатність пучка забезпечують майже миттєву поразку цілі. Ураження об'єктів (цілей) відбувається шляхом створення на цілі механічних ударних навантажень, інтенсивного теплого впливу і нанесення радіаційних поразок. Найбільше чуттєві до його впливу радіоелектронні системи й устаткування. Застосування пучкової зброї характеризується раптовістю дії, за будь якими погодними умовами, миттєвістю процесів руйнування (ушкодження) і виводу з робочого стану об'єктів, що уражаються, воно не вимагає обліків закону балістики. Існує можливість інтенсивного опромінення пучковою зброєю з космосу величезних площ земної поверхні (сотень квадратних км), що може призвести до масової поразки людей і інших біологічних об'єктів.

Інфразвукова зброя заснована на використанні спрямованого випромінювання потужних інфразвукових коливань з частотою нижче 16 Гц. Такі коливання можуть впливати на центральну нервову систему, органи травлення людини, викликати головний біль, болючі відчуття у внутрішніх органах, порушення ритму дихання. При більш високих рівнях потужності випромінювання і дуже малих частотах з'являються такі симптоми, як запаморочення, нудота, утрата свідомості. Інфразвукове випромінювання має також психотропну дію на людину, викликає втрату контролю над собою, почуття страху і паніки. Як генератори інфразвуку можуть використовуватися два акустичних генератори не інфразвукових частот з дуже малою різницевою частотою, що сприймається людиною як інфразвук. Це можуть бути, наприклад, реактивні двигуни, обладнані резонаторами з відбивачами звуку.

Радіочастотна зброя заснована на використанні електромагнітних випромінювань (ЕМІ) надвисокої (НВЧ) чи надзвичайно низкою (ННЧ) частоти

Діапазон НВЧ від 500 Гц до 30 ГГц, до ННЧ відносяться частоти менш 100 Гц. Радіочастотні випромінювання викликають ушкодження (порушення функцій) життєво важливих органів і систем людини (мозку, серця, центральної нервової й ендокринної систем, системи кровообігу), здатні впливати на психіку людини, порушувати сприйняття і використання інформації про навколишню дійсність, викликати слухові галюцинації, спотворювати мовні повідомлення.

Радіологічна зброя -зброя, вражаюча дія якої заснована на використанні бойових радіоактивних речовин (БРР), виготовлених у вигляді порошків чи розчинів, здатних створювати радіоактивне забруднення місцевості і викликати в людини променеву хворобу, локальну поразку окремих органів (очі, шкіри й ін.), згубні наслідки для тварин і рослин. Бойове застосування може здійснюватися за допомогою авіаційних бомб, виливних авіаційних приладів, безпілотних літаків, крилатих ракет і інших боєприпасів. Основним джерелом одержання БРР служать відходи ядерних енергетичних установок (реакторів) або речовини, піддані опроміненню.

Геофізична зброя - сукупність різних засобів, що дозволяють використовувати руйнівні сили природи шляхом штучно викликаних змін фізичних властивостей та процесів, які протікають в атмосфері, гідросфері і літосфері Землі.

Атмосферна (метеорологічна) зброя заснована на використанні різних процесів, зв'язаних з порушенням кліматичних і погодних явищ. При штучному впливі на атмосферу виникають грозові процеси, що викликають рясне випадання опадів, розсіюється чи підсилюється туман, змінюється температурний режим на великих площах. В основі ряду проектів метеорологічної зброї лежать способи зміни сили тропічних циклонів, стимуляція посухи на величезних площах та ін. Розробляються методи осередкового руйнування озонового шару, що поглинає ультрафіолетове випромінювання і захищає життя на Землі.

Гідросферна (гідрологічна) зброя заснована на використанні енергії річок, озер, морів, океанів і льодовиків. Для впливу на гідросферу і гідро спорудження можуть використовуватися підводні і підземні ядерні вибухи, а також підрив великих зарядів звичайних ВР. Вражаючими факторами в цьому випадку будуть водяні потоки (хвилі) типу цунамі і затоплення великих територій.

Літосферна (геологічна) зброя заснована на використанні землетрусів, вивержень вулканів і ін. Як детонатор для їхнього виникнення можуть бути використані наземні чи підземні ядерні вибухи.

Ін­формаційна зброя - до неї сучасні теоретики зараховують широкий клас засобів інформаційного впливу на противника від дезинформації та пропаганди до засобів електронної вій­ни. Особливе місце у цьому арсеналі становлять засоби ціле­спрямованого впливу на інформаційні системи і технології. Ці засоби базуються на найбільш передових інформаційних та телекомунікаційних технологіях і містять засоби:

- знищення, викривлення або викрадання інформаційних масивів;

- переборення систем захисту;

- обмеження доступу до інформації законних користува­чів;

- дезорганізації роботи технічних засобів (віруси, логічні бомби, перешкоди та ін.);

- придушення інформаційного обміну у телекомунікацій­них мережах;

- нейтралізації тестових програм та інші.

Інформаційна зброя принципово відрізняється від усіх інших засобів ведення війни тим, що з її допомогою можна вести (і вже ведуться) неоголошені і частіше за все невидимі для світу війни. Особливої небезпеки інформаційній зброї надає багатоваріантність форм і способів її застосування, скритність і радикальність впливу і висока економічність розробки. На думку сучасних фахівців, цілком цивільні мирні інтелектуальні програмні системи у XXI ст. будуть набагато ефективнішим засобом захисту інтересів держави і забезпечення її безпеки, ніж будь-які відомі і ще невідомі види озброєнь. У зв'язку з цим проблеми розробки, ви­користання і захисту від інформаційної зброї уже сьогодні стали вищими пріоритетами у політиці національної безпеки США та інших західних держав, орієнтованій на XXI ст.

Сферою застосування інформаційної зброї є вся інфор­маційна інфраструктура суспільства. Найбільш вразливими елементами цієї інфраструктури є телекомунікаційні вузли, центри супутникового зв'язку та канали міжнародного ін­формаційного обміну. Перш за все нова зброя націлена на збройні сили і підприємства оборонної галузі.

У цілому поява перспективних видів зброї є надзвичайно небезпечним і по своїм вражаючим властивостям може характеризуватися як зброя масового ураження.