Практична частина

Завдання № 1.Складіть хронологічну таблицю основних дат життя та творчості Г.Косинки та запишіть у робочі зошити.

Завдання № 2. Прочитайте новелу «В житах».

Завдання № 3. Дайте відповіді на тестові питання за темою Г.Косинка «В житах», додавши 6 власних запитань (правильну відповідь підкреслити) за змістом твору, та надішліть виконання на електронну адресу викладача: lvudod@mail.ru або запишіть у робочі зошити.

ТЕСТИ

1. До кого звертається автор у новелі «В житах» такими словами: «Ну, ну… вже й цілуватися лізе!»?

А дочки; Б коханої; В сонця; Г неба.

2. Що для героя новели «В житах» означає слово бджілки «дізік»?

3. Хто із поданих персонажів НЕ є героєм новели «В житах»?

А Уляна; Б Панас Половець; В Матвій Киянчук; Г Дзюба.

4. Визначте художній засіб, вжитий у фразі твору «В житах»: «…вітер схоплюється у мене над головою…і танцює».

5. Кого головний персонаж новели «В житах» зустрів у полі?

А отамана Гострого; Б Матвія Киянчука; В Уляну; Г свою матір.

6. Про кого з персонажів новели «В житах» сказано: «…вона дивилась на мене…, соромливо засміялась, тільки губи якось по-дитячому затремтіли»?

7.

8.

9.

10.

11.

12.

Література:

1.Українська література, 11 кл.: Підручник// Р.В. Мовчан та ін.. – К.: Ірпінь: ВТФ „Перун”, 1999. – 280 с.

ТЕМА: Ю.ЯНОВСЬКИЙ. ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ

Мета: познайомити з творчістю Ю.Яновського; вмотивувати пошуки автором нових романтичних засобів і неперевершеного ліричного сприймання для відтворення парадигми його доби; закріпити ціннісне про новелу; виховати в студентів доброзичливі почуття до рідних, повагу до роду й до народу

Тип уроку – лекція

Кількість годин: 2

Теоретична частина

ПЛАН

1.Біо­графія Ю.Яновського.

2. Загальна характеристика творчої діяльності письменника-новатора

Відомості з біографії письменника:

Народився Юрій Яновський 27 серпня 1902 р. у с. Майєрове на Єлисаветградщині. Назвали його Юрієм на честь споконвічного хліборобського святого. Дідусь був дія хлопця найближчою людиною, він розповідав малому, що їхнім родичем у минулому був Микола Гоголь.

Юрко був розумною розвиненою дитиною, тому його віддали до Нечаївської церковно-парафіяльної школи у 6 років. Мати казала, що віршувати хлопець почав дуже рано. У серпні 1911 р. Ю. Яновський вступив до Єлисаветградського реального училища.

Ще з дитинства Юрко був хворобливим. І якось, вийшовши з лікарні в Одесі, Яновський побачив море й відтоді закохався в цю стихію, навіть почав писати про нього вірші. У 1919 р. він закінчив училище із золотою медаллю і «ступив до механічного технікуму, деякий час працював інструктором у ста­тистичному бюро, брав участь у переписі населення на початку 20-х pp. У 1922 р. Ю. Яновський вступив до Київського політехнічного інституту на електромеханічний факультет. Студентське життя було голодне, холодне, і Юрій захворів на туберкульоз, якби не друзі, то, мабуть, і помер би. Під час навчання займався у літературному гуртку. А 1 травня 1922 р. під псевдоні­мом Георгій Ней у київській газеті «Пролетарская правда» надрукував вірш «Море» російською мовою. Інститут закінчити не вдалось. Його дядька не­справедливо звинуватили в убивстві, і хоч це було неправдою, навчання Юрій змушений був залишити, проте Київ хлопець не покинув. У лютому 1924 р. у газеті «Більшовик» з'явився перший друкований вірш українською мовою «Дзвін». Навесні 1924 р. у цій же газеті Юрій опублікував цілий цикл оповідань, показавши себе новатором-епіком, а в 1925 р. вийшла перша про­мова збірка «Мамутові бивні». Першу збірку поезій Ю. Яновський опубліку­є у 1928 p., вона називалась «Прекрасна Ут» (з підзаголовком — «Морські иірші»). Неологізм Ут розшифровувався як «Україна трудова, Україна тру­дящих».

З 1925-1927 pp. Яновський працював головним редактором Одеської кінофабрики. У 1927 р. Ю. Яновський видав збірку оповідань «Кров землі». У цей час він береться за роман «Майстер корабля». Вийшов твір у 1928 р. Над романом «Чотири шаблі» автор працював протягом 1926-1929 pp. Окре­мою книгою твір вийшов у 1930 р. Щоправда, у радянські часи він був забо­ронений. Пишучи роман «Вершники», письменник планував закінчити його до літа 1933 p., але вдалося лише навесні 1935 р. Проте надрукували його пише після видання російською мовою. У 1939 р. Ю. Яновського нагородили орденом Трудового Червоного Прапора. Цього ж року йому дали квартиру в Києві, за це від Яновського сподівалися творів на замовлення.

У 1940 р. вийшла книга оповідань Ю. Яновського «Короткі історії». Початком війни його сім'ю евакуюють до Уфи, де він редагує журнал «Українська література». Але письменник, не зважаючи на погане здоров'я, рветься на фронт, куди його беруть військовим кореспондентом. Після війні Ю. Яновський був відряджений на Нюрнберзький процес, там перебував шість місяців. Цикл нарисів Ю. Яновського «Листи з Нюрнберга» складався 18 творів.

У 1947 р. Ю. Яновський завершує роботу над романом «Жива вода», який у скороченому варіанті був надрукований у журналі «Дніпро», вийшов окремою книгою. Але критика різко негативно зустріла цей твір, його розгромили на пленумі Спілки письменників України. Для письменника настали тяжкі часи. У видавництві знищили 200 000 примірників роману, а оплатити збитки змусили письменника. Умови життя були нестерпними: щоб якось жити, Яновський майже повністю розпродав свою бібліотеку, побутові речі. Письменника ніде не друкували, аж поки 1 квітня 1948 р. Ю. Яновський не запропонував «Літературній газеті» для публікації лист, у якому каявся у не існуючих гріхах перед радянською владою.

У 1948 р. Ю. Яновський пише новий цикл творів «Київські оповідання», за які йому присуджують Сталінську премію.

Він виявився чудовим драматургом. Його п'єси «Дума про Британку» та «Дочка прокурора» були вершиною його творчості. Письменник пробує переробити роман «Жива вода», давши йому назву «Мир». І вже будучи хво­рим, хвилюється, чи вийде цей твір друком.

Помер Ю. Яновський 25 лютого 1954 р. через неправильно поставлені діагнози: професор, думаючи, що в Ю. Яновського інфаркт міокарда, приписав йому спокій, а у Яновського стався прорив виразки шлунка, а це вимагало термінової операції. Поховали письменника на Байковому кладовищі, але десь у закутку, щоправда потім за одну ніч могила була перенесена на центральну алею (Хрущов хотів покласти квіти до могили Яновського, з яким познайомився ще в роки війни).