3. Процедури отримання аудиторських доказів.

Для отримання доказів аудитор проводить певні процедури. Аудиторська процедура – це встановлений порядок дій аудитора для отримання аудиторських доказів по кожному конкретному об’єкту аудиту. Основними процедурами є:

• спостереження;

• перевірка;

• опитування;

• підтвердження;

• перерахунок;

• аналітичні процедури.

Розглянемо детальніше кожну із процедур.

Спостереження. Суть даної процедури полягає у здійсненні нагляду за процесами та процедурами, які виконують інші особи, тобто працівники підприємства.

Перевірка. Дана процедура включає вивчення регістрів бухгалтерського обліку та первинних документів. При цьому здійснюється перевірка арифметичних розрахунків клієнта, перевірка документів, отриманих від третіх осіб (необхідно звернути увагу на правильність складання та оформлення документів, наявність необхідних підписів та печаток, а також їх точність та своєчасність відображення в бухгалтерському обліку) та перевірка документів, підготовлених безпосередньо даним підприємством (достовірність та цінність цієї процедури тісно пов’язана з ефективністю засобів внутрішнього контролю).

Опитування. Опитування може мати різні форми проведення. Аудитор може провести, як формальні письмові запити, адресовані третім особам, так і неформальне усне опитування працівників. Аудитор може проводити опитування як з керівниками підприємства, так і з працівниками. Інформація, отримана у ході опитування не є самостійним доказом, вона, швидше, розглядається як підтвердження аудиторських доказів, отриманих раніше.

Підтвердження. У ході проведення даної процедури, аудитор прагне отримати докази достовірності відображених в облікових регістрах сум. Прикладом може виступити процедура надсилання запитів банківським установам для підтвердження залишків по рахункам.

Перерахунок. Здійснення самостійного підрахунку по основних рахунках та статтях звітності, аби переконатися у арифметичній точності звітності.

Аналітичні процедури. Виконання даної процедури передбачає здійснення порівняльного аналізу ключових показників звітності із аналогічними показниками попереднього звітного періоду. Мета даної процедури: побачити основні тенденції у розвитку бізнесу, відхилення від запланованих показників. Аналітичні процедури є дуже важливим елементом перевірки. По-перше, вони є мало затратними з точки зору використаного на їх проведення часу. По-друге, вони дають дуже чітку картину динаміки бізнесу: його розвитку або спаду.

Хочемо розглянути також поняття процедури фактичного контролю. Основним прийомами фактичного контролю є інвентаризація, контрольний замір, експертна оцінка, спостереження на місцях, контрольний запуск сировини і матеріалів тощо. Із вищеперерахованих прийомів аудитори користуються такими прийомами як інвентаризація та експертна оцінка.

Інвентаризація. Проведення інвентаризації, або присутність аудитора на інвентаризації є надзвичайно важливим для підприємств, які мають значні обсяги матеріальних запасів. За допомогою інвентаризації аудитори мають можливість перевірити надійність системи обліку матеріальних запасів, а також зіставити фактичну наявність запасів із даними бухгалтерського обліку. Якщо якісь матеріальні запаси підприємства знаходяться на відповідальному зберіганні у третьої особи, необхідно отримати від третьою сторони підтверджувальні документи щодо кількості та якісного стану таких запасів.

Експертна оцінка. Дуже часто у ході проведення аудиту виникає необхідність зробити переоцінку об’єктів основних засобів. В такому випадку підприємство звертається до відповідного оціночного експерта, а отримана експертна оцінка використовується аудитором як аудиторський доказ (наприклад, строки корисної експлуатації об’єктів основних засобів тощо).

Всі виявлені під час документальних або фактичних перевірок порушення аудитор систематизує та використовує під час складання висновків за наслідками аудиторської перевірки. Чим більше підтверджуючих доказів було зібрано, тим впевненіший буде аудитор у своєму висновку.

Необхідно пам’ятати, що якість аудиторських доказів напряму пов’язана із властивим ризиком. Чим вищий рівень ризику, тим більше доказів необхідно зібрати, і тим вищий рівень допустимої помилки і навпаки.