3 Кодування економічної інформації

Кодування - утворення та присвоєння позначок об'єкту класифікації чи класифікаційному групуванню. Кодування призначене для скорочення надлишку та однозначності позначень структурних одиниць інформаційної бази.

В АСУП використовуються такі види кодування:

• посимвольні;

• семантичні;

• завадозахисні;

• кодування графічної інформації.

При посимвольному кодуванні кожний символ зображається на машинному носії і визначений поєднанням біт із урахуванням типу носія і ЕОМ у співвідношенні зі стандартами.

Семантичне кодування призначене для присвоєння кодових позначок реквізитам, показникам, документам і масивам.

При завадозахисному кодуванні та повідомленнях додають надлишкові розряди, значення яких залежить від характеру повідомлення. Якщо в повідомленні є викривлення, то аналіз надлишкових розрядів сигналізує про них. Цей вид кодування використовується при передачі повідомлення.

Кодування графічної інформації використовується при автоматизованому конструюванні та підготовці технологічних процесів обробки деталей. При цьому інформація про геометрію деталей, яка представлена на кресленнях, перетворюється в алфавітно-числову форму і вводиться в ЕОМ.

Структура коду - це порядок розміщення знаків у кодовому позначенні. Із різних способів опису структури коду найбільш поширені такі:

• порозрядні;

• літерні;

• табличні.

При порозрядному способі опис структури коду підрозділів підприємства має вигляд, показаний на рис. 1.2.4.

Рисунок 1.2.4 - Структура коду підрозділів підприємства при порозрядному способі опису

При літерному способі та ж структура має вигляд а1а2b1b2, де а - ознака підрозділу вищого рівня; b - ознака підрозділу нижчого рівня.

При табличному способі структура виглядає так, як наведено в табл.1.2.1:

Таблиця 1.2.1 - Табличний спосіб опису структури кодів

Ознака	Номер позиції	Кількість розрядів
підрозділ вищого рівня	1	2
підрозділ нижчого рівня	3	2

Для оцінки способів опису структури коду введені такі поняття: алфавіт коду - знаки, що використовуються для утворення позначень у співвідношенні з прийнятим методом кодування; основа коду - число знаків у алфавіті коду; довжина коду - кількість знаків у кодовому позначенні; блок коду - розряди коду, призначені для позначення об'єктів із однорідними ознаками. Вказані способи обумовлюють порядок розміщення знаків у коді та його довжину. Ці способи мають, однак, такі недоліки: не враховують можливості роботи не тільки з цифровими, а й із алфавітними та алфавітно-цифровими кодами, а також зв'язок між блоками.

Для більш точного опису структури коду використовується формула структури коду позначення об'єкту (ФСКПО). ФСКПО - це умовний запис коду, що виражається структурною побудовою класифікатора та застосуванням у ньому методів класифікації та кодування, а також розкриває істотність кожного з розрядів і їх взаємовідношення. Для позначення використовуються знаки:

• X - цифровий алфавіт коду;

• В - літерний алфавіт коду;

• О - порядкові номери;

• К - контрольний розряд;

• Р - величина параметра;

• Z - час.

Для розділу елементів структури кодового позначення використовуються символи:

• + - сильний (ієрархічний) зв'язок;

• — - слабкий (фасетний) зв'язок;

• [ ] - розділ блоків;

• ( ) - розділ фасет.

ФСКПО зі змінною довжиною та зазначенням найбільшої довжини коду позначається як ВВ...Мk, де k - максимальна кількість розрядів, ВВ - вказує на мінімальну довжину коду 2. ФСКПО зі змінною нефіксованою довжиною коду позначається як В...

При описі структури коду використовується правило опису шаблону даних, що прийняті в алгоритмічних мовах КОБОЛ і ПЛН: 9 - цифрова інформація; А - текстова; X - алфавітно-цифрова. Наприклад, якщо в коді записуються два цифрових розряди, то в структурі коду буде позначено: «99» чи «9(2)», якщо три літерних розряди - «ААА» чи "А(3)"

Зв'язок між блоками позначається графічно. Розглянемо графічний спосіб зображення зв'язків на прикладі кодування підрозділів підприємства. Якщо підрозділ нижчого рівня позначається, починаючи з 1-го номера за кожним підрозділом вищого рівня, то схема коду має вигляд, який показано на рис. 1.2.5(а). Якщо підрозділ вищого і нижчого рівнів позначається незалежно, то схема коду має вигляд, що зображений на рис. 1.2.5(б).

Рисунок 1.2.5 - Графічне зображення зв’язків між блоками коду

При формуванні в одному блоці декількох ознак, розподілених за серіями, в опис структури коду включається поправка, що містить позначення серії для кожної ознаки, номер нормативного документу і т.д. Для точного визначення ознак в опис структури коду входить фрагмент класифікатора (декілька кодових позначок і найменування об'єктів). Таким чином, повний опис структури коду включає його схему, примітку і фрагмент класифікатора.

4 Штрихове кодування економічної інформації

Розвиток міжнародних торговельних і виробничих відносин приводить до збільшення товарних та інформаційних потоків, які необхідно обробляти в умовах територіальної розосередженості виробників і споживачів продукції.

Метою штрихового кодування є відображення основних інформаційних характеристик товару в штрихах-кодах, що забезпечує можливість простежити за рухом товару до споживача. Технологія штрихового кодування призначена для здійснення автоматизованого запису, зчитування та ідентифікації інформації про об'єкти або бізнес-процеси. Ця технологія ґрунтується на використанні бінарного коду для запису і запам'ятовування у вигляді послідовностей штрихів.

Штриховий код - це послідовність широких і вузьких, темних і світлих смуг, яким присвоюються логічні значення (широким - 1, вузьким - 0).

У різних країнах світу застосовують три системи штрихового кодування:

1) UPC - універсальний товарний код, розроблений у США;

2) EAN - товарний код, створений у ЄС на базі UPC Європейською асоціацією товарної нумерації (EAN International);

3) UCC/EAN - єдиний стандартизований штриховий код, створений організаціями США і Канади (Uniform Code Council) EAN International.

Коди типу EAN і UCC/EAN широко використовують у всіх країнах світу, у тому числі в Україні.

У кожній системі є свої типи кодів: UPC-12, EAN-8, EAN-12, EAN-13, EAN-14, UCC/EAN-128 (Code 39).

EAN-12 - це дванадцятирозрядиий код, що має певну структуру (рис. 1.2.6).

EAN-8 - восьмирозрядний код, що використовується для кодування малогабаритних упакувань. Він має свою структуру (рис. 1.2.7).

EAN-13 - тринадцятирозрядний код має певну структуру (рис. 1.2.8).

EAN-14 - чотирнадцятирозрядний код із прямокутним контуром. Його використовують для ідентифікації транспортної упаковки. Він має таку саму структуру, що і код EAN-13, але містить додатковий перший розряд, призначений для кодування специфіки упакування (приміром, групова упаковка, упаковка партій у контейнер тощо).

Код Code 39 не має фіксованої довжини (до 40 розрядів). Цей код отримав свою назву завдяки використанню сполучень трьох широких елементів і шести вузьких у кожному знаку коду. Для відображення коду використовують 43 символи: літери латинського алфавіту, цифри від 0 до 9 і сім особливих знаків (-.$/ + "" та пробіл).

Рисунок 1.2.6 – Структура штрихового коду EAN-12

Рисунок 1.2.7 – Структура штрихового коду EAN-8

Рисунок 1.2.8 - Структура штрихового коду EAN-13

UCC/EAN-128 - сучасна версія коду Code 39. Його використовують для опису повної характеристики предмета постачання. Цей код не має фіксованої довжини і дає змогу комбінувати використання різних систем кодування. У ньому можна використовувати пробіли між компонентами коду, стартовий знак, знак функції, що дає можливість автоматично контролювати відмінність символіки коду від інших символік, дані і контрольне число.

Застосування штрихових кодів UPC-12, EAN-8, EAN-13 EAN-14 регулюється міжнародними і національними організаціями. Код країни надається EAN International. Так, код України - 482, Росії - 460-469, Білорусі - 481. Використання кодів UCC/EAN-128 (Code 39) регулюється відповідними міжнародними і національними стандартами.

Використання штрихових кодів забезпечує спільну діяльність виробників і споживачів товарів на єдиному товарному ринку. Ця технологія забезпечує захист продукції шляхом її оперативного обліку, управління потоками інформації про пересування і використання продукції, пошук відомостей про ці процеси за запитом у реальному часі на основі ідентифікації об'єктів. Крім того, ця технологія прискорює обмін інформацією як усередині підприємства, так і між підприємствами за допомогою методів і засобів електронного обміну даними.