Тематика творчості

1.Героїчні події Громадянської війни («Вершники», «Мамутові бивні», «Кров землі» )

2.Життя селян в пореволюційні часи («Потомки»)

3. Події та героїка Великої Вітчизняної війни («Мир», «Через фронт», «Київська соната», «Боротьба за людину)

4.Засудження фашистської верхівки за страшні наслідки другої світової війни («Листи з Нюрнберга»)

5.Показ життя «золотої» молоді, їх поведінки та образу дії. («Дочка прокурора»)

Практична частина

Завдання № 1. Складіть у робочих зошитах хронологічну таблицю основних дат життя та творчої діяльності Ю.Яновського.

Завдання № 2. Складіть 12 тестових питань з трьома варіантами відповіді (правильну відповідь підкреслити) за біографією та творчістю Ю.Яновського та надішліть на електронну адресу викладача: lvudod@mail.ru або запишіть у робочі зошити з української літератури.

Література:

1.Українська література, 11 кл.: Підручник// Р.В. Мовчан та ін.. – К.: Ірпінь: ВТФ „Перун”, 1999. – 280 с.

ТЕМА: Ю.ЯНОВСЬКИЙ. РОМАН «ВЕРШНИКИ» («ПОДВІЙНЕ КОЛО», «ДИТИНСТВО», «ШАЛАНДА В МОРІ»).

М ета: поглибити знання про роман як епічний жанр; показати, наскільки глибоко змальовує автор трагедію українського наро­ду в роки громадянської війни; розвивати вміння вдумливо читати текст, аналізувати його з позицій часу, орієнтуючись на загаль­нолюдські цінності й ідеали; виховувати усві­домлення важливості збереження родинних зв'язків, гуманізм, найкращі людські якості.

Тип заняття – лекція

Кількість годин: 2

Теоретична частина ідейно-художній аналіз новел з роману«вершники» ю.Яновського

Роман Юрiя Яновського “Вершники” – талановита данина своєму часу Кривавою хвилею прокотилася громадянська вiйна по Українi. Заради примарних iдеалiв брат убивав брата, батько вбивав сина, а син пiдiймав руку на батька: смерть чаклувала на кожному кроцi. Мабуть, тим, хто жив у цей страшний час, здавалось, що прийшли останнi днi свiту. Саме про це пише Юрiй Яновський у романi “Вершники”.

Тема твору: показ героїзму простих людей та подій періоду громадянської війни.

Жанр: новелістичний роман.

Особливості побудови роману:

Роман «Вершники»складається з 8 новел:

-«Подвійне коло»;

-«Шаланда в морі»;

- «Чубенко, командир полку»;

- «Дитинство»;

- «Адаменко»;

- «Лист у вічність»;

- «Батальйон Шведа»;

- «Шлях армій»

Отже, кожна новела – це завершені твори, які пов’язані між собою спільною темою, системою образів, ідеєю. Не історія одного героя, а події суспільного характеру в центрі твору романіста.

У кожнiй новелі розвинуто безлiч мотивiв, що вихопленi автором iз полум’я громадянської вiйни. Не пов’язанi єдиним сюжетом, вони, проте, єднаються мiж собою чимось бiльшим. У кожнiй новелi герої окреслюються з такою виразнiстю, що сприймаються як символи.

Символiчними постають брати Половцi з новели “Подвiйне коло”, якi опинилися з рiзних бокiв полiтичної боротьби; символiчне свiтло випромiнюють батьки Половцiв у “Шаландi в морi”, зусилля яких спрямованi на збереження роду; символiчний безiменний листоноша в новелi “Лист у вiчнiсть”, який не схиляє голову навiть перед смертю… Усi цi новели – це справжнi поеми про боротьбу добра i зла на землi, про красу українського неба i степу, про людську витривалiсть i жадання свободи. Перша новела (“Подвiйне коло”) є, мабуть, найяскравiшою. Вона розповiдає про трагедiю роду Половцiв. Було у батька п’ятеро синiв. Кожен з них обрав свою дорогу, свою мету, свої iдеали. I всi цi дороги перетнулися в один день в одному мiсцi. Рiд Половцiв опинився на межi зникнення. Загони денiкiнця Андрiя Половця i петлюрiвця Оверка Половця зiткнулися в безмежному степу в кривавiй битвi. Їхня взаємна ненависть просто вражає. Андрiй кидає Оверковi в обличчя лютi слова: “Проклинаю тебе моїм руським серцем, iм’ям великої Росiї-матiнки”. Тiльки-но закiнчився перший бiй, як налетiли зненацька махновцi на чолi з Панасом Половцем. Кiлька хвилин скаженого бою – i вже Панас перед Оверком. Iменем Батька Махна з посмiшкою на вустах вiн власноруч вбиває Оверка, також забувши про батькiвський заповiт. Не встиг Панас вiдсвяткувати перемогу, як “за дощем з’явилось марево”: розгорнувся здалеку червоний прапор кiнного загону на чолi з Iваном Половцем. Панас, розумiючи, що пощади вiд брата не буде, сам заподiяв собi смерть. “Тому роду не буде переводу, у котрому браття милують згоду”, – казав колись старий Половець своїм синам. Але знехтували вони батькiвським наказом i загинули, тому що не було мiж ними нi згоди, анi родинного почуття. Загубилось воно на жорстоких стежках громадянської вiйни, перевiвся рiд Половцiв, нiби й не було нiколи на землi таких людей. У романi немає справжнього переможця. Твiр сприймається як розповiдь про трагедiю роду, матерi, України. Трагедiю, що розiгралася в роки громадянської вiйни, а потiм ще довго вiдлунювала голодом, смертями, репресiями…