Лекція 5 Захист населення в надзвичайних ситуаціях

Питання 1. Основні принципи захисту населення і територій

Захист населення і територій – це створення необхідних умов для збереження життя людей або зменшення втрат населення і завдання шкоди територіям при НС та у воєнний час.

Основні принципи захисту населення і територій полягають у тому, що всі заходи, щодо захисту їх, плануються та здійснюються таким чином:

• скрізь на всій території країни в містах та сільській місцевості;

• заздалегідь, в мирний час та в комплексі з господарчими планами держави;

• диференційно з урахуванням розміщення виробничих сил країни, важливості та значення міст та ОГД.

Захист населення і територій є сис­темою загальнодержавних заходів, які реалізуються центральними і місцевими органами виконавчої вла­ди, виконавчими органами рад, орга­нами управління з питань надзвичай­них ситуацій та цивільного захисту, підпорядкованими їм силами та засо­бами підприємств, установ, ор­ганізацій, незалежно від форм влас­ності, добровільними формуваннями, що забезпечують виконання ор­ганізаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідеміч­них та інших заходів у сфері за­побігання та ліквідації наслідків над­звичайних ситуацій.

Рівень національної безпеки не мо­же бути достатнім, якщо в загально­державному масштабі не буде вирішено завдання захисту населен­ня, об'єктів економіки, національного надбання від надзвичайних ситуацій техногенного, природного або іншого характеру.

Загрози життєво важливим інтере­сам громадян, держави, суспільства поділяються на зовнішні та внутрішні і виникають під час надзвичайних ситуації техногенного, соціально-політичного, природного ха­рактеру та воєнних конфліктів.

Зовнішні загрози безпосередньо пов'язані з безпекою життєдіяль­ності населення і держави у разі розв'язання сучасної війни або ло­кальних збройних конфліктів, ви­никнення глобальних техногенних екологічних катастроф за межами України (на землі, в навколоземному просторі), які можуть спричинити негативний вплив на населення та територію держави.

Внутрішні загрози пов'язані з над­звичайними ситуаціями техногенно­го і природного характеру або мо­жуть бути спровоковані терористич­ними діями.

Принципи захисту випливають з ос­новних положень Женевської кон­венції щодо захисту жертв війни та додаткових протоколів до неї, можли­вого характеру воєнних дій, реальних можливостей держави щодо створен­ня матеріальної бази захисту.

Ними є:

• принцип безумовного примату без­пеки, відповідно до якого VVконцепція прогресу поступається місцем кон­цепції безпеки;

• принцип ненульового (прийнятно­го) ризику, який полягає в намаганні досягти такого рівня ризику на підприємствах, який можна було б розглядати як прийнятний. Його па­раметри мають бути обгрунтовані;

• принцип плати за ризик. Розмір плати залежить від потенційної не­безпеки техногенних об'єктів і є пропорційним величині можливого збитку. Ця плата може бути розум­ним самообмеженням споживання суспільства. Ці кошти спрямовують­ся на створення системи поперед­ньої безпеки та підвищення оплати на виробництвах, де не забезпе­чується безпека (наприклад, вугільні шахти), а також на певні виплати за ризик, що мають стимулювати прове­дення заходів, спрямованих на за­безпечення безпеки;

• принцип добровільності, згідно з яким, ніхто не має права наражати людину на ризик без її згоди;

• принцип невід 'ємного права кож­ного на здорове довкілля. Це право має бути гарантоване і захищене за­коном. Даний принцип передбачає обов'язки фізичних і юридичних осіб забезпечувати таке право і проводи­ти свою діяльність так, щоб не завда­вати шкоди довкіллю;

• принцип правової забезпеченості передбачає, що всі аспекти функціонування системи захисту на­селення і територій регламентуються відповідними законами та іншими нормативно-правовими актами;

• принцип свободи інформації щодо безпеки людини полягає в урахуванні громадської думки під час вирішення питань щодо будівництва небезпеч­них підприємств;

• принцип раціональної безпеки пе­редбачає максимально можливе еко­номічно обгрунтоване зниження ймовірності виникнення надзвичай­них ситуацій і пом'якшення їх наслідків;

• принцип превентивної безпеки -максимально можливе значення ймовірності виникнення надзвичай­них ситуацій;

• принцип необхідної достатності і максимально можливого використан­ня наявних сил і засобів визначає об­сяг заходів щодо захисту населення і територій у разі загрози надзвичай­них ситуацій.

Основними завданнями захисту на­селення і територій під час НС є:

• розроблення і реалізація норма­тивно-правових актів, додержання державних технічних норм та стан­дартів з питань забезпечення захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій;

• забезпечення готовності органів управління, сил і засобів до дій, при­значених для запобігання надзвичай­ним ситуаціям та реагування на них;

• розроблення та забезпечення за­ходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;

• збирання та аналітичне опрацю­вання інформації про надзвичайні ситуації;

• прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій, визначення на основі прогнозу потреби в силах, матеріально-технічних і фінансових ресурсах;

• створення, раціональне збере­ження і використання резервів фінансових і матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання над­звичайним ситуаціям та реагування на них;

• здійснення державної експертизи, нагляду і контролю в галузі захисту населення і територій від надзвичай­них ситуацій;

• оповіщення населення про загрозу та виникнення надзвичайної ситуації і своєчасне та достовірне інформу­ванні його про наявну обстановку і вжиті заходи;

• організація захисту населення (персоналу) та надання безкоштовної медичної допомоги;

• проведення рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та організація життєзабезпечення постраждалого населення;

• здійснення заходів щодо соціально­го захисту постраждалого населення;

• розроблення та забезпечення цільових і науково-технічних про­грам, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям та забезпе­чення сталого функціонування підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування, а також підвідом­чих їм об'єктів виробничого і соціального призначення;

• реалізація визначених законодав­ством прав населення в галузі захис­ту від наслідків надзвичайних ситу­ацій, у тому числі осіб (чи їхніх сімей), які брали безпосередню участь в їх ліквідації;

• навчання та тренування населення способів захисту в разі виникнення надзвичайних ситуацій;

• міжнародне співробітництво у га­лузі захисту населення від надзви­чайних ситуацій.

Захист населення і територій під час надзвичайних ситуацій забезпе­чується скоординованою роботою постійно діючих функціональних і те­риторіальних підсистем ЄДС НС.

Кабінет міністрів України за важливістю – політичною, економічною та оборонною своєю постановою, відносно реалізації мір з ЦО всі міста та території розподіляє на групи – ОВ (особливої важливості) – І, ІІ та ІІІ, а ОГД – на категорії – ОВ, І та ІІ. Ці міста та об’єкти називаються категорованими (КМ та КО).

Для диференційного здійснення заходів щодо захисту населення категорованих міст та ОГД “Норми проектування ІТЗ ЦО” встановлюють певні зони:

• зону можливих руйнувань (сильних та слабких) (ЗМ Сил. Р, ЗМ Сл. Р);

• зону можливого підвищеного РЗ (небезпечного та сильного) (ЗМ Підв. РЗ, ЗМ Неб. РЗ);

• зону можливого затоплення, де відокремлюється зона можливого катастрофічного затоплення;

• заміську зону.

Зона можливих руйнувань (ЗМР) – це територія категорованого міста, або ОГД ОВ поза КМ та прилегла до неї територія.

Зона можливого підвищеного РЗ – це територія в заміській зоні шириною 120 км від межі можливих руйнувань. Ця зона розподіляється на зони можливого небезпечного та сильного РЗ.

Зона можливого небезпечного РЗ – це територія зони можливих руйнувань КМ та ОГД ОВ з прилеглою до цієї зони смугою території шириною 20 км. Для АЕС зону небезпечного РЗ складає зона її можливого руйнування та прилегла до цієї зони смуга шириною 20 км для АЕС потужністю до 4 ГВт та 40 км для АЕС потужністю понад 4 ГВт.

Зона можливого сильного РЗ – це смуга території шириною 100 км, прилегла до межі зони небезпечного РЗ.

Зона можливого затоплення – це територія, в межах якої при затопленні можливі втрати людей, руйнування будівель та споруд, пошкодження або знищення інших матеріальних цінностей. В цій зоні відокремлюється зона катастрофічного затоплення.

Заміська зона – це територія від межі зони можливих руйнувань одного КМ (ОГД ОВ поза КМ) до межі зони можливих руйнувань аналогічних міст та ОГД. Практично за кінцеву межу вказаної зони приймаються кордони області. Ця зона призначена для розташування евакуйованих, населення та ОГД.

З метою захисту населення, змен­шення втрат та шкоди економіці в разі виникнення надзвичайних ситуацій має проводитися спеціальний комп­лекс заходів. Він має такі складові:

1. оповіщення про загрозу і постійне інформування населення;

2. спостереження і контроль за довкіллям, продуктами харчування і водою;

3. укриття в захисних спорудах;

4. інженерний захист територій;

5. медичний захист;

6. біологічний захист;

7. радіаційний та хімічний захист;

8. евакуація населення і розміщення його у заміській зоні.