3. Проблеми і перспективи туризмології

В узагальненому вигляді наука про туризм (туризмологія) охоплює такі проблеми: — з’ясування сутності та смислового значення туризму як суспільного явища та соціального інституту;

— визначення у понятійний спосіб основних характерних ознак туризму, розроблення його тезаурусу, словниково-категоріального апарату;

— систематизація наукових підходів до розуміння феномену туризму, з’ясування його генези та еволюції, поглиблення змісту концепцій туризму як відносно самостійних наукових дисциплін;

— осмислення структури туризмологічного знання, його архітектоніки, діалектичної узгодженості всіх частин;

— виявлення функцій теорії туризму, її призначення;

— з’ясування суперечливого характеру туризму, його позитивних і негативних можливостей і проявів;

— осмислення діалектики (взаємозв’язків) теорії та практики туристської діяльності.

Туризмологічна проблемологія. Натепер актуалізуються нові вимоги для досліджень теоретичних і прикладних проблем туристичної науки. Передусім необхідне узгодження розуміння та інтерпретації різних видів туризму за такою змістовою структурою: генеза, функціональні характеристики, туристичне обслуговування, рівень розвитку потреби у створенні та реалізації у туристичній теорії та практиці моделі туристичних центрів і територій як органічних «клітин» туризму. Крім того, актуальною є проблема об’єднання зусиль освітніх, науково-дослідних установ і дослідників у національному та світовому масштабі для розв’язання тих завдань і проблем, які породжує сьогодення.

Перспективи туризмології:

Туризмологія є молодою наукою. Названі положення — лише частина її складного, багатоманітного змісту. Її становлення і розвиток відбуваються в контексті загальної еволюції сучасної науки, насамперед її соціогуманітарного і економічного розділів. Наука про туризм — міжгалузева (за галузями знань) та міждисциплінарна (за переліком навчально-освітніх дисциплін).

Туризм реагує на всі зміни вструктурі суспільних та індивідуальних людських потреб, на виклики, пропозиції та загрози, притаманні цивілізації ХХІ ст. Урахування не тільки сучасних проблем теорії і практики туризму, а і його найближчих і віддалених перспектив, майбутніх можливостей — актуальне туризмологічне завдання.

4.Туризм як об’єкт теорії

Туризм як об’єкт теорії означає, що він набув особливого значення в суспільному житті. Статистичні дані показують динамічний розвиток туризму як кількісно, так і якісно. І це означає якісну зміну способу життя сотень мільйонів людей, для яких туристичні подорожі стають неодмінним складником життя – другим життям.

При цьому туризм як спосіб життя має два аспекти:

1) відпочинок для більше як 1 млрд. людей щорічно;

2) праця в туристичному обслуговування для 9% загальної кількості працівників планети.

З туризмом нині тісно пов’язані економіка, політика, культура, право, освіта всіх без винятку країн світу, тому недарма Гаазька декларація туризму 1989р. говорить про туристичну революцію, яка надає можливість громадянам світу мандрувати світом вільно. Туризм при цьому може справляти як позитивний вплив на суспільне життя, так і небажаний, негативний:

а) навантаження на природу;

б) деформації в культурному середовищі приймаючих сторін;

в) туристична експлуатація країн, що розвиваються.

Чимало представників туристичного бізнесу/галузі ставляться до туристичної науки скептично, пояснюючи це тим, що вона не пов’язана з практичною діяльністю в туризмі. Зрозуміло, що важливість практичної діяльності ніхто не ставить під сумнів, але зрозуміло і те, що теоретичне пізнання туризму є теж необхідним. Це доводить досвід інших галузей, зокрема промисловості, де неконтрольована практична діяльність мала дуже важкі наслідки для суспільства.

Отже, теорія – це вища форма організації наукового знання, яка дає цілісне уявлення про закономірності та суттєві якісні характеристики досліджуваного явища (туризму).

Залежно від рівня узагальнення розрізняють мета теорію (фундамент, знання) та фактуалістичне знання.

Фундаментальне знання зосереджене на з’ясуванні сутності предмета аналізу, тобто у випадку туризмології - глибинних якостей туризму.

Фактуалістичні знання мають свою конкретну та предметну сутність. Теоретичні знання як раз і формуються на основі якісного опрацювання знання практичного і є результатом узагальнення та концептуалізації даних спостереження та накопиченого досвіду. Таке знання повертає практиці сутнісне уявлення про неї, озброює її методологічними порадами.

Цінність теорії – здатність передбачати розвиток подій, сприяння розробці перспективних сценаріїв «бажаного» майбутнього, в тому числі щодо перспектив розвитку туризму.

Об’єктом теоретичного знання туризмології є феномен туризму. Феномен являє себе світові і людині і чуттєво сприймається, на відміну від сутності. Вона носить назву – ноумен, яку можна зрозуміти тільки розумово. Отже, розрізняють явище і сутність туризму.

Явище туризму сприймають засобами емпіричного пізнання (досвіду), а сутність туризму – тільки за допомогою раціонального мислення, абстрактних теоретичних понять, які забезпечують можливість створення ідеального образу туризму та його різноманітних моделей.

Поряд з туризмологією використовують такі поняття як:

1) туризмознавство, 2) туризмометрія, 3) туризмографія, 4) туристика.

1) Туризмознавство – загальне поняття, яке охоплює всі знання про туризм, зокрема:

а) загальне і часткове;

б) теоретичне і практичне;

в) абстрактне і конкретне;

г) раціональне і чуттєве;

д) ідеальне і реальне знання;

е) історичне і сучасне.

2) Туризмометрія – напрямок, пов'язаний з математичним заміром туристичної діяльності:

а) обчислення туристичних потоків;

б) визначення місткості та розміщення туристичних дестинацій;

в) дані про ефективність туризму – економічну, соціальну, культурну.

3) Туризмографія – знаково зафіксовані (письмово, символічно) свідчення про туризм, тобто його опис, звіти, щоденники, книги, статті, картографічні документи (сучасні та історичні).

4) Туристика – це термін, який з’явився з певною претензією на автономність туристичного знання, синонім туризмознавства (менш вузьке поняття).

Поняття «туризмологія» найбільш вдало і концептуально концентровано, найбільш вдало відображає сутність явища «туризм». Його вживання:

1) відповідає науковій традиції утворення теорій, які ґрунтуються на знанні закономірностей свого об’єкта (грец. – logos) – логоса: біологія, зоологія, туризмологія;

2) наголошує на фундаментальному характері репрезентованого знання. Тобто туризмологія є методологічною основою по відношенню до інших розділів туризмознавства (педагогіка, етика, маркетинг).

Туризмологія базується на туризмологічних концептах. Це поняття, що функціонують в режимі розуміння та пояснення.