9.4. Аудит витрат виробництва та витрат діяльності.

Аудит витрат виробництва. Одним із найскладніших аспектів аудиторської перевірки є аудит витрат на виробництво та виробничої діяльності в цілому. Собівартість продукції – важливий показник, який використовується для розрахунку великої кількості інших показників для оцінки фінансового стану підприємства. Саме тому це питання потребує зосередження особливої уваги аудитора.

Аудит витрат на виробництво розпочинається із вивчення аудитором виробничої діяльності даного суб’єкта господарювання: які види готової продукції випускаються, які ресурси при цьому використовуються, як проходить технологічний процес тощо.

Після цього аудитор переходить до вже звичної процедури – вивчення та оцінка ефективності засобів контролю витрат на виробництво. У ході оцінки системи контролю аудитор повинен ознайомитись із обліковою політикою щодо списання витрат на виробництво, перевірити чи вносились протягом звітного періоду зміни до облікової політики, на основі чого здійснюється розрахунок собівартості одиниці продукції тощо.

На основі оцінки ефективності системи контролю, аудитор визначає обсяги та види процедур, які необхідно виконати аудитору. Джерелами аудиторських доказів при аудиті собівартості та витрат на виробництво є:

• головна книга;

• записи за рахунками обліку виробничих витрат;

• акти інвентаризації залишків незавершеного виробництва;

• внутрішні документи про витрати на виробництво: калькуляції , відомості розподілу загальновиробничих витрат, відомість зведеного обліку витрат на виробництво, розрахунок собівартості одиниці продукції тощо.

На стадії ознайомлення із виробничим процесом, аудитор визначає кількість виробництв даного суб’єкта господарювання. Тому, однією із процедур є підтвердження того, що на підприємстві ведеться аналітичний облік у розрізі кожного виду виробництва, кожного підрозділу та кожного центру витрат. При цьому, необхідно звірити відповідність оборотів і залишків по аналітичним рахункам оборотам і залишкам синтетичного обліку.

Наступним кроком є аудит незавершеного виробництва. До складу незавершеного виробництва не повинні бути включені матеріали та придбані напівфабрикати, які не підлягали обробці. Перевірка незавершеного виробництва здійснюється на основі актів інвентаризації незавершеного виробництва (інвентаризація незавершеного виробництва проводиться, як правило, щомісяця). Залишки незавершеного виробництва на кінець звітного періоду повинні оцінюватись за фактичною собівартістю в розрізі статей витрат, зазначених в калькуляції, за вирахуванням втрат від браку.

При виробництві продукції дуже часто з’являються зворотні відходи. Такі відходи підприємство повинно оцінювати, і оцінка ця здійснюється за цінами їх можливої реалізації чи використанні на підприємстві.

Зустрічаються випадки списання на витрати виробництва недостач, виявлених при інвентаризації запасів, залишків матеріалів на складі. Таке списання є неправильним і призводить до помилкового розрахунку собівартості продукції.

При вивченні витрат виробництва окрема увага приділяється аудиту собівартості продукції. У ході перевірки аудитор вивчає як здійснюється розподіл витрат, їх віднесення на собівартість та групування за елементами – матеріальні витрати, витрати на оплату праці, амортизація основних засобів, соціальні відрахування, інші витрати. Аудитор, застосовуючи аналітичні прийоми вивчає склад і структуру затрат звітного періоду у порівнянні із показниками попередніх звітних періодів.

Отже, до складу матеріальних затрат включаються вартість сировини і матеріалів, комплектуючих, робіт і послуг, природних матеріалів, енергоносіїв, а також витрати на придбання тари і упаковки. Основним аспектом перевірки є визначення вартості матеріальних ресурсів, яка складається із ціни придбання (без ПДВ), націнок, комісійних винагород, а також витрат на транспортування і зберігання тощо.

При аудиті витрат на оплату праці, необхідно переконатися, що дана стаття включає заробітну плату (а також премії і компенсаційні виплати) основного виробничого персоналу. Якщо на підприємстві відбулась індексація доходів, пов’язана з підвищенням цін, необхідно переконатися, що віднесення таких витрат на собівартість відбулося згідно із вимогами чинного законодавства. Важливим питанням, яке потребує уваги аудитора є розрахунок резерву на оплату відпусток. Дуже часто підприємства або взагалі відмовляються створювати цей резерв, або розраховують його неправильно. Виходячи з цього, аудитор обов’язково самостійно здійснює обчислення цього резерву.

При аудиті амортизаційних відрахувань, аудитор перевіряє правильність і законність відображення таких нарахувань, дотримання обраного методу нарахування амортизації.

Наступним кроком є перевірка обліку готової продукції. Тут проблемним питанням є оцінка готової продукції. Аудитор визначає, який метод використовує підприємство для оцінки готової продукції (за фактичною виробничою собівартістю, за неповною виробничою собівартістю, за оптовими цінами реалізації, за нормативною собівартістю, за вільними відпускними цінами з урахуванням ПДВ або за вільними ринковими цінами). Крім того, аудитор перевіряє облік відвантаження готової продукції. Аудитором встановлюється наявність належним чином підписаних та оформлених договорів на поставку продукції, наявність прайс-листів тощо.

Отже, при аудиті витрат на виробництво, як правило, основним видом порушень є включення до собівартості адміністративних витрат та витрат на збут, капітальних інвестицій, непідтвердженої документально амортизації матеріальних активів, витрат на утримання невиробничих основних засобів тощо. Дуже часто зустрічаються помилки у розмежуванні витрат за звітними періодами, помилки у порядку розподілу накладних витрат тощо.

Аудит витрат діяльності. При аналізі витрат, аудитор звертає увагу на інші витрати, діяльності, які не входять до собівартості реалізованої продукції, але пов’язані з операційною діяльністю. До них відносяться: адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Адміністративні витрати включають всі витрати, які спрямовані на обслуговування та управління підприємством, витрати на збут – витрати, пов’язані з реалізацією готової продукції, інші операційні витрати – витрати на дослідження і розробки, собівартість реалізованої іноземної валюти, сума безнадійної дебіторської заборгованості і списання резерву сумнівних боргів, нестачі від псування цінностей, штрафи, пені, неустойки та інші витрати операційної діяльності.

Основна мета аудиту витрат діяльності – перевірка правильності їх класифікації та повноти відображення витрат в обліку. Як правило, для перевірки витрат діяльності аудитор використовує аналітичні прийоми. Витрати групуються за видами і порівнюються з аналогічними видами витрат попереднього звітного періоду. Всі відхилення вимагають аналізу, пояснення та обґрунтування. Якщо зміни обґрунтувати неможливо, аудитор проводить додаткове тестування по суті.