23. Топографічна анатомія молочної залози.

Грудна залоза (glandula mammaria) — парний орган, який розташований на передній стінці грудної клітки на рівні III—VI ребер. Присередня межа грудної залози — пригруднинна лінія, бічна — передня пахвова. Лежить залоза на великому грудному та частково на передньому зубчастому м'язах і відділена від них власною грудною фасцією. У жінок грудна залоза має різноманітні форму та величину залежно від віку й індивідуальних анатомічних особливостей.

Грудна залоза вкрита утвореною поверхневою фасцією капсулою, що двома листками обгортає її спереду і ззаду. Фасція кріпиться до ключиці, формуючи підтримувальні зв'язки грудної залози (ligg. suspensoria mammaria). Від власної фасції, над якою вона розташована, грудну залозу відділяє підшкірна жирова клітковина.

Від капсули в товщу грудної залози відходять перетинки, які поділяють її на 15—20 променево розташованих часточок. Кожна часточка має свою вивідну (молочну) протоку (ductus lactiferus) діаметром 2—3 мм. Молочні протоки променево спрямовані до соска, де утворюють молочні пазухи (sinus lactiferous). На верхівці соска вони відкриваються.

Кровопостачання грудної залози забезпечують внутрішня та бічна грудні артерії, а також міжреброві (И—VII) артерії.

Венозний відтік відбувається поверхневими та глибокими венами. Глибокі вени супроводжують однойменні артерії, а поверхневі утворюють підшкірну сітку, окремі гілки якої вливаються в пахвову вену.

Іннервацію грудної залози здійснюють бічні гілки міжребрових (II—VII) нервів, надключичні (із шийного сплетення) і передні грудні (з плечового сплетення) нерви. Симпатичні нерви у вигляді сплетень розташовані навколо кровоносних судин.

Лімфатична система грудної залози утворена сіткою лімфатичних судин, розташованих у три поверхи (мал. ). Найбільш поверхнево розташоване підсоскове лімфатичне сплетення (plexus lymphaticus subpapillaris). Поверхневий лімфовідтік від грудної залози відбувається через судини шкіри. Глибше, в межах навколососкового кружальця, залягає поверхневе навколокружальцеве сплетення (plexus areolaris superficialis). Ще глибше розташоване глибоке навколокружальцеве сплетення (plexus areolaris profundus).

Пахвові лімфатичні вузли (nodi lymphatici axillares) — основна група лімфатичних вузлів, яка приймає лімфу від грудної залози. Пахвові лімфатичні вузли поділяють на п'ять підгруп: бічні (зовнішні), середні (центральні), задні (підлопаткові), присередні (грудні, пригрудні) і верхівкові. Присередні пахвові лімфатичні вузли, що розташовані по зовнішньому краю великого грудного м'яза і вздовж бічних грудних судин, є вузлами першого поряду для зовнішніх квадрантів грудної залози. Лімфатичний вузол, розташований на третьому зубці зубчастого м'яза, — це вузол Зоргіуса, на четвертому зубці, — вузол Бартельса.

Верхівкові пахвові лімфатичні вузли локалізуються в підключичній ділянці. Вони приймають лімфу від інших груп пахвових лімфатичних вузлів, а також від верхніх квадрантів грудної залози через лімфатичні судини, що проходять у товщі великого грудного м'яза. Таким чином, вони є вузлами першого порядку для верхніх квадрантів грудної залози. Судини від верхівкових лімфатичних вузлів впадають у надключичні лімфатичні вузли (nodi lymphatici subclaviculars), які є лімфатичними вузлами другого порядку.

У пригруднинні лімфатичні вузли (nodi lymphatici parasternales), що розташовані загруднинно вздовж внутрішньої грудної артерії, надходить лімфа від нижньовнутрішніх квадрантів і центральних відділів грудної залози. Субпекторальні лімфатичні вузли (nodi lymphatici subpectorales), розташовані під малим грудним м'язом, отримують лімфу від верхніх квадрантів грудної залози. Від цих вузлів лімфа відтікає у верхівкові пахвові лімфатичні вузли.

Лімфатичне метастазування в разі злоякісних новоутворень грудної залози може відбуватися в кількох напрямках: — до присередніх пахвових лімфатичних вузлів, а далі до верхівкових пахвових лімфатичних вузлів (60—70 %); — до верхівкових пахвових лімфатичних вузлів (20—30 %); — до пригруднинних пахвових лімфатичних вузлів (10 %); — у пахвові лімфатичні вузли протилежного боку і в грудну залозу (5 %); — до середостінних лімфатичнх вузлів, минаючи пригруднинні (2 %); — іноді в надчеревні лімфатичні вузли і вузли черевної порожнини.

У чоловіків грудні залози протягом життя залишаються в зачатковому стані, досягаючи незначного розміру — 1,5x0,5 см. Лише зрідка у них спостерігають одно- або двобічне збільшення грудної залози (гінекомастія). Відсутність однієї або обох залоз називають амастією, наявність кількох грудних залоз — полімастією, кількох сосків на грудній стінці — політелією.