39. Змішана система

Існує досить широкий спектр змішаних систем, які є поєднанням мажоритарної та пропорційної систем. Принаймні 20 країн світу застосовують їх. Змішані вибори системи застосовуються, як правило, в тих країнах, де йде пошук і становлення виборчих систем або необхідно досягти компроміс між принципом представництва у парламенті різних політичних сил та стабільністю сформованого ними уряду.

Іноді змішані системи запроваджуються в модифікованому вигляді з перевагою тієї чи іншої виборчої системи.

Виборчими системами, що надають перевагу мажоритарному методові голосування при застосуванні і пропорційного голосування виступають наступні змішані системи:

1) система з єдиним голосом, що не допускає передачі. Зміст її полягає в тому, що в багатомандатному виборчому окрузі виборець голосує за одного кандидата, а не за список кандидатів від партії. Це практикується в Японії, Китаї;

2) обмежене голосування, яке передбачає, що виборці можуть обрати кількох кандидатів з одного бюлетеня, але їх має бути менше, ніж кількість місць для заповнення;

3) кумулятивне голосування передбачає, що виборець має стільки голосів, скільки мандатів у окрузі, і може її розподілити між всіма кандидатами, а може й віддати всі свої голоси за тільки одного з кандидатів.

Існує й змішана система, що використовує переважно модифіковану пропорційну систему представництва.

Система з єдиним голосом, який передається, передбачає, що виборці голосують за одного кандидата незалежно від числа мандатів у виборчому окрузі, але при цьому виражають перевагу і щодо інших кандидатів.

Найпростішим варіантом змішаної виборчої системи є паралельне комбінування: певна частина представницького органу обирається за мажоритарним, інша — за пропорційним принципом. Прикладом є парламент Німеччини, де нижня палата — Бундестаг — наполовину обирається за мажоритарною системою, а наполовину — за пропорційною. Такі ж чинники покладені в основу обрання парламентів Литви, Грузії, Словенії, Болгарії.

В Україні також парламент обирається на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування за змішаною мажоритарно-пропорційною системою. Усього обирається 450 депутатів. Із них 225 — в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості, а 225 — за списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва.

40. Культура електоральної участі. Абсентеїзм та його причини.

В сучасній науковій літературі використовуються різні словосполучення для розкриття феномена «електоральна культура». Одні автори використовують термін «культура політичних виборів», інші дослідники вживають словосполуку «культура виборів», треті — поняття «культура виборчого процесу» та ін.

Зрозуміло, що за кожною версією поняття «електоральна культура» стоїть змістовно відмінне розуміння сутності політичних процесів, пов’язаних з вказаним феноменом.

Зокрема, культура політичних виборів є невід’ємною і дуже важливим елементом загальної політичної культури суспільства. Особливого (праксеологічного і символічного) значення цей елемент політичної культури набуває в так званих перехідних суспільствах, в яких реальна політична участь громадян в політичному процесі і політичному житті вказаного суспільства загалом обмежується ритуальною участю електорату в процедурі голосування на виборчих дільницях.

Саме в перехідних (від тоталітаризму до демократії) суспільствах, за умов недостатньої розвиненості інших форм політичної участі громадян, електоральна культура стає важливим індикатором політико-культурних трансформацій.

В такий спосіб «людина політична» фактично перетворюється на обмежену в політичних правах — «людину голосуючу» (електоральну).

Загалом електоральна поведінка є наслідком попереднього політичного рішення виборців, яке відбувається на тлі об’єктивних і суб’єктивних чинників політичного процесу як такого.

Ці об’єктивні і суб’єктивні чинники політичного процесу мають глибоке соціально-психологічне (ментальне) підґрунтя, а електоральна культура є важливою частиною саме демократичної політичної культури, оскільки в суспільствах з авторитарною та тоталітарною політичною культурою вибори, як політична технологія та процедура формування певних сегментів та рівнів влади, мають ритуальний характер і проходять за формулою «вибори — без вибору».

Електоральна культура, як різновид політичної культури, має важливий вплив на політичний процес будь-якого суспільства, оскільки визначається мобілізаційними характеристиками електорату та впливом результатів електорального процесу для формування політичної програми розвиткусуспільства.

Особливий вплив на стан електоральної культури має національна виборча система, оскільки остання регулює електоральний процес через правові норми-регулятори, закладені в законах провибори президента, парламенту, органів місцевого управління та самоврядування.

Таким чином, електоральна культура вбирає в себе всі найважливіші внутрішньо-психологічні чинники індивіда, які детермінують його політичну поведінку як виборця.

Зокрема, електоральна культура індивіда, який бере участь у виборах, зазвичай проявляється на декількох рівнях:

• соціальної групи;

• національної спільноти;

• політичних знань, ідеологічної орієнтації;

• інтересів, уявлень, переконань, цінностей;

• звичаїв, традицій, норм, настанов;

• ставлення до виборів як інституту, уявлення про прийняття та реалізацію політичних рішень тощо.

Абсентеїзм - це байдуже ставлення людей до своїх громадсько-політичних прав. Найхарактерніший прояв абсентеїзму - свідоме ухилення виборців (електорату) від участі у голосуванні.

Сьогодні у багатьох державах світу вважається нормальним, коли на виборчі дільниці приходять від третини до половини виборців, а деінде голосує ледве 1/10 електорату.

Є два найважливіших типи причин абсентеїзму:

1) пов'язані з особливостями конкретної виборчої кампанії, коли в силу певних причин вибори не цікаві: висунені неяскраві кандидати, відсутня справжня змагальність на виборах тощо;

2) пов'язані з загальною політичною, соціальною й економічною ситуацією в країні.

О.В.Лазаренко та О.О. Лазоренко вважають, що абсентеїзм як тип політичної поведінки особи є:

1) рисою її характеру, життєвою позицією, що виявляється у відсутності потреби, звички, бажання політичної дії;

2) світоглядом, зорієнтованим, наприклад, на внутрішнє вдосконалення.

Серед причин абсентеїзму відзначимо низький рівень політичної культури, інфантильність або ж усвідомлення власного політичного безсилля, нездатність впливати на прийняття політичних рішень, відчуження власних політичних цінностей і потреб від можливостей їх задоволення, високий рівень недовіри виборців політичним інститутам та ін.

Абсентеїзм є відбитком прагнення людей відсторонитися від політики, в якій частина з них вбачає марнославне й амбіційне змагання групових і егоїстичних інтересів. Є. Головаха, І. Бекешкіна, В.Небоженко пояснюють абсентеїзм виборців менталітетом байдужості, характерним для народів колишнього СРСР, а також "психологією конформізму", панування якої в суспільстві вивело на політичну арену некомпетентних діячів, що знизило авторитет законодавчих органів і влади взагалі.