73. Способи забезпечення господарських зобов`язань.

У разі невиконання або неналежного виконання договору у сфері господарювання до його порушника може бути застосовано господарсько-договірну санкцію. Господарсько-договірна санкція – це негативний правовий наслідок, встановлений актом господарського законодавства, що застосовується до правопорушника у разі невиконання або неналежного виконання господарського договору.

За змістом та порядком застосування виділяється три види господарсько-договірних санкцій:

- примусове виконання добровільно невиконаного обов’язку;

- оперативно-господарські санкції;

- господарсько-договірна відповідальність.

У разі невиконання боржником свого обов’язку за господарським договором добровільно, він може бути примушений до його виконання в примусовому, тобто судовому порядку.

Оперативно-господарські санкції – передбачені договором засоби оперативного впливу на боржника, спрямовані на попередження інших правопорушень або зменшення їх шкідливих наслідків.

Види:

• спрямовані на одностороннє припинення господарського правовідношення:

• спрямовані на односторонню зміну господарського правовідношення

• спрямовані на недопущення у майбутньому виникнення господарського правовідношення

Господарсько-договірна відповідальність – це застосування уповноваженим державою органом до порушника господарського договору передбачених договором або актом господарського законодавства додаткового негативного наслідку майнового або особистого характеру.

За сферою застосування господарсько-договірна відповідальність включає дві форми:

1) загальну, яка застосовується у всіх випадках порушення господарського договору, незалежно від того чи є застереження про це у договорі (відшкодування збитків);

2) спеціальні, які застосовуються у випадках, передбачених господарським договором (сплата неустойки, втрата завдатку, примусове розірвання договору та ін.).

74. Класифікація (система) договорів у підприємництві (загальна характеристика).

Будучи різновидом цивільно-правових договорів господарський договір поділяється за тими ж критеріями, що й інші цивільно-правові договори. Зокрема, за критерієм розподілу прав та обов’язків господарські договори можна поділити на односторонні (односторонньозобов’язуючі) та двосторонні (двосторонньозобов’язуючі). За моментом укладення вони поділяються на реальні та консенсуальні, тощо. Разом з тим, для класифікації господарських договорів можуть використовуватися і спеціальні критерії. Наприклад, за суб’єктним складом господарські договори поділяються на:

1) договори усіма сторонами яких є суб’єкти господарювання;

2) договори за участю негосподарюючих суб’єктів – юридичних осіб.

Господарські договори також поділяються на певні групи за метою укладення, тобто тим правовим результатом, на досягнення якого спрямовано договір. За цим критерієм прийнято виділяти такі групи господарських договорів:

- господарські договори, на підставі яких відбувається передання майна у власність, господарське відання, оперативне управління (договір поставки, договір постачання енергетичними та іншими ресурсами, договір бартеру тощо);

- господарські договори, на підставі яких відбувається передання майна у тимчасове користування (договір оренди, договір лізингу тощо);

- господарські договори, на підставі яких відбувається виконання робіт (договір підряду на капітальне будівництво, договір підряду на проектні та пошукові роботи тощо);

- господарські договори, на підставі яких відбувається надання послуг, які за видом послуги, у свою чергу, поділяються на три підгрупи:

1) господарські договори про надання фактичних послуг (договір перевезення вантажу, договір зберігання тощо);

2) господарські договори про надання юридичних послуг (договір комерційного посередництва тощо);

3) господарські договори про надання юридично-фактичних послуг (договір управління майном, договір транспортного експедирування тощо);

- господарські договори, на підставі яких відбувається створення та передання об’єктів права інтелектуальної власності (договір на створення і передання науково-технічної продукції, ліцензійний договір, договір комерційної концесії тощо);

- господарські договори, на підставі яких здійснюється спільна діяльність, які за правовим наслідком, у свою чергу, поділяються на дві підгрупи:

1) господарські договори про спільну діяльність без створення юридичної особи (договір простого товариства, генеральна угода про сумісну діяльність щодо виробництва кінцевої продукції ПФГ тощо);

2) господарські договори про спільну діяльність зі створенням юридичної особи (засновницький договір).