- •1. Туризмологія та туризмознавство
- •2. Формування туризмології
- •3. Проблеми і перспективи туризмології
- •4.Туризм як об’єкт теорії
- •5. Туризмологія у структурі туризмознавства
- •6. Основні концепти туризмології
- •7.Принципи, методи та функції туризмології
- •8.Історія туризмології в контексті історії туризму
- •9.Перші рефлексії феномену подорожей і мандрівок у міфології, географії, філософії
- •10. Становлення та етапи розвитку науки про туризм (туризмології)
- •11. Філософія туризму у системі філософського знання
- •12. Основні розділи філософії туризму
- •13. Філософська праксеологія туризму
- •14. Суперечності туристичної діяльності
- •15.Геософські засади географії туризму
- •16. Розвиток географічних досліджень туризму
- •17.Сутність та основні напрямки сучасної географії туризму
- •18.Базові концепції та геопросторові особливості географії туризму
- •4. Концепція периферії (теорія розміщення обєктів туризму і відпочинку).
- •19.Академічна (загальна) соціологія як підстава соціології туризму.
- •20. Стуктура соціології т
- •21. Мотивація туристичної діяльності та її види
- •22. Туризм як соціальний інститут і як чинник соціалізації
- •23. Екологічна проблематика і розвиток туризму
- •24. Екологія культури та туризм
- •25.Екологічний туризм: сутність, переваги, проблеми, можливості розвитку в Україні.
- •26. Сутність культурології туризму.
- •27.Засоби та механізми закріплення культурно-значущої інформації в культурології туризму
- •28. Культуротворче значення туризму
- •29. Гуманізуюча місія культурного туризму
- •30. Туристична діяльність як чинник збагачення культурних потреб людини
- •31. Туризм як засіб пізнання іншої культури та міжкультурного взаєморозуміння
- •32. Сутність етичного виміру туризму
- •33. Становлення етики (е.) туризму (т.)
- •34. Основні проблеми етики туризму.
- •35.Принципи та функції етики туризму
- •36.Педагогічні орієнтири туризмології
- •37.Теоретико методологічні засади туристичного виховання
- •38. Теорія туристичної освіти і навчання.
- •39. Зарубіжний досвід освітньої підготовки професіоналів туризму
- •40. Концептуальні засади розвитку туризму
- •41. Соціо-психологічні аспекти туризму
- •42. Конфліктність туристичної сфери як методологічний принцип аналізу
- •43. Типові та нетрадиційні прояви конфліктів у сфері туризму.
- •44. Подолання конфліктності в туризмі
- •45. Туризм як складник соціальної структури
- •46. Функції туризму як соціального інституту
- •47. Туризм як чинник соціалізації особистості
- •48. Гостинність як соціокультурний інститут
- •49.Еволюція інституту гостинності
- •50.Традиції та інновації і-туту гостинності
- •51. Економіка туризму як наука.
- •52. Механізм функціонування ринку туристичних послуг.
- •53. Економічні чинники сталого розвитку туризму в Україні (цього питання нема в конспекті, просто інформація)
- •54. Технологія туризму в аспекті соціоекономічних процесів
- •55. Логістика сталого туризму: концептуально-методологічні підстави та їх застосування в світі та в Україні.
- •56. Екскурсологія та туризмологічна наука
- •57. Історіографія екскурсології
- •58. Методологія екскурсійної діяльності
- •59. Музеєзнавство у складі туризмолоії
- •60. Класифікація музеїв та формування музейних фондів
- •61. Теорія музейної справи та прикладне музеєзнавство
- •62.Правові основи туризмології (туристичне право)
- •63.Туризм у вітчизняному законодавстві
- •64. Правові аспекти створення туристичних підприємств.
- •65.Відповідальність у туристичному законодавстві
- •66. Міжнародний туризм в епоху глобалізації
- •67. Чинники динамічного розвитку міжнародного туризму в сучасному світі
- •68. Моделі управління туристичним бізнесом в світі
- •69. Еволюція моделі управління туристичною галуззю в незалежній Україні
25.Екологічний туризм: сутність, переваги, проблеми, можливості розвитку в Україні.
Розширення предметного поля сучасної екології і охопило такий напрям як екологічний туризм як явище, метою якого є об’єднати цінності природи і культури.
Екотуризм визначається як сукупність відносин і явищ, що виникають в процесі подорожі та перебування людей за межами їх постійного місце проживання з метою відпочинку та ознайомлення їх з новим природним та культурним середовищем.
Екотуризм – форма активного відпочинку, який має культурно-пізнавальне, науково-виховне та спортивно-оздоровче значення, але при цьому слід змінити стан, коли внаслідок подорожей пам’ятки природи перетворюються на на пам’ятники природі. В результаті, нині на планеті зберігаються лише окремі вкраплення природи(заповідники, парки, резервації) в суцільний масив штучного середовища. Нині виникають нові форми туризму: екстремальний, спортивний, військовий, сільський, агро. Вони спричиняють підвищене навантаження на природні ресурси.
Відношення до туризму як до джерела зростання прибутку за рахунок збільшення кількості туристів призводить до екологічний проблем.
Туризм – форма гіпертрофованого споживання. Туристи вимагають комфорту. А це означає, що для туриста потрібна інфраструктура за рахунок природи. Тому висунута ідея екологічного туризму який не шкодив би природі.
За визначенням ЮНВТО, Екологічний туризм – це подорож у незаймані господарською діяльністю куточки природи з метою спостереження, вивчення рослинно-тваринного світу та ознайомлення з культурними цінностями.
Отже, екологічний туризм не потребує розгорнутою інфраструктури. Екотуризм стимулює формування екологічної культури та екологічної компетентності людини, забезпечує адекватний емоційний та естетичний розвиток. Але, з іншого боку, багато країн що розвиваються, зацікавлені в розвитку індустрії туризму, оскільки де наступає туризм, там відступає бідність.
Гаазька декларація з туризму звертає увагу на незіпсоване культурне, природне та людське середовище як головну умову розвитку туризму.
Кодекс поведінки туриста включає такі пункти:
Пам’ятати про уразливість землі;
Залишати лише сліди після себе
Забирати лише фото
Пізнавати світ, у який потрапив
Шанувати місцевих мешканців
Не купувати виробів, загрозливих для середовища
Ходити лише протоптаними стежками
Подорожувати з тур фірмами, які підтримують принципи екологічного туризму
В Укр. 529 об’єктів сад.парк мист., 35 дендропарків, 61 істор-культ запов, кілька тис. пам, повяз з відомими іноземцями.
Природа України має великий потенціал для розвитку екотуризму, то соціально-економічний потенціал нашої країни для розвитку цього виду туризму дуже незначний. Такий чинник, як низький рівень екологічної свідомості туристів, є причиною багатьох варварських вчинків і свідчить про неготовність населення займатися екологічними видами туризму. Відсутність кваліфікованих кадрів призводить до того, що мало хто з туроператорів хоче займатися цією діяльністю, а якщо хтось і береться, то його дії не зовсім відповідають принципам екологічного туризму. Ще одним чинником, який зменшує перспективи розвитку екотуризму в Україні, є недосконала законодавча база, яка відштовхує як внутрішніх, так і зовнішніх інвесторів. Закон України "Про туризм", державні стандарти з туристично-екскурсійного обслуговування та послуг населенню практично не торкаються питань екології і зменшення негативного впливу туристичних підприємств на довкілля.
