48. Міжнародні організації регіонального розвитку (Ліга арабських держав, Асоціація держав Південно-Східної Азії, Європейський Союз).

Після краху мандатної системи й утворення незалежних арабських держав посилилися доцентрові тенденції в міжарабських відносинах. Цьому сприяла й консолідація арабських країн у зв'язку з загостренням палестинської проблеми.

Спочатку ініціаторами об'єднання виступили представники Хашимітів — правлячої династії в Йорданії та Іраку. Проте їхні плани «Великої Сирії» та «Родючого півмісяця» були відкинуті іншими арабськими країнами. Ініціативу об'єднання взяв на себе Єгипет.

Восени 1944р. в Александрії на установчій конференції арабських країн було підписано так званий Александ-рійський протокол, що передбачав створення Ліги арабських держав.

Статут Ліги, підписали в Каїрі 22 березня 1945 р. Єгипет, Сирія, Йорданія, Ірак та Ліван (Ємен підписав Статут у травні). Статут зафіксував цілі й завдання організації: розвиток відносин між арабськими країнами на основі поваги до незалежності й суверенітету, співпраця в галузі економіки, соціальній та культурній сферах. Передбачалася також координація зовнішньополітичних курсів арабських країн.

Принципами діяльності ЛАД проголошувалися: добровільність відносин між державами, взаємна повага до суверенітету й незалежності, суверенна рівність держав, заборона використання сили для розв'язання суперечок, повага до існуючих в країнах режимів.

З самого початку існування ЛАД центральною проблемою в її діяльності стала палестинська проблема. На сьогоднішній день ЛАД об'єднує 21 країну (Алжир, Бахрейн, Джібуті, Єгипет, Йорданію, Ірак, ЙАР, Катар, Кувейт, Ліван, Лівію, Мавританію, Марокко, НДРЙ, ОАЕ, Оман, Саудівську Аравію, Сирію, Сомалі, Судан, Туніс).

Асоціації держав Південно-Східної Азії (англ. Association of Southeast Asian Nations, ASEAN, АСЕАН) — це геополітична та економічна міжнародна організація, до якої входять 10 краïн, розташованих в Південно-Східній Азіï.

Організація була створена 8 серпня 1967 року Філіппінами, Малайзією, Індонезією, Сінгапуром і Таїландом, які прийняли Бангкокську декларацію. Пізніше до них приєднались Бруней, Камбоджа, Лаос, М’янма та В’єтнам.

Проте сам союз було закріплено на папері у вигляді Договору про друбжу та співробітництвов АСЕАН в Південно-Східній Азіï лише в 1976 році на Балі.

Батьками-засновниками АСЕАН вважають цих міністрів іноземних справ:

Адам Малік з Індонезіï, Нарцисо Рамос з Філіпін, , Абдул Разак з Малайзіï, С. Раджаратнам з Сінгапуру та Танат Хоман з Таïланду.

Безпосередньо до організаціïя належать Філіпіни, Малайзія, Індонезія, Сінгапур та Таïланд. 7 січня 1984 року до них приєднався Бруней-Даруссалам, 28 липня 1995 року — В’єтнам, 23 липня 1997 року — Лаос та М’янма. 30 квітня 1999 року — Камбоджа. Наразі Папуа-Нова Гвінея має статус краïни-спостерігача. В 2002 році Східний Тимор подав заяву про бажання набути також статусу. Населення краïн АСЕАН перевищує 500 млн. чоловік, загальна площа краïн ставновить 4,5 млн. кв. км, а валовий внутрішній продукт — більше 737 млрд. доларів США.

Європейський Союз 7 лютого 1992 року у Маастрихті було підписано Договір про Європейський Союз (саме поняття “Європейський Союз” з’явилось ще під час Паризької конференції 1972 року). Договір набув чинності 1 листопада 1993 року. ЄС об’єднав 12 країн: Бельгію, Німеччину, Великобританію, Грецію, Данію, Ірландію, Іспанію, Італію, Люксембург, Нідерланди, Португалію, Францію. У 1994 р. підписані угоди про вступ до ЄС Австрії, Фінляндії, Швеції. Договір передбачає створення політичного, економічного і валютного союзу (т.зв. «Європа без кордонів»), завершення формування єдиного внутрішнього ринку – усунення всіх перешкод на шляху вільного пересування товарів, послуг, капіталів людей. Країни ЄС зобов’язалися проводити спільний курс у сфері зовнішньої політики ,координувати політику з питань охорони навколишнього середовища, боротьби із злочинністю, у сфері юстиції тощо. Встановлюється єдине європейське громадянство. Створюється Європейський валютний інститут і Європейський центральний банк, у 1999 р. введена єдина валюта – євро (крім Данії та Великобританії), здійснюється єдина грошово-кредитна політика.