27. Міжнародні аспекти територіальної експансії срср в 1939-1940 рр.

У той час, як Німеччина була зайнята на Заході, СРСР упорядковував зону впливу, відведену йому таємними протоколами від 23 серпня та 28 вересня 1939 р. До складу СРСР увійшли західноукраїнські та західнобілоруські землі. Об’єктом експансії стали також країни Прибалтики. СРСР розглядав Естонію та Латвію як країни впливу. У Москві було підписано пакти про ненапад з СРСР: 28 вересня 1939 р.— Естонія, 5 жовтня — Латвія, 10 жовтня — Литва. Це були, власне, договори про взаємодопомогу. Естонія й Латвія віддавали СРСР морські й повітряні бази. Всі три країни надали Радам право утримувати збройні сили на їхній території. Вільно з його округою було повернене Литві (27 жовтня). В усіх договорах радянська сторона брала на себе зобов’язання не втручатися у внутрішні справи прибалтійських держав.

Влітку 1940 р. СРСР приступив до другого етапу територіально-політичної перебудови у прибалтійських республіках, пред’явивши їхнім урядам необґрунтовані ультиматуми про порушення зобов’язань: 14 червня 1940 р. – Литві, 19 черв­ня — Латвії та Естонії. Ці країни на цей час уже були окуповані радянськими військами. В ультиматумах було взято за привід загрозу Червоній армії з боку місцевого населення. Під наглядом окупаційних властей у прибалтійських країнах було проведено вибори до нових органів влади. Були створені нові уряди під контролем Деканозова в Литві, Вишинського в Латвії та Жданова в Естонії. 1—8 серпня 1940 р. спеціальна сесія Верховної Ради прийняла ці країни до складу СРСР як нові республіки.

У 1940 р. ускладнилися відносини із сусідньою Румунією. 13 червня 1940 р. Молотов повідомив німецького посла Шуленбурга про намір Рад анексувати Бессарабію і Буковину. Німці заявили протест 25 червня, зауваживши, що ця територія ніколи не належала Росії і територія Буковини не значилася у таємному протоколі зоною впливу СРСР. 26 червня Молотов обмежив радянські претензії Північною Буковиною з Чернівцями. Він надіслав Румунії ультиматум. Румунський уряд звернувся до Німеччини та Італії, але ті відмовилися втручатись, і Румунія змушена була поступитися. 2 серпня 1940 р. утворено Молдавську радянську соціалістичну республіку.

Бойові дії спалахнули на півночі Європи. Тривалий час між Фінляндією та СРСР велися переговори, в ході яких Радянський Союз вимагав від фінської сторони поступитися на його користь значними територіями в районі Ленінграда та узбережжям Фінської затоки в обмін на болотисті та лісисті території на півночі, що ніяк не компенсувало втрати стратегічно важливої «лінії Маннергейма» - системи фінської оборони, спорудженої в 1927-1939 рр. Уряд Фінляндії 13 листопада відмовився задовольнити радянські вимоги. 28 ли­стопада СРСР денонсував пакт про ненапад 1932 р., 30 листопада Червона армія вдерлася на фінську територію. Щоб прикрити акт агресії, було сформовано фінський маріонетковий уряд О. Куусінена (т. зв. «уряд Теріокі»), з яким Сталін уклав договір про взаємодопомогу. 3 грудня новий фінський уряд, очолений Рюті, з Таннером на посту міністра закордонних справ, звернувся до Ліги Націй, і вона 14 грудня виключила СРСР зі свого складу. Це дуже важлива обставина, бо вона пояснює, чому Радянський Союз так наполягав у 1944—1945 pp. на створенні замість першої міжнародної організації зовсім нового інституту. 11 лютого 1940 р. розпочався черговий наступ ЧА, який завершився проривом «лінії Мареннгейма». 25 лютого 1940 p. Скандинавські держави заявили про свій нейтралітет, практично зникла можливість Фінляндії допомоги союзників. Німеччина суворо дотримувалась пакту Ріббентропа— Молотова і не втручалася. Червона армія здобула перемогу над Фінляндією, підписала Московсь­кий договір 12 березня 1940 p., за яким Фінляндія остаточно віддала СРСР Карельський перешийок з Виборгом і надала в оренду на 30 років півострів Ханко за 8 мільйонів фінських марок.