- •Зміст курсу оперативної хірургії. Класифікація оперативних втручань
- •Принципи і етапи оперативних втручань.
- •Топографічна анатомія соскоподібної ділянки. Трепанаційній трикутник /Шипо/.
- •Топографічна анатомія привушно-жувальної ділянки.
- •Артеріальне кровопостачання лицьового відділу розділу.
- •Топографічна анатомія глибокої ділянки лиця.
- •Топографічна анатомія сонного трикутника шиї.
- •Топографічна анатомія щитовидної залози.
- •Топографічна анатомія гортані.
- •Топографічна анатомія молочної залози.
- •Топографічна анатомія серця.
- •Топографічна анатомія легенів.
- •Топографічна анатомія печінки.
- •Топографічна анатомія жовчного міхура і жовчних протоків.
- •Топографічна анатомія підшлункової залози.
- •Топографічна анатомія тонкої кишки. Дивертикул Меккеля.
- •Топографічна анатомія товстої кишки.
Топографічна анатомія тонкої кишки. Дивертикул Меккеля.
Тонка кишка складається з трьох частин: дванадцятипалої кишки (duodenum), розглянутої вище, порожньої (jejunum) і клубової (ileum) кишок. Порожня та клубова кишки становлять її брижовий відділ — найбільш рухому частину травного каналу. Довжина брижового відділу тонкої кишки у дорослого (на трупі) дорівнює в середньому 5—7 м, що приблизно в 4 рази перевищує довжину тіла людини. Діаметр порожньої кишки становить 4— 5 см, клубової — 2,5—3 см.
Тонка кишка розміщується в середньому та нижньому відділах очеревинної порожнини. Починається скелето-топічно зліва від хребтового стовпа на рівні Lii хребця, тобто на місці утворення дванадцятипало-порожнього згину, і закінчується в правій клубовій западині, переходячи в товсту кишку. Слід зазначити, що петлі порожньої кишки розміщені вгорі і зліва від серединної лінії, займаючи горизонтальне положення, а петлі клубової кишки лежать справа від цієї лінії, в правій клубовій ділянці, і розміщуються більш вертикально.
Петлі тонкої кишки спереду прикриті великим сальником, ззаду прилягають до парієтальної очеревини, а з боків їх облягають різні відділи товстої кишки. Знизу та зліва петлі тонкої кишки стикаються із сигмоподібною ободовою кишкою, а в порожнині малого таза вони прилягають до прямої кишки і сечового міхура, а у жінок — до матки та її придатків.
Брижа тонкої кишки (mesenterium) фіксує тонку кишку до задньої стінки живота і є дублікатурою очеревини, між листками якої розміщені жирова клітковина, кровоносні та лімфатичні судини і нервові сплетення. Корінь брижі (radix mesenterii) розташований косо відносно хребтового стовпа і найчастіше відповідає лінії, яка йде від лівої поверхні Lii хребця вниз, вправо до правого крижово-клубового суглоба. Довжина кореня брижі коливається в межах 10—18 см. Брижовий край тонкої кишки називається тагдо mesenterialis, вільний край — тагдо libera.
Приблизно в 2 % випадків на відстані І м від місця впадіння клубової кишки в товсту, на протилежному від брижі півколі клубової кишки, є відросток завдовжки 8—10 см. Це дивертикул Меккеля — залишок ембріональної жовточної протоки, в якому може виникати запалення, що потребує оперативного втручання.
Кровопостачання тонкої кишки здійснюється гілками верхньої бри-жової артерії (a. mesenterica superior), яка відходить від черевної частини аорти на рівні L, хребця або на 0,5—3 см нижче відходження черевного стовбура в заочеревинній клітковині. Пройшовши позаду тіла підшлункової залози, а потім спереду горизонтальної частини дванадцятипалої кишки, верхня брижова артерія направляється вниз, входить у брижу тонкої кишки між її листками в напрямку до правої клубової ямки .
Від верхньої брижової артерії до тонкої кишки відходить 8—20, частіше 12— 15 порожньокишкових (аа. jejunales) і клубово-кишкових артерій (аа. ileales). Кожна з артерій ділиться на дві (дихо-томічно) гілки, які, з'єднуючись із такими ж гілками сусідніх артерій, утворюють артеріальні дуги (аркади) першого порядку. Від цих дуг відходять гілки, які, в свою чергу, також анасто-мозують і утворюють дуги другого порядку. Таким чином виникають і дуги третього порядку. Кількість дуг на протязі брижі індивідуально варіює. Від дистальних дуг, які розміщені безпосередньо біля брижового краю тонкої кишки, вздовж area nuda відходять прямі гілки, які на шляху до стінки кишки іноді діляться на окремі гілочки.
Прямі вени, які виходять із стінки кишки, формують vv. j е j unales et vv. ileales, які, в свою чергу, утворюють верхню брижову вену (v. mesenterica superior). Розміщуючись поруч із однойменною артерією, верхня брижова вена за головкою підшлункової залози бере участь в утворенні ворітної вени.
Л і мфовідті к. Лімфатичні судини тонкої кишки перериваються в численних лімфатичних вузлах (їх близько 200), які розміщені в брижі тонкої кишки в три ряди. Центральні регіонарні лімфатичні вузли брижової частини тонкої кишки по 4—-5 розміщені вздовж верхніх брижових судин, позаду головки підшлункової залози. Від цих вузлів лімфа через кишкові стовбурці (trunci intestinales) надходить у грудну протоку (ductus thoracicus).
Іннервація тонкої кишки здійснюється гілками верхнього брижового сплетення, яке супроводжує верхню брижову артерію та її гілки. Симпатичні, парасимпатичні і чутливі нервові волокна утворюють численні зв'язки з нервовими сплетеннями, закладеними в різних шарах стінки кишки.
