41) Звіт про виторг. Аналіз виторгу і прямих витрат. Звіт про прибуток

42. Ризики в міжнародних перевезеннях. Методи зниження ризиків.

Транспорт надає специфічні послуги, пов'язані з переміщенням товарів або людей у просторі. Транспортний ризик — ризик, який виникає у зв'язку з транспортними операціями, тобто процесом переміщення матеріальних цінностей (вантаж) і людей в просторі, і пов'язаний з потенційною можливістю зниження споживчих властивостей об'єктів і порушенням умов їх переміщення (терміни, кінцевий пункт). Ризик неправильного визначення моменту передавання відповідальності за вантаж пов'язаний з можливими втратами (неповне врахування витрат транспортування у реалізаційній ціні) або зниженням доходів (занижена або завищена ціна реалізації) внаслідок неадекватного вибору місця (часу) передачі відповідальності за об'єкт перевезення від продавання до перевізника або покупця.

Основними видами транспортних ризиків є: ризик неправильного визначення моменту передавання відповідальності за вантаж у процесі транспортування, ризик вибору транспортного засобу і ризик пошкодження вантажу при перевезенні.

1. Ризик неправильного визначення моменту передачі відповідальності за вантаж у процесі транспортування. ІНКОТЕРМС — базові умови зовнішньоторгового контракту купівлі-продажу, які встановлюють базові ціни залежно від того, чи включаються витрати на транспортування та інші супутні витрати в ціну товару чи ні. Вони встановлені з метою мінімізації ризиків, законодавчого розподілу відповідальності за їх виникнення між продавцем і покупцем. Базові умови ІНКОТЕРМС визначають: хто (продавець, покупець, перевізник) і за чий рахунок забезпечує транспортування товарів по території країн — продавців, покупців, транзитних країн, а також при перевезені товару морським, річковим і повітряним транспортом; обов'язки продавців щодо пакування та маркування товарів, страхування вантажів, оформлення комерційної документації відповідно до існуючих вимог; місце і момент переходу від продавця до покупця права власності на товар; заходи, пов'язані з ризиком випадкової втрати чи пошкодження товару, та витрати, пов'язані з цим. Базові умови спрощують укладання і узгодження контрактів, особливості яких регламентовані міжнародною практикою. Знання та застосування наведених в ІНКОТЕРМС торгових термінів полегшує здійснення торгових операцій.

2. Ризик вибору транспортного засобу пов'язаний з імовірністю додаткових витрат (дорогий вид транспорту без нагальної необхідності) або втрат доходу (порушення терміну постачання, пошкодження товарів, що швидко псуються, затримки у виробництві тощо) в процесі перевезення товарів невідповідним транспортом. Правила ІНКОТЕРМС встановлюють таку відповідність між умовами перевезень (Е, F, С, D) і видом транспортного засобу: — будь-який вид транспортних засобів: група Е — ЕХW; група F — FСА; група С — СРТ, СІР; група D — DAF, DDU, DDP; —тільки морський та внутрішній водний транспорт: група F — FAS, FОВ; група С — СFR, СІF; група D — DЕS, DEQ. Ступінь транспортних ризиків можна значно знизити за умов правильного вибору виду транспорту залежно від специфіки товарів, що транспортуються, і відповідно до вимог, які висуваються до умов транспортування.

3 Ризик втрати або пошкодження товару, а також зобов'язання нести витрати, пов'язані з товаром, переходить від продавця до покупця, коли продавець виконав свої зобов'язання постачання товару. Оскільки покупець не має права відкладати перехід ризиків і витрат, всі умови передбачають, що перехід ризиків і витрат може відбутися навіть до постачання, якщо покупець не приймає доставку відповідно до домовленості або не дає таких інструкцій (відносно часу відвантаження і/або місця постачання), які потрібні продавцеві для виконання своїх зобов'язань по постачанню товару. 4. Ризик пошкодження вантажу при перевезенні виникає у зв'язку з можливими втратами майбутніх доходів або додаткових витрат на усунення пошкоджень внаслідок зниження споживчих якостей товарів в процесі перевезення відповідно до зобов'язань. Відповідальність перевізника за незбереження вантажу настає в разі втрати, недостачі і ушкодження (псування). Як втрату вантажу трактують неможливість видати вантаж одержувачу протягом визначених термінів.

Недостача (часткова втрата) вантажу означає наявність різниці у вазі або кількості вантажу, прийнятого до перевезення та зданого одержувачу по одній накладній. Псування вантажу — це невідповідність його первинній якості, вказаній в транспортних документах. При втраті, недостачі або псуванні, як правило, складають документ про незбереження вантажу (комерційний акт, акт загальної форми та ін.). Загальною умовою відповідальності є презумпція провини, яка означає, що перевізник несе відповідальність за незбереження вантажу після прийняття його до перевезення і до видачі одержувачу, якщо не доведе, що втрати, недостача або пошкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яких він не міг уникнути або усунення яких від нього не залежало. Отже, ризик незбереження майна, одержаного від відправника, до видачі одержувачу покладається на перевізника. Але він може звільнити себе від відповідальності за недостачу, втрати або псування вантажу з огляду на такі обставини: особливі природні властивості вантажу, що спричинили втрату ним своїх споживчих якостей; недоліки тари або пакування, які не могли бути помічені по зовнішньому вигляду при прийманні вантажу до перевезення;

5 Митні ризики - пов'язані з несвоєчасною сертифікацією товарів; ризики неправильного розрахунку митних платежів, акцизів, ПДВ тощо; ризики вибору транспортного засобу, що не відповідає вимогам Митної конвенції. Одним з найнегативніших факторів, що несуть ці ризики, є часовий, що особливо важливо, коли товар уже перетнув кордон. Збитки визначаються простроченням надходження коштів на розрахунковий рахунок митниці і проведенням сертифікації (чим довший цей час, тим більші збитки через простій транспортних засобів і штрафів за прострочення платежів).

Отже, перевезення вантажів як одна із ланок доведення товарів від продавця (виробника, торгівельної чи посередницької організації) до покупця (споживача, торгівельної чи посередницької організації) є джерелом транспортних ризиків, більшість з яких контролюють додержанням міжнародних (ІНКОТЕРМС) чи національних (Митний кодекс) нормативних документів. Мінімізують такі ризики раціональний вибір транспортних засобів, перевізника, умов постачання тощо і правильне заповнення відповідних документів.

Існують такі групи методів зниження ризиків:

— технічні методи, які засновані на впровадженні різних технічних заходів, наприклад система протипожежного контролю; — правові методи, такі як страхування, застава, неустойка (штраф, пеня), гарантія, завдаток тощо; — організаційно економічні методи включають комплекс заходів, спрямованих на попередження втрат від ризиків у випадках виникнення несприятливих обставин, а також на їх компенсацію у випадках виникнення втрат. Найбільш поширеними організаційно-економічними методами зниження ризику є:

— розподіл ризику між учасниками перевезень; (кожен учасник виконує запланований проектом обсяг робіт і несе відповідну частку ризику у разі невиконання перевезень)

— страхування; (система відшкодування втрат страху-вальниками при виникненні страхових випадків із спеціальних страхових фондів, які формуються за рахунок страхових внесків, що виплачуються страхувальниками)

— резервування коштів на покриття непередбачених витрат; (дозволяє компенсувати ризик, що виникає в процесі реалізації проекту, і тим самим компенсувати збої у виконанні проекту)