2. Чинники та загрози військовій безпеці України

Ключовим питанням для визначення воєнної небезпеки, існуючих і прогнозованих загроз для національної і воєнної безпеки України є проблема формулювання національних інтересів держави у даній сфері. Сучасна система національних інтересів країни достатньо повно відображена в Законі України "Про основи національної безпеки України".

До національних інтересів у воєнній сфері належать:

• унеможливлений поширення зброї масового ураження і засобів її доставки;

• ефективно існуючі структури і механізми забезпечення міжнародної безпеки та глобальної стабільності;

• неможливість втягування України в регіональні збройні конфлікти чи у протистояння з іншими державами;

• недопущення нарощування іншими державами поблизу кордонів України угруповань військ та озброєнь, які порушують співвідношення сил, що склалося;

• підтримання належного рівня забезпечення військовою та спеціальною технікою та озброєнням нового покоління Збройних сил України, інших військових формувань;

• підтримання боєздатності Зброй них сил України;

• достатнє фінансове забезпечення програм реформування Збройних сил України та оборонно-промислового комплексу України;

• утилізація застарілої та не потрібної для Збройних сил У краї ни воєнної техніки, озброєння, вибухових речовин;

• договірно-правове оформлення і облаштування державного кордону України;

• достатній соціальний захист військовослужбовців, громадян, звільнених з воєнної служби, та членів їхніх сімей.

Формування системи даних інтересів відбувається з огляду на загальну систему національних інтересів, втім враховує специфіку воєнної сфери. Більш того, даний процес відбувається з огляду на цілу низку чинників, які підвищують рівень воєнних загроз.

Відтак, до чинників, що підвищують рівень воєнної загроза Україні належать:

• технологічний відрив ряду провідних держав, що останнім часом значно збільшився, і нарощування їх можливостей но створенню озброєнь і воєнної техніки нового покоління. Така ситуація може підштовхнути їх до якісно нового етапу у зовнішніх відносинах;

• перехід окремих держав до практики силових (військових) дій поза норм і принципів міжнародного права і без санкції Ради Без* пеки ООН. Зведений в ранг стратегічної доктрини, він чреватий загрозою дестабілізації як національної безпеки України, так і всієї стратегічної обстановки в світі;

• активізація діяльності на території України іноземних спеціальних служб і використовуваних ними організацій;

• тривалий процес реформування воєнної організації і оборонного промислового комплексу України, недостатнє фінансування національної оборони і недосконалість нормативно-правової бази. Як результат — критично низький рівень оперативної і бойової підготовки Збройних сил України, інших військ, військових формувань і органів, неприпустиме зниження забезпеченості військ (сил) сучасним озброєнням, військовою і спеціальною технікою, крайня гострота соціальних проблем, необґрунтоване і таке, що відбувається поза змісту національних інтересів скорочення армії. Усе це в значній мірі веде до значного зниження рівня як воєнної безпеки України зокрема, так і національної безпеки в цілому.

Для аналізу того, як складатиметься військово-політична обстановка, в якій Україні доведеться існувати як суб'єкту світової політики, слід враховувати, зокрема, її геополітичне і геостратегічне положення — воно є унікальним.

Україна розташована у самому серці Європи, саме це є висхідним при формуванні системи воєнної безпеки. Україна не є сусідом або державою, що граничить із Європою, Україна є Європа і вже через це може і має активно впливати як на регіональні, так і на глобальні соціально-економічні та політичні процеси і життя планети в цілому. Джерелом загроз за даного випадку виступають з одного боку намагання деяких держав зімкнути "кільце Анаконди" над Росією, і з іншого прагнення Росії до повернення домінування над Євразією.

За умов невизначеності напрямів зовнішньої політики, зокрема напрямів адекватного загрозам та небезпекам розвитку воєнної системи безпеки Україна ризикує бути утягненою у політичні гру інших країн, в якій її роль буде зводитися до неправомочного суб'єкта, участь якого віршуватиметься іншими країнами.

Розташування України в Серці Європи, перетин України декількома світовими цивілізаціями робить її об'єктом постійних воєнних загроз як локального, так і масштабного характеру.

До основних чинників, які визначатимуть характер воєнних загроз і небезпек на початку XXI століття, а також основних тенденцій у глобальній розстановці сил в світі належать наступні:

• високий ступінь глобальної нестабільності;

• зростання активності у використанні воєнної сили при вирішенні спірних як внутрішніх, так і міжнародних проблем;

• зростання впливу і можливостей терористичних, екстремістських та трансурядових організацій;

• яскраво виражене прагнення Євросоюзу, Росії та Китаю протистояти забезпеченню глобального лідерства США, яке за оцінками фахівців відбуватиметься не менше перших 20 років XXI століття.