- •1. Туризмологія та туризмознавство
- •2. Формування туризмології
- •3. Проблеми і перспективи туризмології
- •4.Туризм як об’єкт теорії
- •5. Туризмологія у структурі туризмознавства
- •6. Основні концепти туризмології
- •7.Принципи, методи та функції туризмології
- •8.Історія туризмології в контексті історії туризму
- •9.Перші рефлексії феномену подорожей і мандрівок у міфології, географії, філософії
- •10. Становлення та етапи розвитку науки про туризм (туризмології)
- •11. Філософія туризму у системі філософського знання
- •12. Основні розділи філософії туризму
- •13. Філософська праксеологія туризму
- •14. Суперечності туристичної діяльності
- •15.Геософські засади географії туризму
- •16. Розвиток географічних досліджень туризму
- •17.Сутність та основні напрямки сучасної географії туризму
- •18.Базові концепції та геопросторові особливості географії туризму
- •4. Концепція периферії (теорія розміщення обєктів туризму і відпочинку).
- •19.Академічна (загальна) соціологія як підстава соціології туризму.
- •20. Стуктура соціології т
- •21. Мотивація туристичної діяльності та її види
- •22. Туризм як соціальний інститут і як чинник соціалізації
- •23. Екологічна проблематика і розвиток туризму
- •24. Екологія культури та туризм
- •25.Екологічний туризм: сутність, переваги, проблеми, можливості розвитку в Україні.
- •26. Сутність культурології туризму.
- •27.Засоби та механізми закріплення культурно-значущої інформації в культурології туризму
- •28. Культуротворче значення туризму
- •29. Гуманізуюча місія культурного туризму
- •30. Туристична діяльність як чинник збагачення культурних потреб людини
- •31. Туризм як засіб пізнання іншої культури та міжкультурного взаєморозуміння
- •32. Сутність етичного виміру туризму
- •33. Становлення етики (е.) туризму (т.)
- •34. Основні проблеми етики туризму.
- •35.Принципи та функції етики туризму
- •36.Педагогічні орієнтири туризмології
- •37.Теоретико методологічні засади туристичного виховання
- •38. Теорія туристичної освіти і навчання.
- •39. Зарубіжний досвід освітньої підготовки професіоналів туризму
- •40. Концептуальні засади розвитку туризму
- •41. Соціо-психологічні аспекти туризму
- •42. Конфліктність туристичної сфери як методологічний принцип аналізу
- •43. Типові та нетрадиційні прояви конфліктів у сфері туризму.
- •44. Подолання конфліктності в туризмі
- •45. Туризм як складник соціальної структури
- •46. Функції туризму як соціального інституту
- •47. Туризм як чинник соціалізації особистості
- •48. Гостинність як соціокультурний інститут
- •49.Еволюція інституту гостинності
- •50.Традиції та інновації і-туту гостинності
- •51. Економіка туризму як наука.
- •52. Механізм функціонування ринку туристичних послуг.
- •53. Економічні чинники сталого розвитку туризму в Україні (цього питання нема в конспекті, просто інформація)
- •54. Технологія туризму в аспекті соціоекономічних процесів
- •55. Логістика сталого туризму: концептуально-методологічні підстави та їх застосування в світі та в Україні.
- •56. Екскурсологія та туризмологічна наука
- •57. Історіографія екскурсології
- •58. Методологія екскурсійної діяльності
- •59. Музеєзнавство у складі туризмолоії
- •60. Класифікація музеїв та формування музейних фондів
- •61. Теорія музейної справи та прикладне музеєзнавство
- •62.Правові основи туризмології (туристичне право)
- •63.Туризм у вітчизняному законодавстві
- •64. Правові аспекти створення туристичних підприємств.
- •65.Відповідальність у туристичному законодавстві
- •66. Міжнародний туризм в епоху глобалізації
- •67. Чинники динамічного розвитку міжнародного туризму в сучасному світі
- •68. Моделі управління туристичним бізнесом в світі
- •69. Еволюція моделі управління туристичною галуззю в незалежній Україні
66. Міжнародний туризм в епоху глобалізації
Остання чверть ХХ і початок ХХІ ст. пройшли під знаком прискореного розвитку
туризму, що перетворило його на глобальне за масовістю, формами і технологіями
організації відпочинку явище. Незважаючи на планетарний розмах, туризм залишився
регіональним і національним за змістовим наповненням. Туристична індустрія світу,
пропонуючи уніфіковані системи відпочинку й обслуговування, експлуатує регіональні
природні відмінності і національну та культурну самобутність етнічних груп і місцевих
громад, що в багатьох випадках стає головним мотивом подорожі. У світовій
господарській практиці важко знайти ще один вид продуктивної діяльності, який
одночасно сприяє глобалізації господарства і розвитку регіонів .
Глобалізація і регіоналізація – складові єдиного процесу розвитку міжнародного
туризму, що робить його унікальним економічним інструментом, здатним формувати
виробничі системи інтернаціонального характеру і зберігати локальну значущість.
У туризмі вихід компанії за межі державних кордонів є звичною практикою, яка
зумовлена специфікою туристичного продукту. Ініціатива інтернаціоналізації
виробництва в туризмі належить країнам, які генерують потужні туристичні потоки,
оскільки саме їм вона дає найбільший зиск. У Північній Америці це – США та Канада,
в Європі – Німеччина, Великобританія і Франція, в Азії – Японія та Китай. Саме тому
більшість ТНК, діяльність яких охоплює туристичний бізнес, базуються у США,
Західній Європі, Японії і, з недавнього часу, в Гонконгу та Сінгапурі.
У міжнародному туризмі процес глобалізації найкраще простежуються на прикладі
сектора розміщення туристів, в якому ТНК набувають форми готельних мереж, або
ланцюгів.ТНК перейшли від конкурентної боротьби до політики співпраці та реалізації спільнихпроектів. Дії таких союзів спрямовані проти небезпечних суперників із високорозвинених та нових індустріальних країн .
Укладання глобальних союзів – поширена в різних секторах індустрії туризму
практика. Яскравим прикладом діяльності подібних союзів є глобальні комп’ютерні
системи бронювання широкого спектра туристичних товарів і послуг – від авіаційних
перельотів, переїздів залізницею і придбання пакет-турів, до оренди автомобілів,
попереднього замовлення місця в готелі чи квитків на футбольний матч або концерт.
Найбільш відомими серед таких систем є «Амадеус» та «Галілео», які присутні і на
українському ринку транспортних і туристичних послуг.
Одним із важливих завдань української індустрії туризму має стати як створення
власної подібної комп’ютерної системи, так і активізація інтеграції до існуючих
світових мереж бронювання .
Окрім глобальних союзів, яким притаманна зміна відносин власності, виникають
стратегічні альянси, що формуються лише на домовленостях сторін і не зачіпають
майнових питань. Формування стратегічних альянсів в індустрії туризму має на меті створення єдиної системи збуту туристичного продукту шляхом просування на ринку товарного знака (марки) і розподілу фінансового ризику. За оцінками фахівців, альянси
стануть основою стратегії розвитку готельних компаній у ХХІ ст.
Найбільшою мірою глобалізація торкнулася цивільної авіації. Провідні авіакомпанії
світу надають перевагу створенню стратегічних альянсів із конкурентами свого рівня,
аби обмежити ринкові можливості дрібніших перевізників.
Проявом глобалізаційних процесів у туризмі є здійснення спільних проектів, які
передбачають залучення природних, культурно-історичних і матеріально-технічних
ресурсів кількох країн. Наприклад, реалізація екотуристичного проекту «Світ Майя»
передбачає участь у ньому майже всіх країн Центральної Америки .
Глобалізація туризму має і негативні наслідки, які прямо чи опосередковано впливають
на розвиток індустрії туризму. Йдеться про екологічні проблеми, спалахи захворювань
і епідемії у різних куточках світу та загрозу терористичних актів. Більшість із
перелічених проблем має регіональний характер, але глобалізація «примушує»
реагувати на них всю світову індустрію туризму.
Взаємопов’язаність екології та туризму є одним із визначальних моментів глобального
розвитку туристичної індустрії і, власне, глобалізації. З одного боку, ТНК освоюють
країни із сприятливою екологічною ситуацією та унікальними природними ресурсами,
залучаючи їх до туристичного використання. Це часто призводить до деградації
вразливих екосистем і необхідності впроваджувати заходи з їх охорони, й розвивати
альтернативні види туризму: екологічний, науковий, сільський, пригодницький тощо. З
іншого – численні техногенні аварії і катастрофи в районах традиційного відпочинку,
інтегрованих у світову індустрію туризму, виводять їх з рангу популярних і створюють
низку проблем для розвитку.
Нових форм і можливостей, пов’язаних з процесами глобалізації, розвитком світових
інформаційних, економічних і фінансових зв’язків, набуває міжнародний тероризм.
На основі докладу Всесвітньої туристичної організації «Туризм: панорама 2020»
розглянемо та проведемо оцінку довгострокового прогнозу розвитку світового туризму
на перші 20 років нового тисячоліття.
Основне завдання доповіді «Туризм: панорама 2020» полягає у створенні кількісних
прогнозів (охоплює 25-річний період, починаючи з основного 1995 р.) на 2010 і 2020
роки .
Фахівці Всесвітньої туристичної організації визначили п’ять найперспективніших видів
туризму у ХХІ ст.:
1) круїзи – один із найперспективніших та бурхливо зростаючих видів туризму. Якщо
на початку 1980 р. кількість «круїзних» туристів складала 1,5 млн. осіб, то нині –
10 млн., і їх кількість постійно зростає;
2) пригодницький туризм – для любителів гострих відчуттів. Постійно зростає попит на
сходження на найвищі вершини світу та екскурсії по морських глибинах;
3) культурно-пізнавальний туризм – активно розвиватиметься в Європі, Азії, Близькому
Сході, відповідно, зросте значення охорони пам’яток культури;
4) діловий туризм – набув активного розвитку нині і розвиватиметься і в майбутньому,
що пов’язано зі швидкими темпами розвитку світової економіки, поглибленням
політичних та економічних зв’язків між різними державами світу;
5) космічний туризм – за даними американських фахівців, забезпечить щорічний дохід
у розмірі 10 млрд. дол. США.
Аналіз сукупних показників туристичних прибуттів по регіонах показує, що до 2020 р.
трьома ведучими приймаючими регіонами будуть Європейський (717 млн. осіб),
Азійсько-Тихоокеанський (397 млн. осіб) і Американський (282 млн. осіб)
