7. Радіаційний і хімічний захист

Радіаційний і хімічний захист (РХЗ) населення організовується з метою запобігання ураження людей радіоактивними випромінюваннями РВ і сильно діючими отруйними речовинами. Радіаційний і хімічний захист населення покладається на службу РХЗ.

РХЗ населення – це комплекс заходів ЦО по запобіганню і послабленню дії на людей радіоактивних випромінювань, ОР і НХР.

Мета РХЗ – не допустити або максимально послабити дію РВ, ОР, НХР на людей, с/г тварин, продуктів і таке інше і тим самим виключити або зменшити їх втрати.

Цей захист включає заходи щодо виявлення і оцінки радіаційної та хімічної обстановки, організацію і здійснення дозиметричного і хімічно­го контролю, розроблення типових режимів радіаційного захисту, забез­печення засобами індивідуального захисту, організацію і проведення спеціальної обробки.

Виконання вимог даного виду захисту досягається:

• завчасним накопиченням і підтримкою в готовності засобів індивідуального захисту і приладів радіаційної і хімічної розвідки та контролю, обсяги і місця зберігання яких визначаються диференційова­но, відповідно до встановлених зон небезпеки; забезпеченням зазначе­ними засобами перш за все особово­го складу формувань, який бере участь у проведенні рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження, а також персоналу радіаційно і хімічно небезпечних об'єктів економіки і населення, яке мешкає в зонах небезпечного зара­ження навколо них;

• своєчасним впровадженням за­собів, способів і методів виявлення і оцінки масштабів і наслідків засто­сування агресором зброї масового ураження і аварій (руйнувань) на радіаційне та хімічно небезпечних об'єктах господарювання, у тому числі літаків (вертольотів) цивільної авіації, для ведення повітряної радіаційної розвідки місцевості;

• створенням уніфікованих засобів захисту, приладів і комплектів радіаційної, хімічної розвідки та до­зиметричного контролю як для воєнного, так і для мирного часу;

• наданням населенню можливо­стей придбати у встановленому порядку в особисте користування засоби індивідуального захисту і дозиметрів;

• розробленням типових режимів радіаційного захисту населення і функціонування об'єктів господа­рювання в умовах зараження місцевості;

• завчасним пристосуванням об'єктів комунально-побутового обслугову­вання і транспортних підприємств для проведення санітарної обробки людей та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;

• розробленням загальних критеріїв, методів та методик радіаційної та хімічної розвідки і спостережень.

8. Сутність, планування та організація евакуаційних заходів

В умовах неповного забезпечен­ня захисними спорудами в містах та інших населених пунктах, які мають об'єкти підвищеної небезпеки, а та­кож у воєнний час основним спосо­бом захисту населення є евакуація і розміщення його у заміській зоні.

Сутність цього способу захисту полягає в пересуванні значної кількості людей з населених пунктів та районів, що підпали під вплив великих аварій, катастроф, стихійних лих, зараження території радіоактивними речовинами в мирний час, а також в пересуванні матеріальних запасів та виробничих фондів з категорованих міст в заміську зону при загрозі НС та нападу агресора.

Евакуація — комплекс заходів щодо організованого вивезення (виведення) населення з районів (місць), зон можливого впливу наслідків надзвичайних ситуацій і розміщення його у безпечних районах (місцях) у разі виникнення безпосередньої загрози життю та заподіяння шкоди здоров'ю людей. Безпечний район — придатний для життєдіяльності район розміщення евакуйованого населення, який визначається рішенням відповідного органу виконавчої, влади за межами зон можливого зруйнування, хімічного зараження, катастрофічного затоплення, масових лісових і торф'яних пожеж, а також небезпечного радіоактивного забруднення.

Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що містяться у зонах можливого катаст­рофічного затоплення, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, в районах про­гнозованого виникнення локальних збройних конфліктів у 50-кілометровій прикордонній смузі, в районах виникнення стихійного лиха, великих аварій і катастроф (якщо виникає безпосередня загроза життю та за­подіяння шкоди здоров'ю людини).

Залежно від обстановки, яка склала­ся на час надзвичайної ситуації, може бути проведено загальну або часткову евакуацію населення тимчасового або безповоротного характеру.

Загальна евакуація в особливий період проводиться в окремих регіонах за рішенням Кабінету Міністрів України для всіх категорій населення і планується на випадок:

- небезпечного радіоактивного за­бруднення навколо АЕС (якщо вини­кає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров'ю населен­ня, яке проживає в зоні ураження);

- загрози катастрофічного затоплен­ня місцевості з чотиригодинним добіганням проривної хвилі;

- загрози або виникнення збройного конфлікту в районах 50-кілометрової прикордонної смуги.

Часткова евакуація здійснюється, як правило, в умовах переведення, за рішенням Кабінету Міністрів України, системи захисту населення і тери­торій на воєнний стан до початку за­стосування агресором сучасних за­собів ураження, а в мирний час – у разі загрози або виникнення стихійного лиха, аварії, катастрофи.

Під час проведення часткової евакуації завчасно вивозиться не зайня­те у виробництві і сфері обслугову­вання населення: студенти, учні нав­чальних закладів, вихованці дитячих будинків, пенсіонери та інваліди, які утримуються у будинках для осіб по­хилого віку, разом з викладачами та вихователями, обслуговуючим персо­налом і членами їхніх сімей.

У мирний час евакуація населення планується на випадок:

- загальної аварії на атомній елект­ростанції;

- усіх видів аварій з викидом силь­нодіючих отруйних речовин;

- загрози катастрофічного затоплен­ня місцевості;

- великих лісових і торф'яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших геофізич­них і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками, що загрожують населеним пунктам.

Здійснення організованої еваку­ації, запобігання проявам паніки і не­допущення загибелі людей своєчасно забезпечується шляхом:

- планування евакуації населення;

- визначення зон, придатних для розміщення евакуйованих з по­тенційно небезпечних зон;

- підготовки уповноважених органів управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту насе­лення до виконання евакуаційних заходів;

- організації оповіщення керівного складу і населення про початок евакуації;

- організації управління евакуацією;

- всебічного життєзабезпечення ева­куйованого населення у районах заміської зони;

- навчанням населення дій під час проведення евакуації.

Метою планування і здійснення евакуаційних заходів є:

- зменшення ймовірних втрат на­селення;

- збереження кваліфікованих кадрів спеціалістів;

- забезпечення стійкого функціону­вання об'єктів економіки;

- створення угруповань сил і за­собів захисту в заміській зоні з ме­тою проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осеред­ках надзвичайних ситуацій в особ­ливий період.

Евакуаційні заходи здійснюються за рішенням місцевих органів виконав­чої влади, виконавчих органів рад, уповноважених органів з питань над­звичайних ситуацій та цивільного за­хисту населення відповідного рівня.

Кінцева мета цього способу захисту населення – гостро знизити щільність населення в районах можливих уражень і, отже, значно зменшити його втрати (збільшується можливість більш повного захисту населення, що залишилось на небезпечній території). Евакуація населення здійснюється організовано та в обмежений термін. Вона повинна розпочатись не пізніше

4-х годин після отримання розпорядження та закінчитися у такий термін:

- з міст з населенням до 500 тис. чол. – за 12 годин;

- з міст з населенням до 1 млн. чол. не більш ніж за 20 годин;

- з міст з населенням понад 1 млн. чол. протягом доби.

Для визначення порядку та черги вивозу (виводу) людей з міст у призначені для них райони у заміський зоні (та на випадок завчасної евакуації) все населення розподіляється на 3 групи:

- до першої групи належать робітники та службовці ОГД, що не припиняють роботу в місті в умовах НС та забезпечують його життєдіяльність, а також члени їх сімей;

- до другої групи належать робітники та службовці важливих науково-дослідницьких інститутів, конструкторських бюро (КБ), медичних закладів, підприємств, що припиняють свою діяльність у містах в умовах НС або переносять її в заміську зону, а також члени їх сімей;

- до третьої групи належить непрацездатне та не зайняте в виробництві населення (учні, студенти, домогосподарки, пенсіонери та інші).

Евакуація населення може здійснюватися трьома способами:

1. Вивіз населення з використанням всіх видів громадського транспорту (залізничного, водного, автомобільного), а також транспортом індивідуального користування.

2. Вивід населення пішки.

3. Комбінований спосіб, коли масовий вивід населення пішки поєднується з вивозом його всіма видами транспорту.

При загрозі НС в найбільш стислий термін евакуацію населення можна провести тільки комбінованим способом. Перевага комбінованого способу в тому, що він забезпечує досягнення основною частиною населення безпечної зони в порівняно короткий термін.

При комбінованому способі транспортом вивозяться:

- населення, що належить до І групи (для забезпечення безперервності виробництва ОГД, що продовжують діяльність в містах);

- частина населення, що належить до ІІ групи (для підготовки пунктів управління і бази для евакуйованих ОГД);

- частина населення, що належить до ІІІ групи, яка не може пересуватися пішки (люди похилого віку, інваліди, хворі, вагітні жінки, жінки з дітьми до 10-річного віку);

- особистий склад формувань ЦО підвищеної готовності (для підтримки їх в стані до негайного ведення РІНР);

- персонал медичних закладів.

Інша частина населення виводиться пішки. Якщо бракує транспортних засобів, пішки може виводитись і інша категорія населення, включаючи й робітничі зміни І групи (на відстані 20...40 км – однодобовий перехід, V = 4 км/год.)

Евакуація населення здійснюється за виробничо-територіальним принципом: робітники, службовці, студенти та інші – через ОГД, навчальні заклади і таке інше; інша частина населення – через житлово-експлуатаційні контори за місцем мешкання, як правило, в одні райони заміської зони своєї області (виняток для великих міст). Райони для розміщення населення в заміській зоні визначаються виконкомами місцевих рад. При цьому враховуються всі місцеві фактори для забезпечення продовження виробничої діяльності населення та створення для нього необхідних житлово-побутових умов. При розподілі районів заміської зони в найближчій від міста безпечній зоні розміщується населення І групи (те, що продовжує роботу в містах та одночасно входить в склад формувань ЦО). Ця група розміщується поблизу залізниці, водних та автомобільних магістралей з таким розрахунком, щоб час на їх переїзд у місто і повернення не був більше 4-х годин. За цими районами розміщується населення ІІ групи (що переносить роботу в заміську зону) поблизу існуючих або утворюваних виробничих баз. Нарешті, у найвіддаленіших районах розміщується евакуйоване населення ІІІ групи (не пов’язане з виробництвом). Населення, евакуйоване з зон можливого катастрофічного затоплення, розміщується в районах поблизу цих зон.

Планування, організація та проведення евакуації населення доручається управлінням та відділам з НС та ЦЗ всіх ступенів та евакокомісіям. Для організаційного проведення евакуації населення, робітників та службовців на допомогу управлінням та відділам з НС та ЦЗ рішенням місцевих рад створюються спеціальні евакуаційні органи. В обласних містах та міських районах до них належать евакокомісії:

- обласні (міські, районні) евакокомісії на чолі з відповідними заступниками голів виконкомів;

- об’єктові евакокомісії на чолі з заступником керівника ОГД;

- цехові евакокомісії (на великих ОГД) на чолі з заступником начальника цеху.

В сільській місцевості – районні евакоприймальні комісії на чолі з заступником голови райвиконкому.

Зазначені комісії для безпосереднього проведення евакуації населення створюють:

а) збірні евакуаційні пункти (ЗЕП).

ЗЕП призначені для збору, реєстрації та відправки населення за маршрутами евакуації. Вони розміщуються в будь-якому місці поблизу пунктів посадки, якщо населення відправляється транспортом; на околицях міста поблизу кінцевих зупинок міського транспорту та початкових пунктів пішохідних маршрутів, якщо населення пересувається пішки.

В пунктах прийому евакуйованих на місцях.

б) проміжні пункти евакуації (ППЕ).

ППЕ призначені для прийому, обліку, організації відпочинку та подальшої відправки населення за маршрутом (транспортом або пішки). ППЕ розміщуються на маршрутах евакуації населення. В склад ЗЕП та ППЕ входять: працівники виконкому місцевої ради, на території якого розташовано цей пункт, представники управлінь та відділів з НС та ЦЗ району, з якого здійснюється евакуація, відповідальні працівники ОГД, житлово-експлуатаційних контор (ЖЕК), інших закладів, що беруть участь в проведенні евакуації.

в) приймальні евакуаційні пункти (ПЕП).

ПЕП призначені для прийому, реєстрації, розподілу та відправки евакуйованих в кінцеві пункти розміщення. ПЕП розміщуються в будь-якому місці поблизу пунктів висадки.

На території кожного евакопункту або поблизу нього повинні бути захисні споруди з розрахунку розміщення в них людей, що знаходяться на евакопункті. Для забезпечення безперервного руху на шляхах евакуації на кожний маршрут призначається начальник маршруту з групою управління.

В цілому організація та проведення евакуації населення забезпечується низкою спеціальних заходів ЦО, до яких належать:

• транспортне забезпечення: вивіз населення та матеріальних цінностей, перевіз робочих змін в місто та повернення в заміську зону;

• матеріальне забезпечення постачання евакуйованому населенню продуктів та предметів першої необхідності (на маршрутах та в місцях розміщення), організацію харчування робочих змін в місті, постачання води;

• медичне обслуговування евакуйованого населення забезпечується в евакопунктах, ешелонах, колонах, місцях розміщення, а також на об’єктах ОГД, що продовжують працювати. Сільські медичні заклади посилюються за рахунок евакуйованих міських.

• інженерне забезпечення: дотримання та ремонт доріг і дорожних споруд, упорядкування пунктів посадки та висадки, захисних споруд, переходів на водних перешкодах, шляхів для пішохідних колон тощо;

• протирадіаційне, протихімічне та протибактеріальне забезпечення: проведення розвідки, контроль та спостереження за радіаційним, хімічним та бактеріальним станом, забезпечення засобами індивідуального захисту, підготовка засобів дезактивації, дегазації, санітарної обробки і знезараження, встановлення режимів захисту населення та виробничої діяльності ОГД тощо.

Безпосереднє проведення евакуації починається за наказом управлінь і відділів з НС та ЦЗ після отримання ними розпорядження встановленим порядком. Про початок евакуації населення оповіщується за допомогою підприємств, закладів, ЖЕКів та органів міліції. Після отримання повідомлення громадяни у встановлений термін прибувають на зазначені ЗЕП, звідки відправляються в заміську зону. С прибуттям на ПЕП евакуйованих розподіляють по населених пунктах, куди вони і прямують. Евакуйоване населення розміщується як в житлових приміщеннях місцевих мешканців, так і в громадських будівлях. Норми розміщення в житлових приміщеннях, як правило 1:1 до однієї сім’ї додається друга, а в громадських будівлях – з розрахунку 2-3 м² на 1 людину. Якщо житлового фонду бракує, евакуйоване населення тимчасово може розміщуватись в наметах, землянках, лісі тощо. Місцеві органи влади, а також керівники сільськогосподарських та інших підприємств вживають необхідних заходів з працевлаштування та всебічного забезпечення евакуйованого населення.

Питання 2. Характеристика, порядок забезпечення та використання ЗІЗ

Одним з основних способів захисту населення при аваріях на ОГД, АЕС, ХНО, які використовують НХР в умовах мирного часу, а також у випадках застосування агресором зброї масового ураження (ЗМУ) є використання населенням засобів індивідуального захисту органів дихання, шкіри та медичних засобів захисту. Для цього існують спеціальні засоби.

А. Засоби захисту органів дихання

До засобів індивідуального захисту органів дихання відносяться: протигази, респіратори, протипилові тканини, ватно-марлеві пов’язки. Найбільш надійним засобом захисту є протигази. Протигаз надійно захищає органи дихання людини, шкіру обличчя та очі від дії отруйних, радіоактивних речовин і бактеріальних засобів.

За принципом дії всі протигази поділяються на фільтруючі та ізолюючі (ізолюючі дихальні апарати).

Фільтруючі протигази. На сьогодні в системі ЦО країни дорослим населенням використовуються фільтруючі протигази ГП-5 (ГП-5М), ГП-7 (ГП-7В).

Протигаз ГП-5 (ГП-5М) призначений для захисту органів дихання, очей і обличчя людини від отруйних речовин, радіоактивного пилу, бактеріологічних аерозолів (БА) та інших шкідливих домішок.

До складу комплекту протигаза входить: фільтруюче-поглинаюча коробка малих габаритних розмірів, лицьова частина у вигляді шолома-маски, сумка, плівки, що не запотівають. В зимовий час передня частина доукомплектовується манжетами, що утеплюють.

Фільтруючи-поглинаюча коробка протигаза призначена для очищення повітря, що вдихається, від ОР, РР і БЗ; вона обладнана (по напрямку вдихуваного повітря) протидихальним фільтром і хімічним поглиначем. В шоломі-масці розміщені два окулярних вузли, обтічники і клапанна коробка, яка призначена для розподілення потоків повітря, що вдихається і видихається. Коробка має один вдихувальний і два видихувальні (основний і допоміжний клапани). Наявність двох клапанів видиху зменшує можливість “підсосу” – отруйного повітря при вдихуванні.

Протигаз ГП-5М відрізняється від протигаза ГП-5 передньою частиною, яка в своєму герметизуючому корпусі має переговорний пристрій. Шолом-маска протигаза ГП-5 (ШМ-62) виготовляється п’яти ростів: 0, 1, 2, 3, 4, а протигази ГП-5М (ШМ-66 МУ) – чотирьох ростів: 0, 1, 2, 3. Призначення протигаза ГП-5М (ГП-7В) аналогічне призначенню протигаза ГП-5 (ГП-5М).

Протигаз ГП-7В дозволяє здійснити прийом води в зараженій атмосфері. Для покращення еластичності гуми, з якої виготовлені передні частини протигазів ГП-7 (ГП-7В), до неї додають сажу.

Передня частина (маска) протигаза ГП-7 (ГП-7В) випускається трьох ростів: 1, 2 , 3.

Для довідки: В протигазі ГП-5 тренована людина може перебувати до 6 годин, в масці ГП-7 – до 8-10 год. При концентрації ОВ типу V-X – до 0,1 мг/л, час захисної дії фільтрувально-поглинаючої коробки до 7 годин.

Загальновійськовий фільтруючий протигаз малого габариту (ПМГ) призначений для захисту органів дихання, очей і обличчя людини від отруйних, радіоактивних речовин і бактеріальних засобів.

Комплект протигаза ПМГ складається з фільтруючо-поглинаючої коробки, лицьової частини, сумки трикотажного гідрофобного чехла, коробки з запасними мембранами для переговорного пристрою і коробки з незапотіваючими плівками. На кришці коробки з незапотіваючими плівками виштамповані букви “НП”, а на коробці з мембранами – “М”. Протигаз забезпечує надійний захист в інтервалі температур повітря від -10...+30°С і відносної вологості до 100%. В протигазі завдяки наявності переговорного пристрою можлива подача команд.

Захист органів дихання, очей і обличчя людини з допомогою протигазу ПМГ заснований на принципі фільтрації (очищення) вдихаючого зовнішнього повітря від шкідливих домішок. Фільтруючо-поглинаюча коробка (ФПК) служить для очищення повітря від ОР, РР і БЗ. Для цього коробка споряджена спеціальним поглиначем і протидимним (протиаерозольним) фільтром.

Лицьова частина призначена для підведення очищеного в ФПК повітря до органів дихання і виведення видихаючого повітря, а також для захисту очей від попадання на них ОР, РР і БЗ. Лицьова частина ПМГ являє собою напівоб’ємну шолом-маску і виготовляється чотирьох розмірів (ростів): 1, 2, 3, 4. На бокових стінках сумки знаходяться кишені для протихімічного пакету і коробок з незапотіваючими плівками і запасними мембранами. Гідрофобний трикотажний чохол надягається на ФПК у всіх випадках експлуатації для запобігання в неї водяного туману, бруду, снігу, грубодисперсних частинок аерозолю (грунтового пилу).

Додатковий патрон ДПГ-3. Призначений для комплектації цивільних протигазів ГП-5, ГП-7 і дитячих протигазів ПДФ-Ш (2Ш), ПДФ-Д (2Д). В комплекті з протигазами патрон забезпечує захист населення від сильнодіючих отруйних речовин: аміаку, фосгену, хлору, сірководню, фенолу, синильної кислоти, сірковуглецю, хлористого водню і інших. До комплекту постачання патрона входять: додатковий патрон ДПГ-3; з’єднувальна трубка (при використанні з протигазами ГП-5, ГП-7, ПДФ-Ш); вставка.

Зовнішня горловина патрона призначена для з’єднання його з лицевою частиною протигазу за допомогою з’єднувальної трубки, внутрішня в дні патрону – для приєднання до нього фільтруючих коробок ГП-5 або ГП-7. Патрон споряджений спеціальною шихтою. Робота патрона здійснюється таким чином: зовнішнє повітря, попередньо очищене у фільтруючо-поглинаючій коробці протигазів ГП-5 (ГП-7) від аерозолів і парів НХР, надходить в патрон, де остаточно очищується в підмасочний простір лицевої частини протигазу.

Для довідки: Додатковий патрон ДПГ-3 використовуються тільки в комплекті з фільтруючо-поглинаючими коробками цивільних протигазів ПДФ-Д, ПДФ-Ш (2Ш). Використання патрона без фільтруючо-поглинаючих коробок протигазу категорично забороняється. Тривалість використання патрона за призначенням в реальних умовах експлуатації складає не більш 60 хвилин. При відсутності в сумці вкладишів в отвір для ФПК вставляється пластмасова вставка, яка полегшує доступ повітря у ФПК.

Комплект додаткового патрона (КДП), що призначений до загальновійськового фільтруючого протигазу, є засобом індивідуального захисту органів дихання людини від окислу вуглецю і радіоактивного пилу.

КДП містить: патрон ДП-2, фільтр ПДФ, з’єднувальну трубку, сумку, бирку. Експлуатація здійснюється при наступних умовах:

– температура від – 40....+ 40°С;

– концентрація окислу вуглецю в повітрі до 1% (12 мг) загальною тривалістю до 1,5 г

Час захисної дії додаткового патрона ДП-2 щодо окислу вуглецю і граничний привіс патрона залежить від температури навколишнього середовища:

Принцип захисної дії патрона ДП-2 полягає в тому, що окись вуглецю в суміші з повітрям, проходячи через шихту, перетворюється на вуглекислий газ. Фільтр ПДФ використовується для очистки повітря від радіоактивного пилу.

Дитячі фільтруючі протигази (мал. 2.27). Для захисту органів дихання, очей і обличчя дитини від попадання радіоактивних, отруйних речовин і бактеріальних засобів призначені дитячі фільтруючі протигази ПДФ-Д і ПДФ-Ш.

Протигази ПДФ-Д (протигаз дитячий фільтруючий дошкільний), призначений для дітей віком від 1,5 до 7 років. Вони комплектуються протигазними коробками типу ГП-5 в якості передньої частини – масками МД-3 (маска дитяча тип третій), чотирьох ростів: 1, 2, 3, 4-го. Маски мають наголовник у вигляді тонкої гумової пластини з п'ятьма стрічками, які мають на собі виступи з цифрами. З'єднувальна трубка маски приєднана збоку від клапанної коробки.

Протигази ПДФ-Ш (протигаз дитячий фільтруючий, шкільний) призначений для дітей віком від 7-ми до 17 років. Вони комплектуються протигазними коробками типу ГП-5 і в якості передньої частини масками: МД-3 двох ростів (3-го і 4-го) або шолом-масками ШМ-62 чотирьох ростів: 0, 1, 2, 3-го. До комплекту дошкільного дитячого протигаза входить також і сумка для зберігання і носіння протигаза та засобу для попередження запотівання скла (в протигазах ПДФ-Д2-3, 1 4-го ростів і ПДФ-Ш всіх ростів – незапотіваючі плівки і утеплювальні манжети, в усіх інших протигазах – спеціальний “олівець”).

Камера захисна дитяча КЗД-4 (6) (Мал. 2.28). Камера КЗД-4 (камера захисна дитяча, тип четвертий) призначена для захисту дітей у віці до 1,5 років.

Час перебування дитини в камері – 4 години в інтервалі температур від -30 до +30°С. Основним вузлом камери є оболонка, що являє собою мішок із прогумованої тканини. В оболонку вмонтовані два дифузійно-сорбуючих елементи. В ній є вхідний отвір, через який в камеру вкладається дитина. Оболонка монтується на розбірному каркасі, що утворює разом з піддоном ліжко-разкладачку. Для перенесення камери призначена плечова регульована по довжині стрічка, а для герметизації передбачений затискач. Крім того, в оболонці зроблено два вікна для спостереження за дитиною, яка перебуває в камері. У верхній частині оболонки є рукавиця, яка виготовлена з прогумованої тканини. Вона призначена для догляду за дитиною.

Призначення і будова камери захисної дитячої КЗД-6 такі ж, як і камери КЗД-4. Однак камера КЗД-6 має деякі відмінності і час перебування дитини в ній збільшений до 6 годин при температурі від -10 до +26°С, для зручності рукавиця подовжена, є пристосування для закріплення дитячої їжі, а також є поліетиленова накидка. Захисна дія камер базується на тому, що дифузійний матеріал дифузійно-сорбуючих елементів, маючи необхідну пористість, забезпечує проникнення кисню в камеру і вихід вуглекислого газу з неї. Отруйні речовини поглинаються цим матеріалом і не потрапляють у середину камери.

Для захисту органів дихання людей від чадного газу використовується гопкалітовий патрон-каталізатор. (Гопкаліт МО₂ + СО) .

Ізолюючі засоби індивідуальн6ого захисту органів дихання. Перевагою ізолюючих дихальних апаратів (ІДА), що забезпечують органи дихання людини необхідною кількістю чистого повітря, є те, що вони можуть застосовуватися незалежно від складу оточуючої атмосфери. До них належать:

- автономні дихальні апарати, що забезпечують органи дихання людини дихальною сумішшю із балонів зі стисненим повітрям або стисненим киснем, чи за рахунок регенерації кисню за допомогою кислотовмісних продуктів;

- шлангові дихальні апарати, за допомогою яких чисте повітря подається до органів дихання по шлангу від повітродувок або від компресорних магістралей.

Ізолюючий дихальний протигаз ІП-4 призначений для захисту органів дихання, шкіри, обличчя і очей від будь-яких шкідливих домішок незалежно від їх концентрації при виконанні робіт в умовах нестачі або відсутності кисню. Призначений тільки для роботи на суші. ІП-4 складається з лицьової частини із з’єднувальною трубкою, регенеративного патрона, дихального мішка, каркасу. До комплекту ІП-4 також входять незапотіваючі плівки, утеплюючі манжети і сумка.

Лицьова частина ІП-4 служить для ізоляції органів дихання від оточуючого середовища, направлення видихуваної газової суміші в регенеративний патрон, підведення очищеної від вуглекислого газу і водяних парів та збагаченої киснем газової суміші до органів дихання, а також для захисту очей і обличчя від будь-якої шкідливої суміші в повітрі.

Регенеративний патрон призначений для одержання кисню, необхідного для дихання, а також для поглинання вуглекислого газу і вологи, що входять до складу видихуваної суміші. Дихальний мішок служить резервуаром для видихуваної газової суміші і кисню, що виділяється регенеративним патроном. Клапан надлишкового тиску призначений для випуску надлишку газу з системи дихання при роботі. Каркас призначений для розміщення в ньому дихального мішка і запобігання стиску мішка при експлуатації апарата і кріплення регенеративного патрона. Сумка служить для зберігання і переносу ІДА, а також для захисту його вузлів від обливання НХР і механічних пошкоджень. Сумка виготовлена із спеціальної прогумованої тканини, стійкої по відношенню до агресивних речовин. В основі роботи подібного ІДА лежить принцип хімічної регенерації видихуваного повітря в регенеративному патроні, тобто поглинання вуглекислого газу і парів води і виділення кисню, що супроводжується виділенням тепла, тому в міру використання регенеративний патрон нагрівається.

Для довідки: час роботи в ізолюючому дихальному апараті визначається фізичним навантаженням і для ІП-4 складає при легкому фізичному навантаженні біля 180 хв., при середньому 60 хв., при великому 30 хв., робочий інтервал температур від -40 до + 40^ОС.

Ізолюючий дихальний апарат ІП-5. Він є індивідуальним аварійно-рятувальним засобом і призначений для виходу із затоплених (затонувших) об’єктів бронетанкового озброєння методом вільного спливання з швидкістю до 1м/с або методом поступового підняття на поверхню води, а також дозволяє виконувати під водою неважкі роботи, може використовуватися і на суші.

Для довідки: максимально припустимий час роботи у воді при легкому фізичному навантаженні для ІП складає 90 хв., на поверхні до 200 хв.

Промислові протигази. При виникненні аварійних ситуацій на ОГД, які використовують НХР, для захисту робітників і службовців застосовуються фільтруючі промислові протигази різних марок. Так для захисту від аміаку, сірководню та інших сумішей застосовуються протигази марки “КД” (колір коробки сірий). Надійний захист від хлору забезпечує протигаз марки ”В” (колір коробки жовтий) і марки “М” (колір коробки червоний). Промисловий протигаз “В” захищає також від сірчаного ангідриду, випарів сірчаної, соляної та азотної кислот. Протигаз марки “А” (колір коробки коричневий) захищає від випарів дихлоретану, ацетону, бензину, спирту, дизельного палива; марки “Е” (колір коробки чорний) – від миш'яковистого і фосфористого водню; “БКФ” (колір коробки захисний) – від оцетної кислоти, “СО” (колір коробки сірий) від окису вуглецю та інше.

Респіратори. Призначені для захисту органів дихання від радіоактивного пилу при діях на місцевості, зараженій радіоактивними речовинами і у вторинній хмарі бактеріальних засобів.

Респіратор Р-2 являє собою фільтруючу напівмаску з двома вдихувальними і одним видихувальним клапаном. Вона оснащена запобіжним екраном, наголовачем, який складається з еластичних і нееластичних стрічок і носового затискача.

Для захисту органів дихання дітей призначений респіраторР-2Д (мал. 2.30), який відрізняється від респіратора Р-2 тільки меншими розмірами. Зовнішня частина напівмаски виготовлена з пористого синтетичного матеріалу (поліуретану), а внутрішня – з повітронепроникної плівки, в яку вмонтовані дихальні клапани. Між зовнішньою і внутрішньою частинами респіратора розміщений фільтр, який складається із полімерних волокон.

При вдихуванні повітря проходить через зовнішню поверхню напівмаски і фільтр, де очищується від пилу, звідки через вдихувальні клапани потрапляє до органів дихання. Повітря, яке вдихається, виходить назовні через видихувальний клапан респіратора. Зберігають і переносять респіратор в закритому поліетиленовому мішечку.

До респіраторів одноразового використання відносять респіратори типу “Пелюсток”, “Кама”, У-2К. В якості фільтрів в них використовуються тонковолокнисті фільтрувальні матеріали. В нашій країні з усіх відомих матеріалів найбільше поширені полімерні фільтрувальні матеріали типу ФП, завдяки їх високій еластичності, механічній міцності, великій пилоємкості і стійкості до хімічно агресивних речовин, а головне – через їх високу фільтруючу здатність. Найчастіше застосування мають матеріали марок ФПП-15-1,5; ФПП-70-0,5; ФПП-70-0,2.

Для довідки: перші дві літери в марці матеріалу типу ФП означають “Фільтр Петрянова”, наступна – полімер, з якого виготовлені волокна (перхлорвініл, А, ацетатцелюлоза і інші). Далі через дефіс записується середній діаметр волокон в десятих долях мікрона, потім через дефіс опір фільтруючого шару в мм. вод. стовпчика. Ці матеріали стійкі при температурі до 60°С, стійкі також до кислот і лугів, мають високу фільтруючу здатність до аерозолів.

При ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС широко застосувалися протиаерозольний респіратор ПВ-1 “Пелюсток”. Випускається він трьох типів: “Пелюсток-200”, “Пелюсток-40”, “Пелюсток-5”. Призначення респіраторів ПВ-1 “Пелюсток” наведено у таблиці 2.21. Найбільш ефективним респіратором є ПВ-1 “Пелюсток-200”. Конструктивно всі три типи респіраторів однакові і являють собою легку напівмаску з матеріалу ФПП, яка служить одночасно і фільтром. В неробочому стані респіратор має вигляд кола. Каркасність напівмаски в робочому стані забезпечується розпоркою і аппретованого зовнішньою марлею. Щільне прилягання респіратора до обличчя досягається за допомогою гумового шнура, вшитого в периметр кола, алюмінієвої пластини, яка затискає перенісся, а також завдяки електростатичному заряду матеріалу ФПП, яка утворює смугу. Фільтр респіратора “Пелюсток-200” виготовлений з матеріалу ФПП-15-1.5. Фільтром в респіраторах “Пелюсток-40” і “Пелюсток-5”слугують матеріали ФПП-70-0.5 і ФПП-70-0.2

На підприємствах промисловості для захисту органів дихання людей від НХР у вигляді випадів і газів при їх концентрації в повітрі не більше 10-15 ГДК широко використовуються протигази-респіратори РПГ-67 і РУ-60 (РУ-60МУ).

Протигази-респіратори складаються з гумової напівмаски і змінних фільтрувально-поглинаючих патронів, пластмасових манжет з клапанами вдиху, клапана видиху з запобіжним екраном, трикотажного обтюратора, а також наголовника для кріплення респіратора на голові.

Фільтруючі патрони протигазових респіраторів випускаються марок А, Б, В, Г, Д , які спеціалізовані за призначенням в залежності від фізико-хімічних і токсичних властивостей НХР. Патрони розрізняють між собою за складом поглинувачів, а також за зовнішнім виглядом – маркуванням, нанесеним в центрі перфорованої сітки патрона. Респіратор РУ-60МУ рекомендується використовувати при підвищених концентраціях пилу в повітрі. У нього передбачена заміна протиаерозольного фільтру.

Організуючи нагромадження і використання ЗІЗ слід підкреслити, що громадянські протигази розроблялись для захисту населення від зброї масового ураження, а тому надійно захищати від усіх відомих бойових ОР, вони не забезпечують захист від цілої низки найбільш поширених НХР – таких як аміак, двоокис азоту, окис етилену.

Усього на 20-30 хвилин вони захищають від хлору і хлорціану. Тому в умовах зараження повітря зазначених НХР фільтруючі протигази не слід застосовувати для проведення аварійно-рятувальних робіт, а можна використовувати лише на короткий час (не більше 7-8 хвилин) для видиху з зони хімічного зараження. Особливо слід підкреслити, що фільтруючі протигази не захищають від окису вуглецю, внаслідок чого їх категорично забороняється використовувати при гасінні пожежі.

Найпростіші засоби захисту органів дихання. Застосовуються для захисту органів дихання від радіоактивних речовин і бактеріальних засобів при відсутності протигазів і респіраторів або їх несправності.

Протипилова маска з тканини (ПТМ-1) складається з двох основних частин – корпуса і кріплення. В корпусу роблять оглядові отвори, в які вставляють скло або пластинки з плексигласу, целулоїду або будь-якого іншого прозорого матеріалу.

Маски виготовляють семи розмірів в залежності від висоти обличчя. Корпус маски складається з 4-5 шарів тканини. Для верхнього береться нещільна тканина: бязь, штапельне, бавовняне або трикотажне полотно, міткаль, шотландка і інші.

Для внутрішніх шарів (може бути 2 або 3) підходять більш щільні матеріали – бумазея, фланель, байка, сукно, бавовняне або шерстяне полотно з начосом. Нижній шар може бути із сатину, бязі та інших нелиняючих тканин. А кріплення – з одного шару тканини, краще підкладочної або білизневої. Розкрій шарів корпусу маски, а також кріплення виконується по раніше підготовлених викрійках чи лекалах.

Ватно-марлеву пов'язку звичайно роблять з куска марлі довжиною 100 і шириною 50 см. Його розстилають на столі, на середину кладуть вату, розміром 30х20 см і завтовшки приблизно 2 см. Вільні кінці марлі по всій довжині шматка з обох сторін загортають, закриваючи вату. Після цього на кінцях марлі роблять розрізи довжиною 30-35 см, які утворюють дві пари зав’язок. Накладають пов’язку на обличчя так, щоб був закритий низ підборіддя, а верхній край закривав ніс і доходив до очних ям. Нижні кінці зав’язуються на тім’ї, а верхні – на потилиці за вухами.

Для захисту очей обов’язково використовують протипилові окуляри. Виготовляються маски (пов’язки) переважно самим населенням. Найпростіший засіб для захисту органів дихання від випарів НХР (хлор, аміак та інше) можуть використовуватися зволожені водою маски з тканини, виготовлені з підручних матеріалів.

Б. Засоби захисту шкіри

Призначені для захисту відкритих ділянок тіла від аерозолів і рідких ОР, діючих через шкіру (іприт, зоман, V-X), запобігання зараженню РР і БЗ, а також часткового захисту від дії світлового випромінювання. Застосовуються вони також при роботі із НХР, при проведенні дегазаційних, дезактиваційних і дезінфекційних робіт. За принципом захисної дії засоби захисту шкіри поділяються на ізолюючі і фільтруючі.

Ізолюючі засоби захисту шкіри. Виготовляють із повітронепроникних матеріалів, спеціальної еластичної морозостійкої прогумованої тканини.

До них відносяться: загальновійськовий комплект (33К), легкий захисний костюм Л-1, захисний комбінезон, захисний костюм.

Загальновійськовий костюм ЗЗК-3 складається із захисного плаща, захисних чобіт, рукавиць. Захисний плащ виготовляється із спеціальної прогумованої тканини. Його можна використовувати в вигляді накидки або одягати, застосовувати в якості комбінезона.

Для довідки: випускаються 33К-3 п’яти розмірів: перший розмір для зросту до 165 см, другий від 165 до 170 см, третій від 170 до 175 см, четвертий від 175 до 180 см, п’ятий вище 180 см.

Захисні підколінки виготовляються з прогумованої тканини. Їх підошви підшивають брезентовою або гумовою зав’язкою. Випускаються вони трьох розмірів: перший – для чобіт розміром 37- 40, другий 41-42, третій 43 і більше.

Захисні рукавиці гумові, з обтюраторами або з видовженими крагами з імпергнованої тканини. Рукавиці можуть бути зимові і літні. Зимові рукавиці утеплені вкладишами, які приєднуються гудзиками.

Оскільки ЗЗК не забезпечує повної герметичності, його, як правило, використовують в поєднанні з імпергнованим одягом і білизною, які захищають тіло людини від дії ОР.

Легкий захисний костюм Л-1 використовується особовим складом розвідувальних та інших формувань ЦО при проведенні радіаційної, хімічної, бактеріологічної розвідки, проведенні робіт по знезараженню.

Костюм виготовлений з прогумованої тканини і комплектується сорочкою з капюшоном, штанами з пришитими до них панчохами, двопалими рукавицями і підшоломником. Крім того, до комплекту входить сумка для перенесення костюма із запасною парою рукавиць (мал. 2.32).

Для довідки: костюм Л-1 виготовляють трьох розмірів: перший – для зросту до 165 см, другий від 165 до 172 см, третій вище 172 см. Розмір костюма вказується на передній стороні рукавиць. Маса Л-1 близько 3 кг. Костюм захищає від аерозолів і краплиннорідких ОР на протязі декількох годин.

Захисний комбінезон та захисний костюм виготовлені з прогумованої тканини і застосовуються для захисту людей при роботі в районі хімічного або радіоактивного зараження. Ними забезпечують особовий склад формувань знезараження. Захисний комбінезон використовується в комплекті з гумовими чоботами, рукавицями та імпрегнованим підшоломником. Комбінезон складається із зшитих разом штанів, куртки, капюшону. Для комбінезону передбачено такі ж розміри, як і для легких захисних костюмів Л-1. Гумові чоботи виготовляються шести розмірів – від 41 до 46. Гумові рукавиці п’ятипалі, всі однакового розміру.

Захисний костюм, який складається з прогумованої куртки-штанів, відрізняється від захисного комбінезону лише тим, що його складові виготовлено окремо. Захисні комбінезон і костюм захищають від аерозолів і краплинно-рідинних ОР на протязі декількох годин.

Для довідки: щоб зберегти максимальну працездатність при користуванні засобами захисту шкіри ізолюючого типу (за виключенням Л-1), треба враховувати температуру повітря і одягати їх при Т +45^ОС і вище на білизну, при температурі від 0 до -16⁰С поверх літнього одягу, при температурі від 0 до -10⁰С поверх зимового одягу, нижче -10⁰С поверх ватника. Захисний костюм Л-1 завжди одягають поверх сезонного одягу. Гумові чоботи при температурі нижче 0⁰С одягають на теплі шкарпетки, або онучі. Гумові рукавиці – поверх вовняних.

Фільтруючі засоби захисту шкіри. Призначені вони для захисту шкіри людини від дії ОР, які знаходяться в газоподібному стані. Крім того, фільтруючі засоби захисту шкіри забезпечують захист від радіоактивного пилу і аерозолів, бактеріальних засобів. Тканина фільтруючого захисного одягу просочена спеціальними хімічними речовинами, які тонким шаром обволікають нитки матеріалу. Проміжки між нитками залишаються вільними і повітропроникність тканини зберігається, проте випари ОР при проходженні через них поглинаються. До фільтруючих засобів захисту шкіри відноситься комплект захисного фільтруючого одягу.

Комплект захисного фільтруючого одягу (ЗФО) складається з бавовняного комбінезона, чоловічої натільної білизни, підшоломника та двох пар онуч. Разом за комплектом ЗФО використовують гумові чоботи, рукавиці.

Комбінезон і одна пара рукавиць просочені водним розчином спеціальної пасти, що забезпечує затримку і нейтралізацію випарів ОР.

Для довідки: комбінезони ЗФО випускають трьох розмірів – перший для зросту до 160 см, другий від 160 до 170 см., третій вище 170 см. Комплект ЗФО захищає людину від дії випарів і аерозолів ОР на протязі кількох годин.

Найпростіші засоби захисту шкіри виготовлені з підручних засобів, забезпечують захист шкірних покривів людини від РР і БЗ, а в деяких випадках і від краплиннорідких ОР та інших випарів. В ролі підручних засобів може бути використаний виробничий, побутовий, спортивний одяг.

Виробничий одяг – спецодяг у вигляді курток і штанів, халатів і комбінезонів, особливо пошитих з брезенту, грубого сукна, прогумованої або вогнестійкої тканини, здатний захищати не тільки від РР, БЗ але не пропускає на протязі певного часу краплиннорідких ОР.

Так, спецодяг з брезенту захищає від дії краплиннорідких ОР до 1 години зимою і до 30 хв. влітку. З побутового одягу найкраще застосовувати плащ та накидку з прогумованої тканини, покритої хлорвініловою плівкою. Такий одяг добре охороняє шкіру від зараження РР, БЗ і не менше 10 хв. захищає від краплиннорідких ОР.

Зимовий одяг (пальто, ватники тощо) в літній час захищають від краплиннорідких ОР на протязі 20 хв., а взимку до 1 години. Певну захисну дію мають і різні спортивні костюми. Для захисту ніг використовують взуття (чоботи, калоші), які не пропускають краплиннорідких ОР на протязі 3-6 годин. Можна використовувати також взуття із шкіри і шкірозамінників.

Для захисту рук найбільш підходять гумові або шкіряні рукавиці. Однак треба мати на увазі, що інколи звичайний одяг не є повністю герметичним і не ізолює тіло людини від зовнішнього середовища. Тому використовуючи повсякденний одяг для захисту шкіри, необхідно ретельно його загерметизувати. Для цього верхній одяг застібають на всі гудзики, гачки і кнопки, піднятий комір щільно обмотують шарфом або хусткою. Кінці рукавів і штани зав’язують стрічками, куртки чи піджаки заправляють в штани. Одяг обов’язково підпоясують. Посилити захисні властивості звичайного одягу і збільшити його герметичність можна за рахунок деяких змін в його крої і просоченням його спеціальними розчинами.

В. Медичні засоби захисту

До медичних засобів захисту відносяться: аптечка індивідуальна АІ-2, індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8, перев’язочний пакет індивідуальний “ППІ”.

Аптечка індивідуальна АІ-2 призначена для надання само- і взаємодопомоги при ураженнях, опіках і профілактики від ураження людей радіоактивними отруйними речовинами і бактеріальними засобами.

Вона складається з набору медикаментних засобів (антидот), які запобігають або зменшують дію на організм людини іонізуючих випромінювань, отруйних речовин. Комплект препаратів вкладений в пеналі, розділений по заглибинах в пластмасовій коробці. Аптечку після отримання необхідно мати при собі (носити в кишені).

На пеналах, вкладених в аптечку, вказані назви препаратів, кількість таблеток і маса.

Для довідки: необхідно пам'ятати, що дітям до 8 років на один прийом дають 1/4 таблетки, дітям до 15 років – 1/2 таблетки довільного з вказаних препаратів, крім радіозахисного засобу № 2 і протибольового засобу, який дають дітям в повній дозі незалежно від віку.

Індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8 призначений для знезаражування ділянок тіла, одягу, спорядження, на які потрапили краплини рідких ОР (НХР). Він складається із скляного флакона з дегазуючим розчином і чотирьох ватно-марлевих тампонів, які знаходяться у герметичному пакеті. Дегазуючий розчин вступає в хімічну реакцію з ОР (НХР) і знезаражують їх шляхом перетворення в нетоксичні або малотоксичні хімічні сполуки. Рідиною з ІПП-8 можна обробити близько 500см² одягу або відкритих ділянок тіла. При потрапленні краплиннорідких ОР (НХР) на відкриті ділянки шкіри і одягу необхідно змочити тампони рідиною з флакона і протерти ними закраплені ділянки тіла і частини одягу, які прилягають до відкритих ділянок шкіри. При обробці може з’явитися відчуття пекучості, але воно швидко проходить і не впливає на працездатність. Рідина флакона отруйна і небезпечна при потраплянні в очі. Використані тампони після обробки поверхонь, отруєних ОР (НХР), не можна розкидати, їх збирають, спалюють або закопують в землю в відведених місцях.

Для довідки: при відсутності індивідуального протихімічного пакета для обробки заражених ділянок тіла можна використати підручні засоби, які застосовуються в побуті: шампуні, мило, пральні порошки. Вказані засоби розчиняють у воді і отриманим розчином змивають ОР з отруєних поверхонь. Замість тампонів можна використати папір, паклю і інше.

На сьогодні у спорядження формувань ЦО замість індивідуальних протихімічних пакетів ІПП-8, ІПП-9 поступають індивідуальні протихімічні пакети ІПП-10 або ППІ. Рецептура ІПП-10 має профілактичні якості (нею можна обробляти різні поверхні) до зараження їх ОР (НХР).

Пакет перев'язочний індивідуальний ППІ – пакет складається з бинта шириною 10 см довжиною 7 м, двох ватно-марлевих подушечок (17,5х32 см), одна з яких пришита до кінця бинта, а друга може переміщуватися. Складені 2 спресовані бинти і ватно-марлеві подушечки загорнуті в пергаментний папір і вкладені в герметичний чохол з прогумованої або іншої вогненепроникної тканини. В пакеті знаходяться шпилька, на чохлі вказані правила користування пакетом. Зовнішній чохол пакета, внутрішня поверхня якого стерильна, використовується для накладання стерильних пов’язок.