- •Тема 1. Безпека як категорія у науці
- •1.1. Генезис поняття безпека
- •1.2. Національна безпека держави та її складові
- •1.3. Об’єкти та суб’єкти національної безпеки України
- •1.4. Принципи забезпечення національної безпеки. Пріоритети національних інтересів України
- •Тема 2. Система управління національної безпеки України.
- •2. Структура системи управління національною безпекою.
- •3. Компетенція Президента України у забезпеченні національної безпеки України.
- •4. Рада національної безпеки і оборони України як орган стратегічного управління національною безпекою.
- •5. Конституційні засади організації та діяльності Кабінету Міністрів України в сфері управління національною безпекою
- •6. Компетенція Верховної Ради України в сфері забезпечення національної безпеки.
- •7. Сили забезпечення національної безпеки України.
- •8. Роль овс України в управлінні національною безпекою.
- •9. Роль Внутрішніх військ мвс України в управлінні національною безпекою.
- •10. Роль Служби безпеки України в управлінні національною безпекою.
- •11. Роль Державної прикордонної служби України в управлінні національною безпекою.
- •12.. Роль Державної митної служби в управлінні національною безпекою.
- •13. Компетенція Збройних Сил України в управлінні національною безпекою.
- •14. Завдання Управління державної охорони України у сфері управління національною безпекою.
- •15. Війська цивільної оборони в управлінні національною безпекою.
- •16. Роль сил спеціального призначення у забезпеченні національної безпеки України.
- •Тема 3. Економічна безпека держави
- •2. Національні економічні інтереси та критерії економічної безпеки.
- •3. Чинники та загрози економічній безпеці держави.
- •Тема 4. Оцінка рівня економічної безпеки держави
- •2. Класифікація показників економічної безпеки Рівень економічної безпеки (екб) держави досліджують через систему критеріїв та статистичних показників (індикаторів екб).
- •3. Показники економічної безпеки для різних сфер життєдіяльності, та методика їх розрахунку.
- •4. Теоретичні підходи до визначення рівня економічної безпеки.
- •5. Індикативний аналіз, як один з найефективніших методів визначення рівня економічної безпеки
- •Методика встановлення порогових рівнів по індикаторах економічної безпеки.
- •Тема 5. Військова безпека держави
- •2.Військова небезпека і військова загроза: джерела і характерні ознаки
- •2. Чинники та загрози військовій безпеці України
- •4. Існуючі та прогнозовані загрози воєнній безпеці України
- •5.Система забезпечення військової безпеки і умови її формування.
- •6. Складові системи воєнної безпеки і їх повноваження
- •7. Аналіз стану системи воєнної безпеки
- •Тема 6. Геополітична безпека та її стан на сучасному етапі
- •2.Джерела геополітичної безпеки.
- •3.Основні закони геополітичної безпеки.
- •4. Загальна характеристика України як суб'єкта геополітики
- •5. Сучасні загрози геополітичній безпеці
- •6. Система забезпечення геополітичної безпеки
- •7. Пріоритетні напрями забезпечення геополітичної безпеки
- •Тема 7. Екологічна безпека України
- •2. Екологічні закони та головні принципи екологічної безпеки
- •3. Основні риси та критерії екологічної безпеки екологічній безпеці властиві певні риси.
- •4. Поняття та види загроз національній безпеці в екологічній сфері
- •5. Напрями забезпечення національної безпеки в екологічній сфері
- •Тема 7. Демографічна безпека держави
- •2. Економічні чинники демографічної безпеки держави
Тема 7. Екологічна безпека України
1.Поняття та зміст екологічної безпеки держави.
2.Екологічні закони та головні принципи екологічної безпеки.
3.Основні риси та критерії екологічної безпеки.
4.Поняття та види загроз національній безпеці в екологічній сфері.
5.Напрями забезпечення національної безпеки в екологічній сфері
1.Поняття та зміст екологічної безпеки держави.
Екологічна безпека – це такий стан навколишнього середовища, коли гарантується запобігання погіршення екологічної ситуації та виникнення небезпеки для здоров’я людини.
Екологічна безпека – складова національної безпеки, процес управління системою національної безпеки, за якого державними і недержавними інституціями забезпечується екологічна рівновага і гарантується захист середовища проживання населення країни і біосфери в цілому, атмосфери, гідросфери, літосфери і космосфери, видового складу тваринного і рослинного світу, природних ресурсів, збереження здоров'я і життєдіяльності людей і виключаються віддалені наслідки цього впливу для теперішнього і прийдешніх поколінь.
Це сукупність дій, станів і процесів, прямо або що побічно не приводять до життєво важливим втрат (або погрозам таких втрат), що наноситься природному середовищу, окремим людям і людству; комплекс станів, явищ і дій, що забезпечує екологічний баланс на Землі і в будь-яких її регіонах на рівні, до якого фізично, соціально-економічно, технологічно і політично готове (може без серйозних втрат адаптуватися) людство.
Екологічна безпека визначається по відношенню до територій держави, регіону, адміністративних областей і районів, населених пунктів (міст і сіл) або до народногосподарських об’єктів – нафтогазопромислових районів, промвузлів, заводів, фабрик і інших об'єктів промисловості, транспорту, енергетики, хімії, гірництва, зв'язку тощо.
Об'єктами екологічної безпеки є все, що має життєво важливе значення для суб'єктів безпеки: духовні потреби, цінності та інтереси особи, суспільства і держави, природні ресурси та довкілля як матеріальної основи державного та суспільного розвитку.
Суб'єктами екологічної безпеки є індивідуум, суспільство, біосфера, держава.
Безпека в природокористуванні – процес управління загрозами та небезпеками, за якого забезпечується мінімальний вплив несприятливих умов природи та технологічних процесів її опанування на здоров'я людей. Безпека в природокористуванні розглядається в межах усіх форм галузевого природокористування та в області прямого й опосередкованого впливу на людину (глобально, регіонально і локально).
Екологічна політика – це науковий напрямок, що вивчає взаємозв'язки між процесами техногенної зміни природного середовища і політичними процесами в житті суспільства як в регіональному, так і в глобальному вимірі. Екологічна політика являє собою теоретичну систему політичних, економічних, юридичних та інших заходів, спрямованих на врегулювання стану навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів на будь-якій території або світу загалом (глобальна політика).
Навколишнє середовище – це комплекс усіх об'єктів, явищ і процесів, зовнішніх стосовно даного організму, популяції або сукупності організмів. Взаємодія всередині комплексу здійснюється через круговорот речовин. Таким чином, навколишнє середовище включає речовини і організми біоти, з якими взаємодіє даний організм, а також популяція і сукупність організмів. Навколишнє середовище характеризується передусім за все концентраціями хімічних сполук, які споживають живі організми. З навколишнім середовищем взаємодіє зовнішнє середовище, тобто те середовище, в якому живі організми не функціонують. Проте, регулюючи потоки речовин в навколишньому середовищі, біота впливає і на концентрації біогенів у навколишньому середовищі.
Природне середовище – мало змінена дією антропогенного чинника сукупність природних умов існування людського суспільства, тваринних, рослинних та інших організмів, які, проте, постійно зазнають прямого чи опосередкованого впливу людства, з яким пов'язана господарською діяльністю. Природне середовище є джерелом найважливіших природних ресурсів, таких, як біопродуктивні ґрунти, вода, мінерали, носії тепла (нафта, газ, вугілля, уран, торф), які забезпечують існування та розвиток біосфери.
Поняття “навколишнє середовище” і “природне середовище” не збігаються за обсягом. Навколишнє середовище включає соціальне середовище, а з поняття "природне середовище" вилучається частина біосфери, яка корінним чином перетворена людиною на об'єкти господарської діяльності (будинки, дороги, механізми, рілля та інші господарські угіддя, промислові відходи, зелені насадження тощо), тобто належать до техносфери.
Біосфера – нижня частина атмосфери, вся гідросфера і верхня частина літосфери Землі, які заселені живими організмами, "область існування живої речовини"; оболонка Землі, в якій сукупна діяльність живих організмів виявляє себе як геохімічний фактор планетарного масштабу. Біосфера — найбільша (глобальна) екосистема Землі — область системної взаємодії живої та неживої речовини на планеті.
Техносфера – частина біосфери, докорінно перетворена людьми за допомогою прямого або опосередкованого впливу технічних і техногенних об'єктів (будинки, дороги, механізми, підприємства тощо) з метою найповнішої відповідності соціально-економічним (але не екологічним) потребам людства.
Екологічна загроза – це природне чи техногенне явище з прогнозованими, але неконтрольованими небажаними подіями, що можуть у певний момент часу в межах даної території завдати шкоди здоров'ю людей, спричинити матеріальні збитки, руйнувати довкілля.
Таким чином, термін "загроза" відображає можливість виникнення деяких умов технічного, природного, соціально-політичного або воєнного характеру, при наявності яких можуть наступити несприятливі події та процеси (наприклад, техногенні катастрофи на промислових підприємствах або стихійні лиха, економічні або соціальні кризи тощо).
Джерело загроз – розмаїття внутрішніх і зовнішніх суперечностей суспільного розвитку в країні і на міжнародній арені та різних сферах людської життєдіяльності як постійно еволюціонуючий процес. Це одночасно й головний висхідний критерій для виділення із усієї суми суспільних відносин і притаманних їм суперечностей саме тих, які формують систему суспільних відносин в сфері безпеки.
Аварія – небезпечна подія техногенного, природного чи антропогенного характеру, яка спричинила загибель людей чи створює на об'єкті або території загрозу життю та здоров'ю людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.
Катастрофа – велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких, трагічних наслідків.
Стихійне лихо – небезпечні природні процеси та явища, які за своїми масштабами відхиляються від вузького діапазону нормального функціонування навколишнього середовища, створених людиною пристроїв, споруд, технологій та самої людини; руйнівне природне і/або природно-антропогенне явище або процес, що може спричинити або спричинив загрозу життю та здоров'ю людей, руйнування або знищення матеріальних цінностей та окремих елементів природного середовища. Це можуть бути як короткотривалі процеси, наприклад, тайфуни, смерчі, зсуви, лавини, землетруси, виверження вулканів, цунамі тощо, так і довготривалі — засухи, масове розмноження шкідників, повені, снігові замети. Поняття набуває соціально-економічного змісту, оскільки стихійні лиха виникають переважно у місцях активної господарської діяльності людини. У міру зростання населення і розвитку господарства зростає як частота їх появи, так і обсяг збитків, завданих стихійними лихами, і кількість жертв.
Стихійні лиха можуть призвести до необхідності надання окремим територіям термінової загальнодержавної допомоги та оголошення Президентом України надзвичайного стану.
Уражаючі фактори загроз — складова будь-якого небезпечного процесу або явища, наявність якої спричинена джерелом загрози; характеризується фізичними, хімічними і біологічними параметрами. Уражаючі фактори поділяються на 4 види: природні, техногенні, соціально-політичні та військові.
