4.3. Суттєвість в аудиті.

Згідно із МСА 320 інформація вважається матеріальною (суттєвою), якщо її викривлення може суттєво вплинути на прийняття рішення користувачами фінансової звітності.

Фактично, матеріальність – є відносним показником і визначається безпосередньо для кожного підприємства на основі показників фінансової звітності. Оскільки основною метою аудиторської перевірки є визначення суттєвих, тбт. матеріальних помилок та неточностей у фінансовій звітності, аудитор повинен використавши своє судження визначити, що є суттєвим для даного конкретного підприємства. Для цього аудитор використовує інформацію про підприємство, середовище його функціонування та фінансові результати діяльності. При цьому необхідно пам’ятати, що суттєвими можуть бути як кількісні, так і якісні викривлення. Якісні викривлення полягають в тому, що фінансова звітність не відображає інформацію згідно із вимогами чинного законодавства чи стандартів обліку, або інформація не розкрита у повному обсязі і це може вплинути на прийняття помилкових рішень користувачами звітності.

Аудитор у ході перевірки повинен також розглянути питання викривлення порівняно незначних величин, оскільки їх сумарний ефект може справити суттєвий вплив на фінансову звітність, наприклад:

• помилка у відображенні певної операції може бути незначною, але її систематичне повторення може призвести до суттєвого викривлення даних;

• неправильне застосування облікової політики (наприклад при амортизації будинків та споруд) може не справити суттєвого ефекту на звіт про фінансові результати в поточному звітному періоді, але при систематичному повторенні може справити негативний ефект (на статтю Балансу «Накопичений знос»)

Отже суттєвість (матеріальність) повинна обов’язково враховуватись аудитором при плануванні аудиту, при визначенні аудиторських процедур( їх обсягу, тривалості та видів), при оцінці помилок, виявлених у ході перевірки та при оцінці неточностей, виявлених у фінансовій звітності.

Рівень суттєвості оцінюється аудитором виходячи з його власного досвіду роботи. Якщо аудитор встановить занадто низький рівень суттєвості, це значно знизить аудиторський ризик, але збільшить обсяг процедур, які треба буде провести. Збільшення обсягів процедур, в свою чергу, призводить до більших затрат часу та праці, що підвищує вартість послуг. Якщо аудитор встановить занадто високий рівень суттєвості, це значно зменшить обсяг процедур, але призведе до підвищення аудиторського ризику, і, як наслідок збільшить ймовірність того, що аудитор помилиться у своєму висновку. Така ситуація, звичайно, негативно позначиться на репутації аудитора.

Отже, яким чином найкраще визначити рівень суттєвості? Ще на стадії планування, аудитор на основі даних обліку встановлює рівень суттєвості. Джерелом даних обліку може бути як фінансова звітність, якщо вона вже складена, або оборотно-сальдова відомість, якщо звітність на момент планування не підготовлена.

Виходячи із багаторічної практики аудиту, провідні аудиторські компанії розробили таку методику визначення рівня суттєвості на стадії планування:

5-10% прибутку, або

½-1% від чистих активів, або

1-2% від загальної суми активів;

½-1% від виручки від реалізації.

Будь-яка з цих статей може використовуватись для оцінки рівня суттєвості, тому аудитор виходячи з власного досвіду обирає таке поєднання статей, яке дозволить найточніше оцінити матеріальність, а також самостійно визначає допустимі границі для визначення матеріальності. Наприклад, якщо підприємство працює у сфері оптової торгівлі і має великі обороти, то при визначенні матеріальності ключовим фактором буде виручка від реалізації. Для підприємств, які працюють у сфері управління нерухомим майном та будівництва, ключовим фактором будуть активи.

Приклад 2:

Стаття Сума, грн.

Товарообіг 6,000,000

Загальна сума активів 7,250,000

Прибуток до оподаткування 517,000

прокоментуйте доцільність встановлення матеріальності на рівні

а) 20,000 грн

б) 40,000 грн

в) 100,000 грн.

Або визначте доцільний рівень суттєвості самостійно.

а) сума 20,000 не підпадає під жодні рамки, тобто є занадто низькою

б) сума 40,000 грн. входить у граничні значення для товарообороту та прибутку до оподаткування, втім є трохи низькою для балансових статей

в) сума 100,000 грн може вважатися підходящою з погляду балансових статей, втім може виявитися занадто високою для окремих груп операцій, тому під час виконання аудиторських процедур, аудитор може не виявити суттєвих помилок помилки.

Виходячи із виконаних розрахунків, ми бачимо, що жодний із рівней суттєвості не є доцільним. Оскільки на стадії планування, для розрахунку матеріальності аудитор використовує оборотну відомість, то швидше за все за основу для розрахунку він візьме показник товарообороту та/ або загальної суми активів. Оскільки ці дві статті підпадають під різні процедури, ми не можемо встановити для них однаковий рівень суттєвості. Тому, матеріальність визначатиметься, виходячи з потреби користувачів звітністю. Якщо, наприклад, користувачі більше цікавляться прибутками, ніж активами та зобов’язаннями, доцільно встановити матеріальність на рівні 60,000 грн. (1%*6,000,000). (Для загальної суми активів матеріальність становитиме (72,500-145,000 грн.), для прибутку до оподаткування (25,850 – 51,700)). Виходячи з розрахунків, аудитор може встановити і компромісне значення матеріальності на рівні, скажімо, 70,000 грн.

Після визначення рівня суттєвості, аудитор детальніше знайомиться із звітністю підприємства. Всі статті звітності, рахунки обліку, або операції, які підпадають під визначення суттєвих повинні бути ретельно досліджені, тобто є об’єктом детального аудиторського тестування. Як досліджувати решту об’єктів (тих, що не є матеріальними), аудитор вирішує самостійно. Він може провести або вибіркове дослідження, або аналітичні процедури.

В аудиторській практиці існує і таке поняття як допустима помилка (мінімальна кількість помилок в записах по рахунках, при досягненні якої залишок по рахунку залишається несуттєво неточним). Як правило рівень допустимої помилки визначається як відсоток від встановленого рівня суттєвості (50-75%), і враховується аудитором при проведенні тестів по суті. Тобто, всі суми, які є вищими від рівня допустимої помилки будуть обов’язково протестовані аудитором. Відповідно, чим нижчий рівень допустимої помилки, тим більший обсяг тестування.

Слід звернути увагу і на зв'язок матеріальності з аудиторським ризиком, оскільки вони тісно пов’язані, і цей зв'язок можна охарактеризувати як обернено пропорційний. Чим нижчий рівень матеріальності, тим вищий рівень ризику і навпаки. Втім, аудитор може знизити цей ризик або шляхом зниження ризику контролю, провівши додаткові тестування ефективності системи внутрішнього контролю, або знизивши рівень ризику невиявлення шляхом проведення змін у обсягах та характері запланованих раніше тестувань по суті.

Як ми уже говорили раніше, рівень суттєвості визначається аудитором ще на стадії планування на основі попередніх даних фінансової звітності. Але якщо, після отримання остаточної версії звітності або за результатами проведених процедур у аудитора виникає потреба переоцінити рівень суттєвості, то така переоцінка проводиться.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДО ТЕМИ:

1. Поясність суть аудиторського ризику.

2. У чому полягає оцінка внутрішнього ризику?

3. На підставі яких даних проводять оцінку аудиторського ризику;

4. Назвіть основні фактори, які впливають на величину аудиторського ризику.

5. Як відбувається встановлення аудитором рівня суттєвості?