- •Тема 1. Безпека як категорія у науці
- •1.1. Генезис поняття безпека
- •1.2. Національна безпека держави та її складові
- •1.3. Об’єкти та суб’єкти національної безпеки України
- •1.4. Принципи забезпечення національної безпеки. Пріоритети національних інтересів України
- •Тема 2. Система управління національної безпеки України.
- •2. Структура системи управління національною безпекою.
- •3. Компетенція Президента України у забезпеченні національної безпеки України.
- •4. Рада національної безпеки і оборони України як орган стратегічного управління національною безпекою.
- •5. Конституційні засади організації та діяльності Кабінету Міністрів України в сфері управління національною безпекою
- •6. Компетенція Верховної Ради України в сфері забезпечення національної безпеки.
- •7. Сили забезпечення національної безпеки України.
- •8. Роль овс України в управлінні національною безпекою.
- •9. Роль Внутрішніх військ мвс України в управлінні національною безпекою.
- •10. Роль Служби безпеки України в управлінні національною безпекою.
- •11. Роль Державної прикордонної служби України в управлінні національною безпекою.
- •12.. Роль Державної митної служби в управлінні національною безпекою.
- •13. Компетенція Збройних Сил України в управлінні національною безпекою.
- •14. Завдання Управління державної охорони України у сфері управління національною безпекою.
- •15. Війська цивільної оборони в управлінні національною безпекою.
- •16. Роль сил спеціального призначення у забезпеченні національної безпеки України.
- •Тема 3. Економічна безпека держави
- •2. Національні економічні інтереси та критерії економічної безпеки.
- •3. Чинники та загрози економічній безпеці держави.
- •Тема 4. Оцінка рівня економічної безпеки держави
- •2. Класифікація показників економічної безпеки Рівень економічної безпеки (екб) держави досліджують через систему критеріїв та статистичних показників (індикаторів екб).
- •3. Показники економічної безпеки для різних сфер життєдіяльності, та методика їх розрахунку.
- •4. Теоретичні підходи до визначення рівня економічної безпеки.
- •5. Індикативний аналіз, як один з найефективніших методів визначення рівня економічної безпеки
- •Методика встановлення порогових рівнів по індикаторах економічної безпеки.
- •Тема 5. Військова безпека держави
- •2.Військова небезпека і військова загроза: джерела і характерні ознаки
- •2. Чинники та загрози військовій безпеці України
- •4. Існуючі та прогнозовані загрози воєнній безпеці України
- •5.Система забезпечення військової безпеки і умови її формування.
- •6. Складові системи воєнної безпеки і їх повноваження
- •7. Аналіз стану системи воєнної безпеки
- •Тема 6. Геополітична безпека та її стан на сучасному етапі
- •2.Джерела геополітичної безпеки.
- •3.Основні закони геополітичної безпеки.
- •4. Загальна характеристика України як суб'єкта геополітики
- •5. Сучасні загрози геополітичній безпеці
- •6. Система забезпечення геополітичної безпеки
- •7. Пріоритетні напрями забезпечення геополітичної безпеки
- •Тема 7. Екологічна безпека України
- •2. Екологічні закони та головні принципи екологічної безпеки
- •3. Основні риси та критерії екологічної безпеки екологічній безпеці властиві певні риси.
- •4. Поняття та види загроз національній безпеці в екологічній сфері
- •5. Напрями забезпечення національної безпеки в екологічній сфері
- •Тема 7. Демографічна безпека держави
- •2. Економічні чинники демографічної безпеки держави
6. Система забезпечення геополітичної безпеки
Система забезпечення геополітичної безпеки — організована державою система суб'єктів: державних органів, громадських організацій, посадових осіб і окремих громадян, об'єднаних цілями та завданнями щодо просування забезпечених недоторканністю національних інтересів у геополітичній сфері.
Ураховуючи те, що органом стратегічного управління національною безпекою виступає Рада національної безпеки і оборони України, відповідно до розглядуваної нами сфери життєдіяльності — геополітичної — проаналізуємо суб'єктів управління національною безпекою саме у даній сфері.
Основним суб'єктом управління геополітичною безпекою виступає Міністерство закордонних справ України (МЗС України).
МЗС України — центральний орган виконавчої влади є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері зовнішньої безпеки України та координації заходів у цій сфері.
МЗС України у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародними договорами України, а також цим Положенням. МЗС України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції, спрямовані на вдосконалення цього законодавства, та у встановленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України.
Основними завданнями МЗС України у сфері управління геополітичною безпекою є:
• участь у забезпеченні національних інтересів і безпеки України шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства;
• сприяння забезпеченню стабільності міжнародного становища України, піднесенню її міжнародного авторитету, поширенню у світі образу України як надійного і передбачуваного партнера;
• забезпечення реалізації державної політики з питань інтеграції України до Європейського Союзу у сфері зовнішньої політики та безпеки; створення сприятливих зовнішніх умов для зміцнення незалежності, державного суверенітету, економічної самостійності та збереження територіальної цілісності України;
• забезпечення відповідно до наданих повноважень цілісності та узгодженості зовнішньополітичного курсу України;
• захист прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном;
• сприяння розвиткові зв'язків із зарубіжними українськими громадами та надання цим громадам підтримки і захисту відповідно до норм міжнародного права та чинного законодавства України.
МЗС України очолює Міністр, якого призначає на посаду і звільняє з посади Президент України в установленому законодавством порядку. Міністр підпорядковується безпосередньо Президенту України з питань, що належать до конституційних повноважень Президента України. За своєю посадою Міністр входить до Ради національної безпеки і оборони України.
Система забезпечення геополітичної безпеки є здебільшого функціональною, оскільки конкретні органи центральної виконавчої влади, місцевого самоврядування, окремі громадяни залучаються до забезпечення геополітичної безпеки виходячи з тих функцій, виконання яких покладено на них законом.
Так до структурних компонентів даної системи за функціональною ознакою можна включати:
Міністерства: Міністерство внутрішніх справ України; Міністерство оборони України, Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерство фінансів України;
Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом: Державна служба охорони України, Служба безпеки України, Державна податкова адміністрація України, Державна митна служба України, Антимонопольний комітет України, Державний департамент України з питань виконання покарань, Державна прикордонна служба України, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, Державна служба експортного контролю України;
Державні комітети та інші центральні органи виконавчої вла ди, статус яких прирівнюється до Державного комітету України: Державний комітет України у справах національностей та міграції, Державний комітет статистики України, Національне космічне агентство України;
інші центральні органи та установи: Національний інститут стратегічних досліджень.
На законодавчому рівні пряме передбачення щодо забезпечення зовнішньої політики та безпеки лежить на МЗС України, відтак це і зумовлює розгляд даного органу в якості органу безпосереднього управління національною безпекою у геополітичній сфері. Складовими геополітичної сфери є внутрішньополітична та зовнішньополітична сфера. Нами був зроблений наголос на розглядові саме зовнішньополітичної складової, оскільки, на нашу думку, саме зовнішні загрози є на сьогодні найбільш небезпечними для України.
Зміщення акценту в бік внутрішніх загроз виводить України з траєкторії зовнішньої політики, зміщуючи її вектори на внутрішню політику, вирішення суто внутрішніх завдань. Автор даного навчального посібника вбачає за цим методологічний вилив на свідомість як науковців, так і політиків, які керуються їх доробком. Україна є регіональним лідером, вона розташована у самому серці Європи, і будь-які намагання звузити її інтереси суто до розв'язання внутрішніх проблем с намаганнями посунути Україну з геополітичної мани світу, відвести їй роль держави з великою кількістю вирішених внутрішніх проблем, тим самим фактично позбавивши її навіть теоретичних можливостей щодо участі у серйозних міжнародних проектах.
Цього не буде:
1) Україна буде сильною і заможною;
2) Україна братиме активну участь у міжнародному житті;
3) Україна формуватиме політику безпеки Європи;
4) України рішучо відстоюватиме інтереси власних громадян та юридичних осіб за кордоном.
Ми не маємо прана опинитися у пропонованому ярмі розв'язання лише внутрішніх загроз, віддаючи їм беззаперечної ваги. Так, вони с важливими, втім здебільшого вони ініційовані ззовні, відтак слід уважно дослідити їх природу і характер, що надасть можливість вийти на тих, кому є невигідним розвиток України і в яких конкретно сферах.
Реалізація політики національної безпеки в геополітичній сфері знаходить свій вияв у пріоритетних напрямах її забезпечення.
