32.Економічні вчення західноєвропейських соціалістів-утопістів. А. Сен-Сімон, ш. Фурьє, р. Оуен.

Соціалізм - теорія, в основі якої лежать рівність (матеріальних благ, обсягу прав і обов'язків) і спільність власності. Соціалістична течія мала на меті досягнення щасливого і справедливого життя суспільства.

Утопічний соціалізм - течія, яка зародилася на початку XIX ст. і призначалася для боротьби з експлуатацією в суспільстві. Родоначальниками цієї течії були К.А. Сен-Сімон, Ш. Фур'є і Р. Оуен. Утопічний соціалізм вбачав першочергове завдання суспільного перетворення у створенні великого суспільного виробництва, що ґрунтується на вільній праці, планомірному застосуванні досягнень науки і техніки. Він бачив майбутнє суспільство як суспільство добробуту, що забезпечує задоволення людських потреб і розквіт особистості.

Для цієї течії характерне використання гіпотетичного методу, тобто висунення гіпотез - "що було б, якби", "передбачимо, що" і т. ін.

Економічні погляди к.А. Сен-Сімона

Основними творами Клода Анрі де Рувруа Сен-Сімона (1760-1825) є "Листи женевського мешканця", "Погляди на власність".

Сен-Сімон вбачав значення історії в поступовому переході від однієї формації до іншої (від рабовласницької до феодальної, а від останньої до промислової) під впливом зростання знань і розвитку економіки.

Головною вадою капіталістичного суспільства Сен-Сімон вважав роздробленість і анархію виробництва. Ця анархія - неминучий наслідок економічної свободи, яка базується на індивідуалізмі приватних власників. У суспільстві велика промисловість буде керуватися з єдиного центру, функціонувати за єдиним планом, що розробляється вченими. Планування охопить як виробництво, так і розподіл продукції в масштабі країни.

Він вважав, що майбутнє належить великому індустріальному виробництву і промисловому класу (підприємці, робітники, вчені). Обстоював організовану працю, в основі якої лежить принцип: "від кожного за здібностями, кожному - за внеском".

Сен-Сіимон не висував вимоги заміни приватної власності суспільною. У його системі зберігається приватна капіталістична власність, існує частка, що централізовано виділяється із суспільного продукту на винагороду за капітал. Обов'язкові для капіталістів умови - особиста праця, участь у виробництві та підпорядкування загальному плану.

Економічні погляди Ш. Фур'є

Духом історизму пройняте й вчення іншого французького соціаліста Шарля Фур'є (1772-1837). Для Фур'є очевидний зв'язок історичних епох із рівнями розвитку виробництва. Фур'є вважав, що для успіху нового суспільства необхідне зростання продуктивності праці, яка забезпечує багатство для всіх, для чого суспільний прибуток має розподілятися таким чином: 4/12 - капіталу, 5/12 - праці і 3/12 - таланту. Зі зміцненням і розвитком ладу асоціацій ці пропорції, як передбачав Фур'є, будуть змінюватися на користь праці.

Фур'є засуджує капіталізм передусім за суперечність інтересів багатої меншості й бідної більшості. Панівний лад, на його думку, не здатний забезпечити добробут для всього населення, бо приватна власність породжує анархію, конкуренцію, що тягне за собою нечуване марнотратство сил і коштів. Основним об'єктом критики Фур'є є торгівля. Торгівля через конкуренцію веде до монополії, а панування монополій - це "торговий феодалізм".

Майбутнє суспільство Фур'є уявляв як сукупність самоврядних невеликих общин, які він називав фалангами. Вирішальну роль у фаланзі відіграє землеробство, промисловість слугує йому доповненням. У рамках фаланги ліквідується приватна власність на засоби виробництва, всі роботи виконуються за планом. На зміну конкуренції, за якої виграш одного є програшем всіх інших, прийде змагання.

Саме майбутнє суспільство пройде у своєму розвитку три стадії, які Фур'є називав гарантизмом, полуасоціацією, соціантизмом, або простою асоціацією, і гармонізмом, або складною асоціацією.