2. Економічна думка Стародавнього Світу: стародавні Схід, Греція та Рим.

Економічна думка Стародавнього Світу

Економічна думка стародавнього світу мас цілісність якісних особливостей:

• виразниками економічної думки стародавнього світу були, як правило, великі мислителі (філософи, теологи), релігійні діячі, правителі рабовласницьких держав, урядові чиновники та ін.;

• економічна думка давнини невіддільна від інших форм суспільного мислення, політико-правової та релігійної ідеології стародавніх народів. Серед відомих першоджерел практично неможливо знайти суто економічні твори. Водночас глибокі економічні ідеї містяться у філософських трактатах про політику, мораль, право, ученнях про державне управління, тощо;

• досягнутий рівень систематизації економічних поглядів та ідей стародавніх мислителів не сприяв їх виокремленню у самостійну галузь знань, історичні пам'ятки давнини є конгломератом різноманітних уявлень про суспільство, економіку, спостережень і відомостей про господарське життя;

• економічній думці стародавнього світу притаманна ідеалізація рабовласницької держави, захист переважно натурального господарювання, ототожнення багатства з натуральною формою продукту, засудження (з позицій моралі, етики) великих торговельних та лихварських операцій як чинників дестабілізації існуючого суспільного устрою;

• економічна думка давнини має не стільки аналітичний, скільки нормативний характер, пов'язаний з регламентацією господарської діяльності в інтересах правлячих верств. У працях стародавніх мислителів містяться приписи стосовно того, якою має бути економіка з погляду справедливості, божественних настанов, інтересів правителя, а також практичні рекомендації та поради щодо організації та раціональних методів ведення господарства;

• економічні ідеї та обґрунтування економічних процесів та явищ у творах стародавніх мислителів базуються на категоріях моралі, етики, релігійних постулатах тощо.

У Стародавньому світі ще в IV тисячолітті до нашої ери зародилися перші давньосхідні держави, сформувалася рабовласницька економіка, почалася систематизація економічної думки в економічну теорію, прийняту суспільством як керівництва у реалізації господарської політики держави. Тому не випадково прийнято вважати, що економічна наука зародилася саме на Стародавньому Сході - у колисці світової цивілізації.

Уже тоді в надрах натурального господарства східного рабства ("азіатського способу виробництва"), з притаманною йому активною участю держави в економічній діяльності, розширювалися масштаби товарно-грошових відносин і все більш злободенними стають проблеми співіснування державної, общинної і приватної власності. Надалі протягом І тисячоліття до нашої ери необхідність осмислення суті економічних категорій і законів виявила себе не менш гостро і в державах класичного (античного) рабства.

Стародавній Єгипет

Пам'ятки давнини дозволяють стверджувати, що вже на початку III тис. до н.е. в Єгипті склалася іригаційна система, необхідна для постійного регулювання режиму Ніла. Організація подібної системи, яку потрібно було постійно підтримувати і покращувати, стала могутнім фактором формування жорсткої бюрократичної системи з численними чиновниками (писцями). Саме твори писців доносять до нас економічні особливості й погляди тієї епохи.

Серед таких робіт: "Вислови Іпусера" і "Пророцтво Нефертіті" (близько ХХІІІ-ХХІ ст. до н.е.), "Повість про красномовного жителя оазису", "Історія пастуха", "Повчання Ахтоя, сина Дуауфа, своєму сину Піопі" (ХУШ-ХУІ ст. до н.е.) та інші. Одним з найбільш відомих творів, в якому розкриваються принципи державного управління, є "Повчання гераклео-польського царя своєму синові Мерікарі" (XXII ст. до н. е.).

В письмових пам'ятках Стародавнього Єгипту відображено численні аспекти організації й управління державним господарством. Періодично проводилися переписи населення, де враховувалися його вікові і професійні особливості, складалися земельні кадастри, здійснювався розрахунок матеріальних і трудових ресурсів, необхідних для величезного за своїми масштабами іригаційного та культового будівництва. Окрім того, літературна спадщина доносить до нас уявлення стародавніх єгиптян про приватну власність, розвиток товарно-грошових відносин, рабство. Останнє носило в основному домашній характер і часто супроводжувало позичкові відносини, коли в якості виплати боргу слугувала віддача кредитору на певний час рабів або рабинь. Боргові зобов'язання укладалися як в натуральній, так і в грошовій формі, а відсотки по цим зобов'язанням були досить високими.